Ухвала суду № 89595619, 02.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4254/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

позивача ОСОБА_1 , представників позивачів Нагурного Є.П., Москвичова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про поновлення строку звернення до суду та клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконними та скасування постанов від 03 березня 2020 року ВП №52373374 та ВП №52373322 про стягнення виконавчого збору в розмірі 112423,96 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року позовну заяву після усунення її недоліків позивачами прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

28 травня 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позов, у якому одночасно заявлено клопотання про залишення без розгляду позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови від 03 березня 2020 року ВП №52373374 про стягнення виконавчого збору, оскільки ОСОБА_1 із спірною постановою ознайомився 05 березня 2020 року, а звертаючись до суду із позовом лише 18 березня 2020 року пропустив встановлений частиною другою статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду для оскарження цієї постанови.

Під час розгляду справи судом у судовому засіданні 01 червня 2020 року представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду.

За клопотанням представника позивача оголошено перерву для надання можливості позивачу ОСОБА_1 подати заяву про поновлення строку звернення до суду.

01 червня 2020 року від представника позивача надійшла заява про поновлення позивачу строку звернення до суду. У заяві поважність причин пропуску цього строку пояснив тим, що з 12 березня 2020 року в країні введено карантин, а це вплинуло на доступність в отриманні усіх послуг, у тому числі на правову допомогу. Також просив врахувати існування реальної та об`єктивної загрози поширення хвороби у той період (а.с. 130).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Москвичов С.І. заяву підтримали та просили задовольнити. Водночас, ОСОБА_1 зауважив, що фактично зі змістом спірної постанови він ознайомився пізніше, а наявна в матеріалах виконавчого провадження розписка не свідчить однозначно про ознайомлення саме із постановою від 03 березня 2020 року ВП №52373374, яка на той час серед матеріалів виконавчого провадження була відсутня.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши їх доводи письмовими доказами, дійшов таких висновків.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця становить 10 днів з дня її отримання чи ознайомлення.

Матеріали справи не містять доказів надіслання рекомендованим поштовим відправленням спірної постанови від 03 березня 2020 року, як того вимагає частина перша статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, 05 березня 2020 року ОСОБА_1 у відділі державної виконаної служби особисто ознайомлювався із матеріалами виконавчого провадження №52373374, про що свідчить його розписка на зворотному боці титульного аркуша справи з матеріалами виконавчого провадження (а.с.34), оглянутої судом у судовому засіданні в оригіналі. Цю обставину позивач ОСОБА_1 не заперечує.

Оскільки матеріали справи не містять інших доказів про отримання чи ознайомлення позивача з постановою про стягнення виконавчого збору, окрім як у зв`язку із його ознайомленням із матеріалами виконавчого провадження, то суд виходить із наявних доказів та вважає, що за цих обставин перебіг строку звернення до суду необхідно обчислювати із цього дня. Разом з тим, особиста присутність позивача у відділі державної виконавчої служби вказує на те, що позивач проявляв зацікавленість стосовно руху виконавчого провадження, не чекаючи надіслання державним виконавцем повідомлень.

Водночас, у межах таких скорочених строків звернення до суду, які встановлені процесуальним законом у даній категорії спорів, звернення до суду може бути утрудненим незалежними від особи обставинами. Так постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №221 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин. Встановлення карантину обумовлене швидким поширенням небезпечної хвороби та із його введенням обмежено можливості на отримання правничої допомоги адвоката.

Суд, надаючи оцінку аргументам позивача у заяві про поновлення йому строку звернення до суду, враховує практику Європейського суду з прав людини в частині реалізації права кожного на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95, пункт 53) констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У справі «Іліан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93, рішення від 27 червня 2000 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France, заява серія A №333-B, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany, заява № 42527/98, пункт 45) та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania, заява № 76943/11, пункт 86).

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano v. Spain) та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на незначний строк пропуску звернення до суду з даним позовом (перебіг 10-денного строку закінчився 16 березня 2020 року, а вже 18 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду), та враховуючи наведені вище підходи щодо врегулювання строків звернення до суду, вказані позивачем у заяві підстави слід визнати поважними, а тому йому має бути надана можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду. Разом з тим, задоволення заяви позивача виключає можливість для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 120, 123, 248, 256, 287 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити йому строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанови від 03 березня 2020 року ВП №52373374.

У задоволенні клопотання Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ж.В. Каленюк