Ухвала суду № 89595173, 03.06.2020, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

03 червня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/463/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову № 23 від 01.06.2020

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД ЧЕРНІГІВ+»

вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна»

вул. Кільцева дорога, 20/1-А, м. Київ, 03680

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович

АДРЕСА_1

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "НІД ЧЕРНІГІВ+" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіславом Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 526, згідно з яким пропонується повернути майно від Лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД ЧЕРНІГІВ+» на користь Лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна», об`єкт фінансового лізингу, а саме:

- сідловий тягач марки Volvo, модель FH, тип СПЕЦІЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ - СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, 2013 року випуску, колір ЖОВТИЙ, шасі № YV2RG20A1DB656571 , реєстраційний номер АА6452ЕМ , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХН668077 , зареєстрований Центром 8043 , 09.07.2019 року, вартість якого становить 1363666 (один мільйон триста шістдесят три тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 85 копійок, та

- напівпричіп марки BODEX, модель KIS 3WA, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП-САМОСКИД-Е, 2019 року випуску, колір СИНІЙ , шасі № SVSK1S000KS000050 , реєстраційний номер АА6389ХН , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХН668185 , зареєстрований Центром 8043 , 10.07.2019 року, вартість якого становить 1225801 (один мільйон двісті двадцять п`ять тисяч вісімсот одна) гривня 63 копійки. Загальна вартість вищезазначених об`єктів фінансового лізингу становить 2589468,84 грн (два мільйони п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 48 копійок). Об`єкти фінансового лізингу були передані в користування ТОВ «НІД ЧЕРНІГІВ+» на умовах договору про фінансовий лізинг № UKR40-0619F від 12 червня 2019 року, за несплачені лізингові платежі та штрафні санкції в період з 10 жовтня 2019 року по 29 січня 2020 року, розмір яких станом на 29 січня 2020 року складав: 1337101 (один мільйон триста тридцять сім тисяч сто одна) гривня 34 копійки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що при зверненні відповідача до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису не було дотримано вимог Загальних умов, підписаних сторонами, та які відповідно до п. 1.1 Загальних умов мають тлумачитись невід`ємною частиною від договору фінансового лізингу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області 03.06.2020 відкрито провадження у справі 927/463/20, залучено до участі у справі в якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслава Олександровича.

Позивачем з позовною заявою одночасно подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіславом Олександровичем та зареєстрованого в реєстрі за № 526 до набрання законної сили рішенням по справі.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що 12.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 62047280) щодо примусового виконання виконавчого напису № 526, виданого 06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О. та подальше здійснення виконавчих дій призведе до того, що ТОВ «НІД ЧЕРНІГІВ+» не зможе здійснювати господарську діяльність без об`єктів лізингу та в подальшому не зможе виконати зобов`язання по сплаті лізингових платежів. При цьому якщо ТОВ «НІД ЧЕРНІГІВ+» поверне об`єкти лізингу по виконавчому напису нотаріуса, а в подальшому, якщо суд прийме рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, це призведе до неможливості виконання рішення суду.

Також заявником зазначено, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення відсутні, оскільки внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник (позивач), відповідачу не буде завдано жодних збитків.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як передбачено в п. 5 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є встановлення наявності або відсутності підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Заявником до заяви про забезпечення позову додано копію виконавчого напису, вчиненого 06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіславом Олександровичем та зареєстрованого за номером 526, копію договору фінансового лізингу № UKR40-0619F від 12 червня 2019, копії додатків до договору №№ 1, 1(1), 2, 3, 4, копію Загальних умов договорів фінансового лізингу, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2020 ВП № 62047280.

При цьому, як на підставу звернення з відповідним позовом позивачем вказується на те, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений за наявності порушень приписів ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Загальних Умов договорів фінансового лізингу.

В той же час, із матеріалів позову та заяви вбачається, що на сьогоднішній день оскаржуваний виконавчий напис став підставою для відкриття виконавчого провадження 12.05.2020 приватним виконавцем №62047280 з його виконання, а внаслідок вчинених виконавцем дій передбачається примусове повернення лізингового майна.

Суд відзначає, що приписи ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють вичерпний перелік підстав зупинення виконавчих дій, не містять такої підстави як оскарження виконавчого документу до суду, а вказують лише на обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема, на підставі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із порушенням приписів закону при його вчиненні нотаріусом, не нівелює обов`язку виконавця вчинити примусові дії з його виконання в порядку та в межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про обґрунтованість посилань заявника на можливе виконання спірного виконавчого напису (стягнення визначених коштів) за час вирішення даного спору в суді, що підтверджує позицію заявника.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки в даному випадку предметом спору є немайнова позовна вимога, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

А тому, за наявності в матеріалах справи документального підтвердження початку примусового виконання спірного виконавчого напису, обґрунтованим є посилання на те, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом може нівелювати ефективність судового захисту шляхом прийняття рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, адже у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, оскільки запропоновані до стягнення дії по поверненню лізингового майна будуть вчинені і з метою його повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та витрачати додаткові кошти.

При цьому повернення майна за наслідками вчинення приватним виконавцем виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, правомірність якого оскаржується, зводиться до можливого протиправного позбавлення позивача у використанні свого права на викуп майна, у випадку встановлення судом обставин щодо неправомірності вчинення відповідного виконавчого напису.

А тому, в даному випадку, враховуючи те, що на час розгляду справи розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку шляхом повернення майна, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі нього є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, відповідаючим ст. 137 ГПК України.

Аналогічні висновки щодо необхідності з метою забезпечення належного захисту прав і інтересів осіб зупинення виконавчого провадження до розгляду спору про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого відкрито відповідне виконавче провадження, містяться в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які в послідуючому знайшли своє застосування при вирішення тотожних питань в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/789/18 та у справі №924/790/18, №910/4762/16 від 11.10.2019.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може породжувати подання нових позовів, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом зупинення примусового виконання виконавчого напису, який є предметом спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті, а тому суд при винесенні цієї ухвали має визначити строк зупинення виконавчих дій до набрання рішенням по справі №927/463/20 законної сили .

Окрім того, суд зазначає, що ч. 1 статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позву без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства. Аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 18 липня 2018 року у справі №916/2851/17.

За таких обставин, враховуючи немайновий характер заявлених позовних вимог, суд погоджується з позицію заявника щодо недоцільності зустрічного забезпечення.

Крім цього, виходячи з приписів частини 4 статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Здійснивши оцінку фактичним обставинам подання заяви та предмету заявлених немайнових вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до вирішення даного спору по суті шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит Станісланом Олександровичем та зареєстрованого в реєстрі за № 526 до набрання законної сили рішенням по справі.

За таких обставин, подана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235, 255, 256 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІД ЧЕРНІГІВ+" про забезпечення позову № 23 від 01.06.2020 задовольнити.

2. Вжити заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням у справі господарського суду Чернігівської області № 927/463/20 шляхом зупинення примусового виконання у виконавчому провадженні № 62047280 відкритого приватним виконавцем Чернігівської області Палігіним О.П. на підставі виконавчого напису, вчиненого 06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит Станісланом Олександровичем та зареєстрованого в реєстрі за № 526.

3. Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

4. Дана Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження, відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.

Стягувач :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІД ЧЕРНІГІВ+»

вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026

ідентифікаційний код юридичної особи 41106079

Боржник:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна»

вул. Кільцева дорога, 20/1-А, м. Київ, 03680

ідентифікаційний код юридичної особи 37164056

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

6. Копію ухвали направити сторонам та третій особі.

Оригінал даної ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Палігіну Олександру Петровичу (офіс приватного виконавця: пр-т Перемоги, 139, оф. 213, м. Чернігів, 14013, НОМЕР_10, НОМЕР_9 ), для негайного виконання у відповідності до ч.2 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.

7. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку, передбаченому статтею 145 Господарського процесуального кодексу України.

8. Оскарження ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову не зупиняє її виконання. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 03.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя І. А. Фетисова