Рішення № 89593243, 04.04.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/549/17

провадження № 2-а/631/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Євсюкової О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції в Харківській області Щебетун Олексія Володимировича та Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції ГУНП в Харківській області «Про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення», -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора СРПП Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції в Харківській області Щебетун О. В. та Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції ГУНП в Харківській області «Про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення», вхідний № 1690/17-вх, в якому зазначив, що постановою серії ПС № 238023 від 18.07.2017 року інспектор СРПП Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції ГУНИ в Харківській області Щебетун Олексія Володимировича на нього накладено адміністративне стягнення, передбачене статтею 126 КУпАП в розмірі чотириста двадцять п`ять гривень. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 , 18 липня 2017 року об 18 годині керував транспортним засобом Т-25 ФМ , державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає, що постанова не відповідає вимогам закону, винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення за відсутності належних га допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій. вчинених ним, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення без роз`яснення йому права на правову допомогу. Статтею 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,, визначені терміни та їх значення, а саме, пункт 1.5. закону визначено, що наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. В пункті 21.1. статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності. Пунктом 7.1 статті 7 Закону передбачено, що розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від тину транспортного засобу. Відповідно з розпорядженням державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 566 від 09.07.2010 року «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2010 року за № 689/17984/ протокол засідання Комісії від 09 липня 2010 року №563/ вбачається, що для тракторів не визначено коригуючого коефіцієнта, а також він не підлягає державній реєстрації а лише відомчій (частина 3 та 7 статті 34 Закону України «Про дорожній рух»). Як вбачається з наведеного в його діях відсутні ознаки складу адміністративною правопорушення, а отже інспектором ДАІ відносно нього було безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення без доведення його вини та достатніх доказів допущення ним порушення ПДР. Крім того винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення. Розгляд справи не проводився, як того вимагають норми Кодексу України про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова не містить також посилань на те, що відповідачем при притягненні його до адміністративної відповідальності була надана йому можливість скористатися юридичною допомогою, роз`яснені його права та обов`язки, враховано особу порушника, розглянуто клопотання в разі їх наявності. Тому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора СРПП Нововодолазького в ПВП ГУНП в Харківській області серії ПС 2 № 238023 від 18 липня 2017 року про застосування адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до нього, ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень за скоєння правопорушення передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення та провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути з відповідачів по справі понесені ним судові витрати.

Позивач Міщенко В. С. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання й розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, про причини своєї неявки суд не повідомив, але надав заяву, зареєстровану під вхідним № 6543/18-вх. про розгляд справи за його відсутності на підставі наданих письмових доказів, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Крім того він просить розглянути справу за відсутності його представника - адвоката Мякоти Т. М., оскільки він відмовляється від її послуг (а. с. 80).

Відповідач - інспектор СРПП Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції в Харківській області Щебетун О. В. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання й розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, про причини своєї неявки не повідомив, але надав пояснення, в якому зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 складена з помилками, в своїй постанові він оскаржує постанову та вказує пункт 2.1 «Г» Правил дорожнього руху, хоча постанову відносно останнього було складено за порушення пункту 2.1 «Ґ» Правил дорожнього руху, згідно якого водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортів засобів на території України повинні мати при собі відповідні документи. На час винесення постанови ОСОБА_1 жодних підтверджених документів не надав, тому винесену постанову він підтримує та позов вважає за доцільне відхилити та справу розглянути за його відсутності (а. с. 83).

Представник відповідача Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції ГУНП в Харківській області у судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце судового засідання й розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, про причини своєї неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача по справі свідчать відповідні заяви.

На підставі положень частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею..

Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності відноситься до категорії термінових адміністративних справ і розглядаються з урахуванням положень § 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частин 2 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації відповідачем по справі своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи, відсутність підстав для визнання явки сторін обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, а саме дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

З копії постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 238023 від 18.07.2017 року, складеного інспектором СРПП Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції в Харківській області Щебетун О. В. вбачається, що 18.07.2017 року о 18 годині 00 хвилин на по вулиці Центральній в селі Парасковія, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Т - 25 ФМ державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи при собі поліса обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а. с. 9).

12.01.1978 року виконкомом районної ради депутатів трудящих Харківської районної інспекції Міщенко В. С. видано посвідчення тракториста - машиніста другого класу НОМЕР_3 (а. с. 11).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини (серія НОМЕР_4 ), виданого Нововодолазькою ІДТН 21.11. 2011 року власником трактору колісного марки Т -25ФМ реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а. с. 12).

Відповідно до пункту 2. 1. «г» Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил.

Відповідно до пункту 2. 1. «ґ» Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху за статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 та 2 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Суд, надаючи оцінку оскарженому рішенню вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (Із змінами та доповненнями).

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Статтею251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Посадова особа, яка виносить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як вже зазначалося вище згідно постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №588624 від 10.09.2017 року ОСОБА_2 було визнано винним за порушення пункту 3.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладання стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Пунктом 3.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 зазначено , що у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар. Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Згідно вищевказаного вбачається, що положення саме пунктом 3.2 Правил дорожнього руху не передбачено обов`язку водія при зупинці транспортного засобу пред`являти водійське посвідчення.

Крім того, суд позбавлений можливості зробити однозначний висновок про дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, який встановлено статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі, в частині роз`яснення позивачу його прав як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.

Згідно частини 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення позивачем пункту 3.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 та дотримання посадовою особою встановленого законом порядку розгляду справи.

В силу принципу презумпції невинуватості, встановленого статтею 62 Конституції України та діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 17 червня 2011 року у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Таким чином, всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Виходячи з викладеного, суд керуючись принципом верховенства права, вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 8, 9, 77, 78, 125 - 127, 194, 229, 242 - 246, 255, 268, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 126, 222, 251, 252, 254, 280, 283, 284, частиною 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції в Харківській області Щебетун Олексія Володимировича та НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ПЕРВОМАЙСЬКОГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ В ХАКРІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ «Про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення»- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора СРПП Нововодолазького в ПВП ГУНП в Харківській області серії ПС 2 № 238023 від 18 липня 2017 року про застосування адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень за скоєння правопорушення передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення та провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_5 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_6 );

Відповідач: інспектор СРПП Нововодолазького відділення Первомайського відділу поліції в Харківській області Щебетун Олексій Володимирович, місцезнаходження (вулиця Воскресінська, будинок № 1, селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, 63202);

Відповідач: НОВОВОДОЛАЗЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ПЕРВОМАЙСЬКОГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ В ХАКРІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження (вулиця Воскресінська, будинок № 1, селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, 63202).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику й оголошено публічно 04.04.2019 року.

Повне рішення складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 15.04.2019 року.

Суддя: С. В. Мащенко