Рішення № 8959028, 11.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/6311.03.10 За позовом Фізичної особи – підприємця Луцик Сергія Едуардовича До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвідон»

Про           стягнення 19112,15 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з‘явились

Від відповідача Михальський В.М. –директор

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.03.2010 було оголошено перерву до 11.03.2010.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи –підприємця Луцик Сергія Едуардовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвідон»14620 грн. боргу по орендній платі, 2208,45 грн. пені, 1462 грн. штрафу та 821,70 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 2 від 19.12.2008.

Позивач в судове засідання 11.03.2010 після оголошено в засіданні суду 09.03.2010 перерви не з‘явився. Позивач належним чином повідомлений про належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача - Стасенко О.А.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву борг в сумі 18467,36 грн., що складається з 14620 грн. основного боргу, 1563,66 грн. пені, 1462 грн. штрафу, 821,70 грн. збитків від зміни індексу інфляції визнає повністю. В зв‘язку зі складним фінансовим становищем підприємства , викликаним тимчасовим зниженням ділової активності (сезонні наслідки) та початком процесу укладання нових господарських договорів, виконання яких дозволить відповідачу повністю сплатити заборгованість позивачу, просить відстрочити сплату боргу на 6 місяців.

В судовому засідання 11.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.12.2008 між Фізичною особою –підприємцем Луцик Сергієм Едуардовичем (орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гвідон»(суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 2 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нежитлове приміщення, далі –приміщення на 6 поверсі кімната № 607-а загальною площею 13,6 кв. м., що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктора, 5, що є власністю Концерну «Київоблагробуд»(орендодавець) на підставі свідоцтва про право власності на нежилу приміщення серія НП № 010003685 від 12.06.2001, й передано в тимчасову оренду орендарю за договором оренди нежитлового приміщення № 01-09 від 19.12.2008.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг суборенди за період з січня по серпень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 14 620 грн. та нараховані пеня –2208,45 грн., штраф –1462 грн. та інфляційні збитки в сумі 821,70 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що орендар зобов‘язаний передати суборендарю в суборенду приміщення у технічно справному стані згідно з цим договором за актом, який підписується одночасно з цим договором.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.01.2009 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлові приміщення площею 13,6 кв. м., що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктора, 5.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З п. 1.3. договору вбачається, що строк суборенди сторонами встановлено до 31.12.2009.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору розмір місячної орендної плати за 1 кв. м. складає 196,97 грн., отже за 13,6 кв. м. орендованої площі становить –2678,79 грн.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 сторони дійшли згоди переглянути розмір орендної плати та встановити, що плата за приміщення за місяць складає 1904 грн., що становить 140 грн. за 1 кв. м.

Додатковою угодою № 2 від 01.06.2009 сторони дійшли згоди переглянути розмір орендної плати та встановити, що плата за приміщення за місяць складає 1 700 грн., що становить 125 грн. за 1 кв. м.

Додатковою угодою № 3 від 01.06.2009 сторони дійшли згоди переглянути розмір орендної плати та встановити, що плата за приміщення за місяць складає 1 360 грн., що становить 100 грн. за 1 кв. м.

29.09.2009 сторонами укладено додаткову угоду № 4 відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору з 01.10.2009.

Пунктом 3.1. договору також визначено, що суборендар зобов‘язаний сплачувати сплату за суборенду протягом 5 робочих днів з моменту отримання від орендаря рахунку на її сплату, який виставляється суборендарю не пізніше 10 числа кожного місяця з урахуванням індексу інфляції протягом дії договору.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.2.2. договору суборендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, плату за комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендних платежів у період з січня по серпень 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, у розмірі 14 620 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 14 620 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1.1. договору передбачено, що у випадку прострочення орендних платежів суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення протягом всього терміну прострочення.

Крім цього, пунктом 7.1.2. договору визначено, що у випадку прострочення орендних платежів, суборендар також сплачує одноразовий штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати орендних платежів.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 7.1.1. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити послуги оренди не пізніше 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

З урахуванням вищевикладеного, в зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, задоволенню підлягає пеня нарахована на суми боргу по орендній платі за вищезазначені періоди за шість місяців, яка за розрахунками суду становить 1 556,85 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1556,85 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 651,60 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням встановленого шестимісячного нарахування.

Вимоги ж позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1462 грн., що становить 10% від суми боргу по орендній платі – 14620 грн., обгрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 821,70 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 821,70 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити частково заяву відповідача та відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/63 від 11.03.2010. на три місяці до 11.06.2010, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи –підприємця Луцик Сергія Едуардовича обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвідон»(м. Київ, вул. Білоруська, 28, к. 18, код ЄДРПОУ 21561044) на користь Фізичної особи –підприємця Луцик Сергія Едуардовича (м. Київ, вул. Мануільського, 5, кв. 20, ідент. номер 2628002194) 14 620 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. основного боргу, 1556 (одну тисячу п‘ятсот п‘ятдесят шість) грн. 85 коп. пені, 1462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. штрафу, 821 (вісімсот двадцять одну) грн. 70 коп. збитків від зміни індексу інфляції, відстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/63 від 11.03.2010 до 11.06.2010.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвідон»(м. Київ, вул. Білоруська, 28, к. 18, код ЄДРПОУ 21561044) на користь Фізичної особи –підприємця Луцик Сергія Едуардовича (м. Київ, вул. Мануільського, 5, кв. 20, ідент. номер 2628002194) 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 15.03.2010