Ухвала суду № 89590118, 02.06.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5049/17

Провадження №1-кп/639/141/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю секретарів судового засідання - Кузнецова М.І., Глушко А.С.,

Волкової С.І., Єрьоміна А.О.,

прокурора - Ємельянової М.В.,

представника потерпілої - Лисенко В.І.,

захисника - Мартиненка А.М.,

підозрюваної - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області Богданюка Р.І. щодо застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220500002298 від 09.09.2016 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Єлізаветівка Приморського району Запорізької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, одруженої, раніше не судимої, інваліда 2 групи (на обліку в ПНД №16), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 128 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання щодо застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань відносно ОСОБА_1 як особи, яка на час вчинення правопорушення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 128 КК України.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 29.08.2016 приблизно о 15 год. 30 хв. знаходилась в приміщенні кухні загального користування за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Саме в той час між ОСОБА_1 та її сусідкою, ОСОБА_2 , почалася сварка на грунті раніше виниклих неприязних відносин.

Під час сварки ОСОБА_2 почала виходити з коридору до сходів, а ОСОБА_1 проявивши злочинну недбалість, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, не дивлячись на те, що могла і повинна була їх передбачити, байдуже відносячись до можливого настання наслідків у вигляді спричинення останній середньої тяжкості тілесних ушкоджень, використовуючи в якості знаряддя злочину належну їй керамічну чашку, яку вона тримала в правій руці, кинула з силою в бік потерпілої. В результаті вказаного протиправного діяння ОСОБА_1 чашка потрапила в ліву руку ОСОБА_2 .

Від удару керамічною чашкою ОСОБА_2 отримала закриту тупу травму лівої ліктьової кістки з наявністю гематоми в нижній третині лівого передпліччя.

Після цього ОСОБА_1 досягнувши бажаного результату, а саме, будь-якого травмування ОСОБА_2 , припинила свої протиправні дії.

Наступного дня, 30.08.2016 потерпіла ОСОБА_2 звернулась до КЗОЗ «Харківської міської лікарні № 24», де їй було надано кваліфіковану медичну допомогу.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 проявила злочинну недбалість та спричинила потерпілій ОСОБА_2 наступні тілесні ушкодження: закриту тупу травму лівої ліктьової кістки з наявністю гематоми в нижній третині лівого передпліччя, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово-медичного експерта № 5309-ая/16 від 21.09.2016.

Крім того, між травматичним впливом, який був завданий ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 , просліджується прямий причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №5755-ая/16 від 07.10.2016 року.

Орган досудового розслідування вказує, що своїми діями ОСОБА_1 скоїла злочин, передбачений ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 надала пояснення, що 29.08.2016 р. перебувала в приміщенні кухні загального користування за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Між нею та ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого остання принизливо висловлювалась на адресу підозрюваної. У ОСОБА_1 почався епілептичний напад, в ході якого вона впала на підлогу. В правій руці у неї в момент конфлікту була чашка з чаєм, яка від падіння ОСОБА_3 полетіла вперед. В подальшому чашка була знайдена у ведрі, яке знаходилось у кухні. Потерпіла ще деякий час висловлювала на її адресу образливі фрази, після чого покинула приміщення. Приблизно на третій день після конфлікту ОСОБА_1 побачила потерпілу з гіпсом на руці. До цього також бачила її, але рука була без ушкоджень та повязок. Підозрювана зазначила, що не вчиняла відносно потерпілої суспільно-небезпечного діяння, остання її оговорює. Чашка органом досудового розслідування не вилучалась, вона досі зберігається у неї.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй діяння органом досудового розслідування надані докази:

-витяг з ЄРДР за №12016220500002298 від 09.09.2016 (матеріали к/п, а.с. 1);

-заява про вчинення злочину від ОСОБА_2 від 29.08.2016 (к/п, а.с. 12), в якій потерпіла зазначає «сусідка кинула в мене якийсь металевий предмет. На даний момент медична допомога не потрібна»;

-медична документація, надана потерпілою в ході досудового розслідування щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, в тому числі довідка лікаря-травматолога Харківської міської поліклініки № 24 від 07.09.2016 р., з якої вбачається, що « ОСОБА_2 знаходиться на амбулаторному лікуванні з 30.08.2016 р. по теперішній час з діагнозом: закритий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки без зміщення» (к/п, а.с. 31, 43-46, 65-67);

-висновок експерта №5309-ая/16 від 21.09.2016 щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_2 , яким встановлено, що у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження: закрита тупа травма лівого передпліччя у вигляді неповного перелому лівої ліктьової кістки з наявністю гематоми в нижній третині передпліччя. Це ушкодження утворилося від ударної травматичної дії тупого твердого предмету, та могло бути отримане не пізніше дати звернення та встановлення ушкодження у лікувальному закладі, а саме 30.08.2016 р. За ступенем тяжкості вказане ушкодження не є небезпечним для життя в момент заподіяння, а спричинило за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня) і за цією ознакою відноситься до ушкодження середнього ступеня тяжкості (к/п, а.с. 41-42);

-протокол слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від 28.09.2016 щодо відтворення обставин подій спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що мали місце 29.08.2016 р. з фототаблицею до нього (к/п, а.с. 50-54);

-висновок експерта №5755-ая/16 від 07.10.2016 щодо обставин та механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 , відповідно до якого показання ОСОБА_2 , дані нею при проведенні слідчого експерименту від 28.09.2016 р., в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень (к/п, а.с. 59-60).

-висновок судово-психіатричної експертизи №946 від 21.12.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 в теперішній час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу, за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, в період часу, до якого відноситься суспільно-небезпечне діяння, вона перебувала у стані вищевказаного психічного розладу, при якому вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 на даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру - надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (к/п, а.с. 87-89).

Крім того, в ході судового розгляду були допитані свідки:

- ОСОБА_4 , який пояснив, що ним, як лікарем-травматологом, було обстежено ОСОБА_2 після звернення до Харківської міської поліклініки № 24 та встановлено діагноз, відображений у довідці від 07.09.2016 р., з якої вбачається, що « ОСОБА_2 знаходиться на амбулаторному лікуванні з 30.08.2016 р. по теперішній час з діагнозом: закритий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки без зміщення». При цьому свідок пояснив, що вказана травма могла утворитися від будь-якої дії невизначених предметів. Ушкодити вказану кістку неважко у будь-якій ситуації.

- ОСОБА_5 , який пояснив, що є чоловіком ОСОБА_1 . Потерпіла постійно зневажливо ставилася до останньої, цькувала її. В той день в ході чергового конфлікту, очевидцем якого став свідок, ОСОБА_1 стало зле, вона почала падати та рефлекторно кинула чашку, що була в її руці, чашка пролетіла за спиною ОСОБА_2 та потрапила у куфайку, що висіла на стіні, а потім впала у ведро, в потерпілу чашка не потрапляла. Для ОСОБА_1 викликали швидку допомогу, після чого ОСОБА_2 вибігла з квартири, а повернулася через деякий час вже з гіпсом на руці. Того ж дня ОСОБА_2 переносила важкі предмети, після конфлікту, ніщо їй не заважало. Чашку ніхто не вилучав.

- ОСОБА_6 , яка пояснила, що є донькою ОСОБА_1 та надала показання, аналогічні показанням ОСОБА_5 .

Від допиту інших свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, прокурор в судовому засіданні відмовилася.

Крім того, судом не допитано потерпілу ОСОБА_2 , яка на початку судового розгляду подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на виклики суду не з`явилась, за інформацією, наданою учасниками судового провадження, протягом тривалого часу перебуває за межами України.

Разом з цим, суд бере до уваги положення ст. 512 КПК України, згідно яких участь потерпілого у розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного впливу не обов`язкова та не передбачена взагалі.

Відповідно до ч.1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Принцип презумції невинуватості закріплений і в ст. 17 КПК України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Смирнов проти України" від 15 липня 2010 року, остаточне рішення від 15 жовтня 2010 року (пункт 53), у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 128 КК України, стороною обвинувачення надано не було. Тому суд приходить до висновку, що пред`явлена ОСОБА_1 підозра не доведена в судовому засіданні, а усі припущення і сумніви стосовно доведеності вини підозрюваної суд тлумачить на її користь.

Беручи до уваги те, що у даному кримінальному провадженні відсутні фактичні дані щодо предмету, яким були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_2 , та він не вилучався та не досліджувався ані органом досудового розслідування, ані експертами; окрім не підтверджених в суді пояснень ОСОБА_2 щодо того, що ушкодження їй спричинила саме ОСОБА_1 , інших фактичних даних про спричинення їй ушкоджень саме підозрюваною, суду не надано, з врахуванням відсутності інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 суспільно – небезпечного діяння, зокрема необережного спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, суд вважає необхідним кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення вчинення нею суспільно – небезпечного діяння в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369–372, 375, 376, 392 – 395, 512, 513 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області Богданюка Р.І. щодо застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220500002298 від 09.09.2016 року, відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 вересня 2016 року за № 12016220500002298 за ст. 128 КК України щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення вчинення нею суспільно – небезпечного діяння в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення, а особами, які не були присутніми при оголошенні ухвали – в той же термін після отримання її копії.

ОСОБА_7 В ОСОБА_8 О. Макаров