Рішення № 8958992, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/79715.03.10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Бриз -1”

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю “Денман Груп”

2) товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт”

про зобов’язання звільнити приміщення та стягнення 173752,91 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Денман Груп”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Бриз - 1”

про визнання договору оренди неукладеним та стягнення коштів

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від ТОВ “Бриз -1”                    Судаков А.А.(ген. директор, прот. № 1 від 10.12.1991)

                                        Козуб Н.С.(дов. від 14.07.2009)

                                        Шевченко Т.А.(дов. від 29.01.2007)

Від ТОВ “Денман Груп”          Бєлицька І.В.(дов. від 16.03.2009)

Від ТОВ “Астеліт”                    не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов’язання відповідачів звільнити приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе 27 та стягнення з відповідача-1173 752,91 грн. за договором оренди №1/11-05 від 25.11.2005.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2006 було порушено провадження по справі № 25/797.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.02.2007 було прийнято до провадження зустрічний позов ТОВ “Денман Груп” до ТОВ “Бриз - 1” про визнання договору оренди №1/11-05 від 25.11.2005 неукладеним та стягнення 3214 275,00 грн.

03.04.2008 було зупинено провадження по справі у зв"язку з призначенням комплексної судової будівельно-технічної, судово-бухгалтерської експертизи.

07.10.2009 справу було повернуто до господарського суду м. Києва з висновком експерта про проведення судової експертизи.

12.10.2009 справа ухвалою суду призначена до слухання на 03.11.2009, але розгляд справи не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному, тому розгляд справи був перенесений па 03.12.2009.

06.11.2009 директором ТОВ “Бриз-1”Судаковим A.A. була подана заява про відвід судді Морозова С.М.

11.11.2009 заступником Голови господарського суду міста Києва Івановою Л.Б. було винесено ухвалу про залишення без задоволення заяви TOB “Бриз-1”про відвід судді Морозова С.М.

16.11.2009 ухвалою суду розгляд справи був призначений на 03.12.2009.

04.12.2009 суддя Морозов С.М. звернувся до керівництва суду із заявою про самовідвід, посилаючись на те, що сторони здійснюють перешкоди у розгляді справи, а саме подають заяви про відвід, скарги на дії судді до органів прокуратури та внутрішніх справ.

Ухвалою заступника Голови господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 17.12.2009 було заяву про самовідвід судді Морозов С.М. залишено без задоволення, розгляд справи доручено здійснити судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 21.12.2009 прийняв справу № 25/797 до свого провадження та призначив до розгляду на 28.12.2009.

Представники відповідачів за первісним позовом в судове засідання 28.12.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 20.01.2010.

Представники відповідачів за первісним позовом в судове засідання 20.01.2010 вдруге не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 10.02.2010.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судове засідання 10.02.2010 втретє не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача за первісним позовом та відповідача-1 за первісним позовом і дали пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 03.03.2010.

В судове засідання 03.03.2010 прибули представники позивача за первісним позовом та відповідача-1 за первісним позовом і дали пояснення по справі.

Представник позивача за зустрічним позовом подав клопотання про витребування додаткових доказів по справі, однак суд відмовив в його задоволенні, оскільки вказані докази не є необхідними для вирішення спору по суті та жодним чином не вплинуть на результат розгляду справи.

Представник позивача за первісним позовом свої первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом просив в задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічні позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судове засідання вчетверте не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача-2 за первісним позовом за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 15.03.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови(первісний та зустрічний), об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" (далі позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Денман Груп" (далі відповідач-1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, орендар за договором) було укладено договір оренди № 1/11-05 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв на умовах оренди в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, будинок 27, загальною площею 2080,0 м.кв.(далі нежитлове приміщення) для розміщення офісу, Центру обслуговування –магазину непродовольчих товарів орендаря та розташування телекомунікаційного та іншого обладнання.

Згідно з п. 1.2. договору нежитлове приміщення будується згідно з рішенням Київради № 348/449 від 08.07.1999, дозвіл на виконання будівельних робіт № 221-ПД від 23.09.1999 та починає експлуатуватися на підставі дозволу Київради, лист № 003-3947 від 30.08.1995(в матеріалах справи).

Пунктом 1.3. зазначено, що стан нежитлового приміщення, що здається в оренду: придатне для використання за призначенням.

Відповідно до п. 2.1. договору передача нежитлового приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

На виконання вказаного пункту договору сторонами договору 27.03.2006 був підписаний та скріплений печатками акт про передачу в експлуатацію орендарю –ТОВ “Денман Груп” будинку по вул. Фрунзе, 27.

Таким чином, орендодавець свої зобов’язання за договором виконав повністю і орендарем було прийняте в користування нежитлове приміщення.

Згідно з пп. 3.3.3. п. 3.3. договору орендар зобов’язаний своєчасно сплачувати орендну плату, плату за комунальні послуги та інші платежі, що компенсують витрати орендодавця по експлуатації приміщення.

Пунктами 4.1., 4.3. договору встановлено, що орендна плата за нежитлове приміщення становить 157560,00 грн. з ПДВ за 2080 метрів квадратних щомісячно. Орендні платежі сплачуються помісячно не пізніше 5 днів з початку місяця, що оплачується по рахунку орендаря.

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 11 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 за первісним позовом не сплатив частину заборгованості по орендній платі і станом на день звернення позивача за первісним позовом до суду з даним позовом заборгованість відповідача-1 перед ним за період з 25.11.2005 по 01.11.2006 становила 173752,91 грн.(з урахуванням нарахованої плати за строк користування приміщеннями після закінчення строку дії договору та плати за комунальні послуги), що підтверджується розрахунком головного бухгалтера станом на 01.11.2006(в матеріалах справи).

Таким чином судом встановлено, що орендар з кінця 2005 року не сплачує орендну плату і продовжує користуватися орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідач-1 за первісним позовом не заперечував проти того факту, що він продовжує користуватися нежитловим приміщенням, не заперечив він також проти наявності боргу з орендної плати перед позивачем за первісним позовом в розмірі 173752,91 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що частину нежитлового приміщення відповідач-1 за первісним позовом передав в суборенду ТОВ «Астеліт»(далі відповідач-2 за первісним позовом).

Даний факт підтверджується договором суборенди нежитлового приміщення № АВ05-ULE-935 від 29.11.2005 між відповідачем-1 та відповідачем-2(далі договір суборенди) та актом приймання-передачі приміщення від 01.04.2006.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1. договору суборенди на підставі цього договору орендар передав, а суборендар прийняв на умовах суборенди в строкове, платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Київ по вул. Фрунзе, 27, загальною площею 2044,0 м.кв.

Згідно з пп. 1.2. п. 1. договору суборенди нежитлове приміщення знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору найму(оренди) нежитлового приміщення від 24.11.2005 № 1/11-05 між позивачем та відповідачем-1.

Пунктом 8 договору суборенди встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє протягом 11 місяців. Вищезазначений строк буде автоматично продовжений на наступні 12 місяців, якщо орендар не повідомить суборендаря про свій намір вважати зазначений строк кінцевим строком суборенди принаймні за два календарних місяці до його настання.

Таким чином, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Суд зазначає, що правове визначення основних положень, що регулюють правовідносини найму (оренди) встановлено гл. 58 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст.ст. 762, 763 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суд звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Крім того, статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Факт наявності боргу у відповідача-1 за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 173752,91 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем-1 за первісним позовом не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача-1 за первісним позовом заборгованості з орендної плати в сумі 173752,91 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із систематичним невиконанням відповідачем-1 по первісному позову умов договору, позивач за первісним позовом листом № 83 від 25.09.2006(копія в матеріалах справи) попередив ТОВ «Денман Групп»про те, що не має наміру укладати з останнім договір оренди нежитлового приміщення на новий строк та просив звільнити дане нежитлове приміщення у зв’язку із завершенням строку оренди.

Однак відповідач-1 за первісним позовом не звільнив займаного ним приміщення, що належить позивачу за первісним позовом та продовжує ним користуватися і до цього часу.

У зв’язку з вищенаведеним підлягає також задоволенню позовна вимога позивача за первісним позовом про звільнення приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 27 у зв’язку із закінченням строку договору оренди та у зв’язку з небажанням власника приміщення(ТОВ «Бриз-1») продовжувати даний договір оренди через систематичне порушення орендарем(ТОВ «Денман Груп») умов договору оренди, зокрема у зв’язку з несплатою орендної плати.

Відповідач-1 за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом із зустрічною позовною заявою, в якій просив:

-          визнати договір оренди нежитлового приміщення № 1/11-05 від 25.11.2005 неукладеним;

-          стягнення 1030771,00 грн., як таких що отримані без достатньої правової підстави та стягнення 2183504,00 грн. витрат здійснених на поліпшення майна ТОВ «Бриз-1».

Як на підставу визнання договору оренди нежитлового приміщення № 1/11-05 від 25.11.2005 неукладеним позивач за зустрічним позовом посилався на те, що сторони даного договору не досягли згоди зі всіх істотних умов договору.

Однак суд не може погодитися з такими твердженнями позивача за зустрічним позовом, оскільки договір оренди № 1/11-05, укладений між TOB „Бриз-1" та TOB „Денман Групп" 25.11.2005, предметом якого є нежитлове приміщення, загальною площею 2080,0 кв. м., за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27, по своїй формі та змісту повністю відповідає вимогам ст.ст. 202-208 ЦК України, якими врегульовані вимоги, необхідні для чинності правочину, ст.ст. 759-761 ЦК України, які регулюють основні положення про найм (оренду), та ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якою передбачені істотні умови договору оренди. (Згідно ст. 1 зазначеного закону, крім державного та комунального майна, „положеннями цього Закону може регулюватися оренда і інших форм власності, якщо інше не передбачено договором оренди" ).

Крім того суд наголошує, що обома сторонами договору фактично були виконані свої зобов'язання та використані права за умовами договору.

Так, згідно умов договору оренди, TOB „Бриз-1" на підставі акту прийому-передачі від 27.03.2006 передало, а TOB „Денман Груп" прийняло для власного використання нежитлове приміщення, що є предметом договору оренди.

Прийнявши приміщення, TOB „Денман Груп" використовувало його для власної підприємницької діяльності та частково сплачувало орендну плату. Більше того, позивач за зустрічним позовом здав орендоване приміщення у суборенду та отримував від цього прибутки.

Посилання позивача на ту обставину, що TOB „Бриз-1" не мало права здавати приміщення в оренду, оскільки не є власником даного приміщення, так як воно не пройшло державну реєстрацію в органах, що проводять державну реєстрацію об"єктів нерухомості, також є безпідставним, оскільки згідно вимог ст. 331 ЦК України, особа, яка виготовила річ зі своїх матеріалів, у разі необхідності, може укласти договір щодо об"єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об"єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об"єкта незавершеного будівництва.

Безпідставним також є посилання на те, що договір №1/11-05 від 25 листопада 2005 року по суті є попереднім договором про наміри, а не власне договором оренди. Згідно вимог ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов"язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому. Як видно з тексту договору оренди, предметом його є оренда конкретного приміщення на конкретний термін з додержанням всіх необхідних умов. В зазначеному договорі немає жодного слова про зобов'язання укласти будь-який договір у майбутньому. Окрім цього, добровільно підписавши договір оренди позивач за зустрічним позовом погодився, що стан орендованого нежитлового приміщення придатний для використання за призначенням(п. 1.3. договору).

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв’язку з тим, що ТОВ «Бриз-1»відмовилося укласти договір оренди нежитлового приміщення, авансовий внесок у розмірі 285000,00 грн. та орендна плата у розмірі 1030771,00 грн. є такими що отримані без достатньої правової підстави та мають бути повернуті позивачу за зустрічним позовом. Дані твердження позивача за зустрічним позовом є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи у зв’язку з тим, що судом встановлено факт укладення договору оренди нежитлового приміщення.

Крім зазначеного позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2183504,00 грн. витрат, здійснених на поліпшення орендованого майна. Однак суд вважає, що і дана вимога не підлягає задоволенню у зв’язку з наступним:

Згідно вимог ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення .речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат, або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Згідно вимог ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів за згодою орендодавця здійснив поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, компенсації не підлягає.

Підпунктом 3.4.2. пункту 3.4. вищезазначеного договору передбачена можливість орендаря поліпшити приміщення, що є предметом оренди при умові попереднього укладення договору з орендодавцем із зазначенням об"єму робіт, вартості таких робіт та виконання вимог закону щодо дотримання будівельних, санітарних та інших норм.

Як свідчать пояснення представника TOB „Денман груп", останнє виконало ряд монтажно-ремонтних робіт в орендованому приміщенні для більш ефективного підпорядкування приміщення власним потребам. Однак, з матеріалів справи вбачається, що орендодавець дозволу на проведення зазначених робіт орендарю не давав. За загальним правилом дозвіл на виконання поліпшень в майні повинен бути наданий у формі договору відповідній формі договору оренди. Матеріали справи свідчать, що письмовий договір на виконання поліпшень із зазначенням переліку робіт, змін, що вносяться в проект, об"ємів робіт, кошторисів на передбачуване поліпшення, їх вартість орендодавцю не надавався і орендодавцем не затверджувався.

Відповідно до п. 3.3.12. договору всі проведені в орендованому приміщенні поліпшення, перебудови, які неможливо відокремити від об’єкту без завдання йому шкоди переходять у власність орендодавця без відшкодування вартості з моменту підписання акту прийому-передачі.

Згідно з наказом Держкомстату України та Держкомітету України з питань будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5, затверджені типові форми звітності про проведення будівельних робіт, які є обов'язковими для всіх підприємств, незалежно від форми власності та джерел фінансування. Згідно з цим наказом, замовником будь-яких будівельних робіт на об'єкті може бути лише його власник, лише він має право допускати будівельників до об'єкту, підписувати договори підряду та акти приймання виконаних робіт, акти договірних цін та інші необхідні документи.

Суд наголошує, що листи та протоколи, на які посилається „Денман Груп" в своїй зустрічній позовній заяві, свідчать лише про наміри виконання таких робіт, але ніяк не доводять того, що дозвіл на виконання будь-яких робіт був отриманий від орендодавця.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову суд відмовляє повністю у зв’язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом стягуються понесені позивачем за первісним позовом витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. З відповідача-1 підлягають також стягненню витрати на проведення експертизи, оскільки оплата була здійснена саме позивачем.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

2. Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Денман Груп”(вул. Ярославська, 10-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 33639439) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»(вул. Мельникова, 49, кв. 39, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 16396804) заборгованість з орендної плати в розмірі 173752(сто сімдесят три тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 91 коп., витрати на оплату експертизи в розмірі 5640(п’ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп., державне мито в розмірі 1823(одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю “Денман Груп”(вул. Ярославська, 10-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 33639439) звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 27.

5. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт”(вул. Солом’янська, 11-А, м. Київ, 02110, код ЄДРПОУ 22859846) звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 27.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.