Ухвала суду № 89587074, 02.06.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/533/20

Провадження № 2-к/750/1/20

У Х В А Л А

02 червня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Супруна О.П.,

секретар Дяченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Могильовській області про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічного суду Могильовської області Республіки Білорусь про стягнення державного мита з Приватного підприємства «Белтранснафта»,

в с т а н о в и в :

22 січня 2020 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшло клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Могильовській області про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду. З поданого клопотання убачається, що 04.11.2019 Економічним судом Могильовської області Республіки Білорусь у справі №171-14/2019 виданий судовий наказ (виконавчий документ) про стягнення з Приватного підприємства «Белтранснафта» в дохід республіканського бюджету державного мита в розмірі 636,84 білоруських рублів, що станом на 04.11.2019 складає 310,06 доларів США.

До теперішнього часу зазначене рішення Приватним підприємством «Белтранснафта» не виконувалося.

На підставі викладеного у клопотанні ставиться питання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічного суду Могильовської області Республіки Білорусь відносно Приватного підприємства «Белтранснафта» про стягнення з останнього в дохід республіканського бюджету державного мита в розмірі 636,84 білоруських рублів, що станом на 04.11.2019 складає 310,06 доларів США.

Представник Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Могильовській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини п`ятої статті 467 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

27.11.2019 Економічним судом Могильовської області Республіки Білорусь у справі №171-14/2019 видано судовий наказ на підставі ухвали Економічного суду Могильовської області Республіки Білорусь від 04.11.2019, що набрала законної сили 27.11.2019 (а.с. 4).

Зазначене рішення Приватним підприємством «Белтранснафта» до теперішнього часу не виконано.

Відповідно до частини першої статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Україна та Республіка Білорусь є учасниками Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» від 22.01.1993, яка ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 10.11.1994 року № 240/94-ВР.

Відповідно до статті 51 Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін, зокрема, рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань.

Згідно статті 54 Конвенції клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень, передбачених у статті 51, розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що умови, передбачені Конвенцією «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» від 22.01.1993, дотримані, а клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим статті 53 Конвенції та статті 466 ЦПК України.

При цьому, суд враховує, що рішення Економічного суду Могильовської області Республіки Білорусь від 04.11.2019 набрало законної сили 27.11.2019 та на теперішній час не виконано, а боржник не був позбавлений можливості взяти участь у судовому процесі.

За таких обставин, враховуючи, що підстави для відмови у задоволенні клопотання, передбачені статтею 468 ЦПК України, відсутні, суд вважає, що клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Могильовській області про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 467 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 02 червня 2020 року один білоруський рубль по відношенню до української гривні становить 11,164 грн, у зв`язку з чим сума, яка підлягає стягненню з боржника, становить 7 109 грн 68 коп. (636,84 білоруських рублів х 11,164).

Керуючись ст. 258-261, 467-469, п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Могильовській області про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічного суду Могильовської області Республіки Білорусь про стягнення державного мита з Приватного підприємства «Белтранснафта» – задовольнити.

Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Економічного суду Могильовської області Республіки Білорусь від 04.11.2019 у справі №171-14/2019 про стягнення з Приватного підприємства «Белтранснафта» в дохід республіканського бюджету державного мита в розмірі 636,84 білоруських рублів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 02 червня 2020 року в гривневому еквіваленті становить 7 109 грн 68 коп. (сім тисяч сто дев`ять гривень 68 копійок).

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя