Ухвала суду № 89586274, 02.06.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2710/20

Провадження № 2/211/1496/20

У Х В А Л А

іменем України

02 червня 2020 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Середня Н.Г., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

встановила:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача АТ КБ «Приватбанк» та просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Завалієвим А.А. під № 6744 яким стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором від 09.03.2007 в сумі 114 931,46 грн. таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення положень чинного законодавства при його винесенні.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який нею оскаржується, заборонивши приватному або державному виконавцю вчиняти будь-які дії примусового характеру на підставі вказаного виконавчого напису. В обґрунтування заяви зазначила, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріли справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини перша, друга статті 150 ЦПК України).

Пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Співмірність передбачає визначення судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії (ухвала Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 361/7573/19).

Так, предметом зазначених вимог є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Дотримуючись означених вимог закону суд приходить до висновку, що заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову – в матеріалах заяви відсутні відомості про наявність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Завалієвим А.А. під № 6744 яким стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором від 09.03.2007 в сумі 114 931,46 грн.

Наведені у заяві про забезпечення позову мотиви є припущеннями, які не підкріплені жодними доказами.

Враховуючи викладене та норми законодавства, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151 -153 ЦПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 02 червня 2020 року.

Суддя Н.Г.Середня