Ухвала суду № 89585101, 29.05.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/4059/19

Провадження № 1-кс/653/306/20

У Х В А Л А

іменем України

про передачу в управління майна, на яке накладено арешт

29 травня 2020 року

Слідчий суддя Генічеського районного суду Херсонської області Берлімова Ю.Г., за участю секретаря Волвенко А.О., прокурора Генічеської місцевої прокуратури Остапчука В.М., заступника начальника СВ Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Борисова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Борисова Ю.В., погоджене прокурором Генічеської місцевої прокуратури Остапчуком В.М. про передачу арештованого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження №12019230140001919 від 11 листопада 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2020 року заступник начальника СВ Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Борисов Ю.В. звернувся до суду з погодженим прокурором Генічеської місцевої прокуратури Остапчуком В.М. клопотанням про передачу в управління майна, на яке накладено арешт, по матеріалам кримінального провадження №12019230140001919 від 11 листопада 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, в якому просить передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ - 41037901) для здійснення заходів управління з метою забезпечення збереження нерухомого майна, власник якого не встановлений, а саме: майно у вигляді 261 дорожньої залізобетонної плити ПАГ-18 розміром 2,0х6,0мх0,18м, 207 залізобетонних дорожніх плит ПАГ-14 розміром 2,0x6,0x0,14м. на яке ухвалою 18 листопада 2019 року слідчим суддею Генічеського районного суду накладено арешт та зобов`язати Національне агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ - 41037901), забезпечити реалізацію прав на управління з метою забезпечення збереження майна.

Клопотання обґрунтовується тим, що 11 листопада 2019 року до Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області надійшло повідомлення від голови Чонгарської сільської ради ОСОБА_1 про те, що в с. Чонгар, Генічеського району, Херсонської області, ОСОБА_2 здійснює самовільне вивезення дорожніх плит з території КПВВ Чонгар.

11 листопада 2019 року за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230140001919 з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 356 КК України та розпочато досудове розслідування.

11 листопада 2019 року під час огляду місця події, проведеному в порядку ст.ст. 233, 237 КПК України, а саме вул. Берегової, с. Чонгар, Генічеського району АДРЕСА_1 Херсонської АДРЕСА_2 , поблизу КПВВ було виявлено 261 дорожню залізобетонну плиту ПАГ-18 розміром 2,0х6,0мх0,18 м, 207 залізобетонних дорожніх плит ПАГ-14 розміром 2,0х6,0х0,14 м, які демонтовані та складені одна на одну.

11 листопада 2019 року 468 залізобетонних плит визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.

Допитана за матеріалами провадження ОСОБА_1 зазначила, що вказані плити є майном власник якого не встановлений та щодо якого розпочато процедуру визнання майна безхазяйним.

Адвокат Величко М.М. зазначив, що вказані плити згідно договору купівлі-продажу являються власністю ТОВ «ВІП КОМПАНІ ЛТД», представником якого він являється, на підставі договору купівлі продажу укладеного з директором ПП «ПОП « ОСОБА_3 від 14 січня 2019 року.

Вказане викликає сумнів щодо дійсності зазначеного договору купівлі продажу майна від 14 січня 2019 року та правомірності дій ОСОБА_2 при вивезенні залізобетонних плит, оскільки правовстановлюючих документів на вказані плити в ході досудового розслідування так і не було здобуто.

11 листопада 2019 року до Генічеського районного суду було спрямовано клопотання про накладення арешту на майно, зокрема 261 дорожню залізобетонну плиту ПАГ-18 розміром 2,0х6,0мх0,18м, 207 залізобетонних дорожніх плит ПАГ-14 розміром 2,0х6,0х0,14м.

18 листопада 2019 року ухвалою Генічеського районного суду було накладено арешт на 261 дорожню залізобетонну плиту ПАГ-18 розміром 2,0х6,0мх0,18м, 207 залізобетонних дорожніх плит ПАГ-14 розміром 2,0х6,0х0,14м.

09 грудня 2019 року ухвалою апеляційного суду Херсонської області в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , щодо скачування накладення арешту на майно ухвалою Генічеського районного суду від 18 листопада 2019 року було відмовлено.

23 грудня 2019 року Генічеським районним судом у задоволенні клопотання, поданого ТОВ «ВІП-Компані ЛТД» в особі ОСОБА_2 щодо скасування арешту на майно зокрема дорожніх залізобетонних плит було відмовлено.

У відповідності до висновку товарознавчої експертизи №550-МТ від 31 березня 2020 року вартість однієї плити дорожньої ПАГ-18 зі слідами амортизаційного зносу станом на 11 листопада 2019 року могла складати 5666, 67 грн., вартість однієї плити дорожньої ПАГ-14 зі слідами амортизаційного зносу станом на 11 листопада 2019 року могла складати 5466, 67 грн.,

Таким чином, вартість об`єктів значно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб оскільки, загальна вартість об`єктів на яке накладено арешт складає 2610601,56 (два мільйони шістсот десять тисяч шістсот одна гривна 56 коп.)

Не застосування заходу щодо передачі вищеописаного майна для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження може призвести до втрати вказаного майна.

Зважаючи на викладене, з метою збереження економічної вартості майна, на яке накладено арешт, неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, запобігти можливості знищення, відчуження майна, це й стало підставою звернення слідчого до суду з вищезазначеним клопотанням.

В судовому засіданні слідчий та прокурор внесене клопотання підтримали та просили задовольнити з викладених в ньому підстав.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

В ч. 7 ст. 100 КПК України зазначається, що у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі за текстом - Закон України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Згідно положень ст. 19 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Відповідно до частини 1-3 статті 21 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Положеннями статті 25 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII визначений порядок ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні який формує та веде Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

У своєму клопотанні слідчий вказує, що не застосування заходу щодо передачі вищеописаного майна до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження, збереження економічної вартості майна, неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, запобігти можливості знищення, відчуження майна, може призвести до втрати вказаного майна.

Разом з тим, ані в клопотанні слідчого, ані прокурором та слідчим в судовому засіданні не наведено обставин та доказів на підтвердження того, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, зазначеному у клопотанні, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів та їх економічної вартості, прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно.

Також, слідчим не надано доказів того, що є труднощі при зберіганні майна зазначеного у клопотанні, або витрати, пов`язані із забезпеченням спеціальних умов зберігання чи управління яким співмірні з його вартістю та не надано доказів того, що майно швидко втрачає свою вартість та швидко псується.

Крім того, до судового засідання слідчим не було надано матеріали кримінального провадження №12019230140001919 від 11 листопада 2019 року, з посиланням на те, що вини знаходяться в прокуратурі Херсонської області, тим самим позбавивши слідчого суддю можливості всебічно дослідити оригінали документів, на які посилається слідчий у своєму клопотанні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівської парафії проти України" (заява №77703/01) від 14 червня 2007 року в пункті 128 рішення зазначив, що "…в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією (995_004). Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання…"

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували необхідність передачі зазначеного у клопотанні майна на зберігання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 100, 309, 369-372, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання заступника начальника СВ Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Борисова Ю.В., погоджене прокурором Генічеської місцевої прокуратури Остапчуком В.М. про передачу арештованого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження №12019230140001919 від 11 листопада 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ю. Г. Берлімова