Ухвала суду № 89583647, 02.06.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/709/20

2/132/283/20

Ухвала

Іменем України

02 червня 2020 року місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі судового засідання – КУЛИК Т.С.,

за участі: представника Калинівської місцевої прокуратури – СИВАК Ю.В.,

представника Бережанської сільської ради – ФУРМАН Г.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області матеріали позовної заяви Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області до Бережанської сільської ради Калинівського району Вінницької області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та зобов`язання повернути приміщення в комунальну власність,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області з 25.02.2020р. на розгляді перебуває вказана цивільна справа.

Як встановлено з матеріалів справи, керівник Калинівської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави до Бережанської сільської ради Калинівського району Вінницької області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та зобов`язання повернути приміщення в комунальну власність.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняте рішення Бережанської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 20.05.2019р. № 352 «Про поновлення строку дії договору оренди комунального майна та встановлення орендної плати», а також договір оренди майна № 6, укладений 01.06.2018р. між Бережанською сільською радою Калинівського району Вінницької області та фізичною особою ОСОБА_2 , та додаткова угода № 7 від 31.05.2019р. до цього договору, не відповідають вимогам ст.ст.63, 80 Закону України «Про освіту», ст.ст.11, 16 Закону України «Про дошкільну освіту, та відповідно рішення органу місцевого самоврядування підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладений договір оренди та додаткова угода до нього – визнанню недійсними відповідно до приписів ст.ст.203, 215 ЦК України.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що вказана позовна заява вжита, як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист економічних інтересів держави, що зумовлено порушеннями, допущеними під час передачі в оренду комунального майна у вигляді приміщення навчального закладу, яке передане для здійснення діяльності, жодним чином не пов`язаної з навчальним процесом.

Серед іншого, зазначено, що прокурор звертається до суду у якості позивача з огляду на те, що у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Суд приймає до уваги, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є закон «Про прокуратуру».

За змістом ч.3 ст.23 цього закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

У п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч.3 ст.23 закону «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий — відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень — він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 1.11.2018 у справі №910/18770/17, від 5.11.2018 у справі №910/4345/18).

Відповідно до ч.4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенні законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Дані вимоги процесуального закону органом прокуратури в повному обсязі не виконано, оскільки не враховано, що відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про дошкільну освіту», Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, здійснюючи свої повноваження відповідно до Конституції України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту», цього Закону та положень про них

Крім цього, органом прокуратури в порушення вимог ч.3 ст.175 ЦПК України у поданій позовній заяві не викладені конкретні підстави для визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, а також визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, як того передбачає закон.

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановлює ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху, надавши Калинівській місцевій прокуратурі Вінницької області строк для усунення її недоліків, визначених судом у мотивувальній частині цього судового рішення.

Керуючись ст.ст. 95, 177 та 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області до Бережанської сільської ради Калинівського району Вінницької області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та зобов`язання повернути приміщення в комунальну власність – залишити без руху.

Надати Калинівській місцевій прокуратурі Вінницької області строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснив при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя