Вирок № 89581149, 01.06.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

В И Р О К

iменем України

1-кп/330/6/2020

Справа № 330/385/15-к

"01" червня 2020 р. смт. Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Павленко Н.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка Запорізької області матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080140002712 від 25 травня 2014 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 158-1, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,

учасники процесу:

прокурор: Лелеченко Р.Ю.

обвинувачений: ОСОБА_1

захисник Чеботар Н.А.

потерпілі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

25 травня 2014 року о 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи на території дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, розташованої на першому поверсі Мелітопольської гімназії №5 по вулиці Байбулатова,12 у місті Мелітополі, поставив підпис у списках виборців дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, на 11 аркуші, під №772, біля прізвища виборця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього поставив підпис на відривному контрольному талоні №772 від виборчого бюлетеню, отримав виборчий бюлетень, увійшов до кабінки для голосування та через деякий час, опустив виборчий бюлетень в урну для голосування, після чого покинув приміщення виборчої комісії, тим самим проголосувавши на виборах, учасником яких він є.

Цього ж дня, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи на території вище зазначеної дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, маючи умисел на вчинення голосування на виборах, учасником яких він є, більш, ніж один раз, поставив підпис у списках виборців дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, на 11 аркуші, під №773, біля прізвища виборця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього ОСОБА_1 поставив підпис на відривному контрольному талоні №773 від виборчого бюлетеню, отримав виборчий бюлетень, увійшов до кабінки для голосування і, через деякий час, опустив виборчий бюлетень в урну для голосування, після чого покинув приміщення виборчої комісії, тим самим вчинивши голосування виборця на виборах, у яких він бере участь, більше, ніж один раз.

Крім того, 12 серпня 2014 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись біля будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі Запорізької області, прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, який здійснював нагляд у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12014080140002712 від 25 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 158-1 КК України, виконуючи свої службові обов`язки, проводив процесуальну дію, передбачену ст. 293 КПК України, а саме надання підозрюваному ОСОБА_1 копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, за участю слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, лейтенанта міліції ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні, яка виконувала свої службові обов`язки, діючи за дорученням процесуального керівника, та зобов`язана була фіксувати зазначену процесуальну дію за допомогою технічного засобу відеозапису.

Тим часом, знаходячись біля будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зазначені працівники правоохоронних органів виконують свої службові обов`язки, а саме прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 ставив до нього законні вимоги отримати копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у супроводі слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2, яка зобов`язана була фіксувати зазначену процесуальну дію за допомогою технічного засобу відеозапису, демонструючи явну зневагу до них, вчинив їм опір, який виразився у тому, що на законні вимоги прокурора отримати процесуальні документи він не реагував, а продовжував рух до приміщення будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі та голосно викрикував образи на адресу працівників правоохоронних органів. Після чого, знаходячись біля вхідних дверей приміщенні будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі , ОСОБА_1 , з метою опору працівникам правоохоронних органів та перешкоджанню проведенню відеозапису процесуальної дії, демонструючи явну зневагу до них, почав голосно викрикувати образи на адресу працівників правоохоронних органів та погрожувати спричинити їм тілесні ушкодження, після чого став чинити перешкоди слідчому СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенанту міліції ОСОБА_2 яка проводила відео зйомку процесуальної дії технічним засобом відеозапису, призначеним для проведення відеозапису процесуальної дії, схопивши її за руку та перешкоджаючи відео фіксації процесуальної дії та внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу, травматичного набряку м`яких тканин правої кісті та садни правого лучезап`ястного суглоба, чим перешкодив проведенню відеозапису процесуальної дії. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 зайшов до приміщення будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі , а слідом за ним у приміщення зайшов прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, який продовжував намір проводити з ОСОБА_1 процесуальну дію, передбачену ст. 293 КПК України. У цей час ОСОБА_1 , демонструючи явну зневагу до прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 , почав голосно викрикувати образи та висловив на його адресу погрози застосувати насилля, після чого вчинив опір працівникові правоохоронного органу, не даючи можливість виконати йому необхідну процесуальну дію, став відштовхувати його руками, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_3 легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в області задньої поверхні лівої половини грудної клітини та виштовхнув прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 та слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України лейтенанта міліції ОСОБА_2 з приміщення будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі на вулицю та закрив за ними вхідні двері, не давши можливості їм провести необхідну процесуальну дію.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 345 КК України при наступних обставинах.

12 серпня 2014 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись біля будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі Запорізької області, прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, який здійснював нагляд у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12014080140002712 від 25 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 158-1 КК України, виконуючи свої службові обов`язки, проводив процесуальну дію, передбачену ст. 293 КПК України, а саме надання підозрюваному ОСОБА_1 копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, за участю слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, лейтенанта міліції ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні, яка виконувала свої службові обов`язки, діючи за дорученням процесуального керівника, та зобов`язана була фіксувати зазначену процесуальну дію за допомогою технічного засобу відеозапису.

Тим часом, знаходячись біля будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зазначені працівники правоохоронних органів виконують свої службові обов`язки, а саме прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 ставив до нього законні вимоги отримати копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у супроводі слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2, яка зобов`язана була фіксувати зазначену процесуальну дію за допомогою технічного засобу відеозапису, демонструючи явну зневагу до них, вчинив їм опір, який виразився у тому, що на законні вимоги прокурора отримати процесуальні документи він не реагував, а продовжував рух до приміщення будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі та голосно викрикував образи на адресу працівників правоохоронних органів. Після чого, знаходячись біля вхідних дверей приміщенні будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі , ОСОБА_1 , з метою опору працівникам правоохоронних органів та перешкоджанню проведенню відеозапису процесуальної дії, демонструючи явну зневагу до них, почав голосно викрикувати образи на адресу працівників правоохоронних органів та погрожувати спричинити їм тілесні ушкодження, після чого схопив своєю рукою слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 за руку, в якій знаходився технічний засіб відеозапису, призначений для проведення відеозапису процесуальної дії, та почав викручувати її, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу, травматичного набряку м`яких тканин правої кісті та садни правого лучезап`ястного суглоба, чим перешкодив проведенню відеозапису процесуальної дії.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 зайшов до приміщення будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі , а слідом за ним у приміщення зайшов прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, який продовжував намір проводити з ОСОБА_1 процесуальну дію, передбачену ст. 293 КПК України. У цей час ОСОБА_1 , демонструючи явну зневагу до прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 , почав голосно викрикувати образи та висловив на його адресу погрози застосувати насилля, після чого вчинив опір працівникові правоохоронного органу, не даючи можливість виконати йому необхідну процесуальну дію, наніс удар кулаком руки в область задньої поверхні грудної клітини, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_3 легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в області задньої поверхні лівої половини грудної клітини та виштовхнув прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 та слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України лейтенанта міліції ОСОБА_2 з приміщення будинку №5 по вулиці Карла Маркса у місті Мелітополі на вулицю та закрив за ними вхідні двері, не давши можливості їм провести необхідну процесуальну дію.

По справі потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлено цивільні позови відповідно до яких просили суд, зобов`язати ОСОБА_1 принести їм публічні вибачення в засобах масової інформації.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, що точну дату не пам`ятає, але приблизно у 2014 році, вранці він прийшов на виборчу дільницю за місцем реєстрації, як виборець на вибори Президента України. Виборча дільниця розташована в приміщенні ЗОШ №5. Деталі голосування він не пам`ятає. Не заперечує той факт, що йому було видано два бюлетеня для голосування. Спочатку вранці він першим зайшовши на дільницю. Коли ставив свій підпис в журналі, помилково поставив його в рядку своєї дружини. Домовився із особою, яка видавала йому бюлетень, про те, що в обідній час його дружина повернеться із дачі та поставить свій підпис навпроти його рядка, на що вона погодилась. Після чого, взяв бюлетень та попрямував до кімнати для голосування. Відмовився від дачі показань чи проголосував він та як використав бюлетень. Далі в обідній час він прийшов на дільницю, отримав бюлетень знову від тих же осіб, але на цей раз поставив підпис в журналі про отримання бюлетеня вже у своєму рядку навпроти свого прізвища. Коли отримував бюлетень, зауважень ніхто йому не робив. Після чого, з отриманим бюлетенем направився до кабінки для голосування. Відмовився від дачі показань чи проголосував він та як використав бюлетень. Не заперечує той факт, що під час голосування, як виборець отримав два бюлетені, однак зазначає що відсутні докази того, що він проголосував два рази.

Крім того, приблизно в липні 2014 року, в денний час, він зустрів Костянтинівського сільського голову ОСОБА_5 Прямуючи з ним по вулиці Карла Маркса до редакції газети «Мелітопольські відомості» «МВ», яка знаходиться по тій же вулиці в будинку №5 , побачив за метрів 30 невідомого йому хлопця та дівчину, яка знімала його на камеру. Молоді люди були одягненні у цивільний одяг. Хлопець представився йому, що з прокуратури, але службове посвідчення не показував. З якого приводу прийшов до нього, йому було не відомо, хлопець йому щось казав, але він не чув, що саме, так як в той момент він розмовляв із сільським головою. Коли підійшли до порогу редакції газети «МВ», він відкрив двері та пропустив вперед ОСОБА_5 , а сам залишився на порозі вказаної установи, так як вказані особи намагались зайти до приміщення редакції. Він зробив зауваження дівчині, яка його знімала, щодо припинення його зйомки, так як він знаходився на власній приватній території. Камеру у дівчини він не намагався відібрати та тілесних ушкоджень їй не спричинював. Хлопця він в спину не бив, а лише стоячи в дверях не впускав його, діалог з ним вів на рівні словесного конфлікту. Після цього до нього за місцем роботи в його офісі приблизно 7 осіб поліцейських, які були в штатному одязі, наділи на нього наручники та не пояснюючи причин відвезли до відділу поліції. Чи спричинили йому при цьому тілесні ушкодження сказати не може, але поліцейські діяли відносно нього досить жорстко. У відділі поліції з нього знали наручники. В цей час йому стало зле він відчув, що в нього серцевий напад він попросив викликати швидку та його захисника. Після того як приїхала швидка його госпіталізували.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 25 травня 2014 року проводилися вибори Президента України. Це була неділя, він перебував на чергуванні згідно графіка. У цей день стало відомо, що на виборах на одній з виборчих дільниць сталося подвійне голосування. За даним фактом йому було доручено написати спецповідомлення, оскільки це була контрольна стаття, розпочато досудове розслідування. Після цього керівництвом прокуратури його призначено процесуальним прокурором по даній кримінальній справі. В ході досудового розслідування кримінального провадження, в якому призначена слідчий ОСОБА_22, стало відомо, що дійсно, ОСОБА_1 , перебуваючи на дільниці, двічі проголосував. В ході досудового розслідування неодноразово слідчим викликався ОСОБА_1 для відібрання пояснень, для проведення процесуальних дій з ним. В ході кримінального провадження здійснювався привід ОСОБА_1 в міськвідділ міліції. В ході досудового розслідування, після того, як ОСОБА_1 повідомили про підозру, слідчий виконав всі слідчі дії, які вважав за необхідне, та ним був складений обвинувальний акт, який необхідно було вручити підозрюваному, оскільки згідно із ст.293 КПК України, саме прокурор зобов`язаний вручити обвинувальний акт, реєстр матеріалів. Раніше слідчим усно повідомлявся ОСОБА_1 під відеозапис з подальшим врученням повістки з метою, щоб він з`явився в міськвідділ міліції для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та отримання обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування. У призначений слідчим час ОСОБА_1 не з`явився, термін досудового розслідування закінчувався, у зв`язку з чим було прийнято рішення вручити обвинувальний акт за місцем його роботи 11 або 12 серпня 2014 року. Раніше не могли вручити, тому що за наявною у слідства інформацією було відомо, що ОСОБА_1 знаходиться за межами України.

Напередодні ОСОБА_3 стало відомо, що ОСОБА_1 з`явився в місті Мелітополі, після чого вирішили вручити за місцем його роботи зазначені процесуальні документи. Разом зі слідчим вони спочатку приїхали вранці приблизно о 7-00 або 7-30 годині ранку за адресою: вулиця Карла Маркса , 5, де знаходиться виконком біля будівлі за місцем роботи ОСОБА_1 . На той момент редакція «МВ» була закрита, виконком працював. Після чого, вони попросили когось з виконкому повідомити, коли ОСОБА_1 з`явиться на роботі. Того ж дня, приблизно об 11 годині ранку йому передзвонила слідчий, та повідомила, що їй зателефонував чоловік, який повідомив про те, що ОСОБА_1 знаходиться за місцем роботи. Після чого він зі слідчим направився до редакції «МВ». При ньому був протокол про вручення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, який склав заздалегідь, тому що в ході досудового розслідування неодноразово стикалися з тим, що ОСОБА_1 відмовлявся отримувати повістки, повідомлення про підозру. У зв`язку з цим, вирішили підготуватися та скласти такий протокол, щоб процесуальна дія була зафіксована. Також у нього при собі був обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Прибувши на місце, на порозі виконкому знаходився охоронець з виконкому, який повідомив, що ОСОБА_1 проходив біля виконкому та кудись пішов в сторону Центрального ринку. Вони зі слідчим залишилися чекати при вході до виконкому. При собі також перебувала цифрова відеокамера з метою фіксування вручення обвинувального акту шляхом відеофіксації. Як раз для проведення відеофіксації була присутня слідчий ОСОБА_2, якій доручив проводити відеозйомку. Потім вони побачили, як з боку вулиці Дзержинського у напрямку місця роботи по вулиці Карла Маркса прямував ОСОБА_1 разом з якимсь чоловіком. Перед цим попросили двох жінок бути присутніми в якості понятих при проведенні процесуальної дії, а саме - при врученні обвинувального акту ОСОБА_1 . Він роз`яснював їм, у зв`язку з чим проводиться процесуальна дія, що безпосередньо буде відбуватися, які їх права та обов`язки. Після цього, коли ОСОБА_1 став ближче підходити, слідчий ОСОБА_2 включила відеокамеру, та він під відеозйомку почав зачитувати, що буде проводитись вручення обвинувального акту ОСОБА_1 в присутності понятих. Підходячи до них, він дістав заздалегідь посвідчення, представився, повідомив, що він прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури та йому необхідно вручити копію обвинувального акті та реєстру матеріалів досудового розслідування, на що ОСОБА_1 став відповідати, що він його не знає, і хто вони взагалі такі. Він повторював, що він прокурор, представив посвідчення. Слідчий все це фіксувала на відеокамеру, ОСОБА_1 не зупинявся, пройшов повз входу у виконком, а далі зупинився на сходах перед входом в холдинг, пропустив незнайомого чоловіка, з яким йшов, після чого зупинився та почав вести з ними діалог на порозі редакції . У ОСОБА_1 була агресивна реакція на те, що слідчий проводить відеозйомку, він став намагатися вирвати у неї цю відеокамеру з рук, схопивши її за руку, в якій знаходилася відеокамера. Так як камера перебувала на ремені, у нього не вийшло це зробити. У той момент ОСОБА_3 стояв від нього з правого боку та просив припинити його протиправні дії, а також просив отримати обвинувальний акт або його відмова від отримання зазначених документів буде зафіксована. Після цього ОСОБА_1 розвернувся та пішов в будинок холдингу. ОСОБА_3 відкрив двері та попрямував за ним, в цей момент ОСОБА_1 піднімався вже по сходах. Відразу біля входу став пояснювати ОСОБА_1 , що його такими діями він відмовляється отримувати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. На що останній агресивно відреагував, розвернувся зі сходів та попрямував в його сторону та в цей момент слідчий підійшла ззаду до ОСОБА_3 і перебувала в районі дверей, які були відкриті. Побачивши, що ОСОБА_1 направляється до них, слідчий з дверного отвору перша почала виходити, після неї він почав виходити, і в цей час, розвернувшись спиною до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відчув, що останній завдав йому один удар в область лопатки зі спини. В результаті чого вони з ОСОБА_2 вилетіли з будівлі, тобто він штовхнув слідчого, після чого вона вибігла з дверного отвору. Після чого склали відповідний протокол, де поставили свій підпис поняті. Після цього ОСОБА_3 прийшов на роботу, де написав відповідний рапорт керівнику. Як йому стало відомо, зазначений факт занесли до ЄРДР. Після цього слідчий видав постанову на проходження судово-медичної експертизи. В цей же день через пару годин після цих подій вони зі слідчим попрямували в приймальне відділення до чергового лікаря, який направив їх на рентген, зробивши анамнез, вони попрямували до експерта з постановою про призначення судово-медичної експертизи.

Допитана у судовому засіданні у якості потерпілої ОСОБА_2 пояснила, що у травні 2014 року їй було доручено ведення кримінального провадження, яке було зареєстровано за ч.1 ст. 158-1 КК України, спочатку за фактом голосування більше одного разу на одній виборчій дільниці в місті Мелітополі на виборах Президента України 2014 року. В результаті перевірки матеріалів, які були зібрані спочатку при виїзді слідчо-оперативної групи, та при веденні подальшого розслідування стало відомо, що до скоєння злочину може бути причетний ОСОБА_1 . Вона неодноразово викликала ОСОБА_1 для дачі пояснень з цього приводу, однак ОСОБА_1 на її виклики та повістки не з`являвся, в телефонному режимі розмовляв з нею вкрай грубо. Нею було прийнято рішення здійснити привід ОСОБА_1 . В ході приводу, який проводився на підставі рішення слідчого судді, ОСОБА_1 також вів себе не зовсім адекватно, висловлювався на адресу співробітників відділу міліції нецензурною лайкою. Крім того, під час вручення однієї з повісток в приміщенні ТРК «Мелітополь», ОСОБА_1 , будучи на той момент директором телерадіокомпанії, зустрів співробітників міліції, тримаючи в руках біту, намагався нею нанести тілесні ушкодження їй - як слідчому, який намагався вручити повістку. За даним фактом не було повідомлення в правоохоронні органи, оскільки фактично тілесні ушкодження заподіяні не були. Надалі, після встановлення терміну для ознайомлення з матеріалами справи, ОСОБА_1 не з`явився для ознайомлення. Після чого було прийнято рішення Мелітопольським міжрайонним прокурором ОСОБА_3, який здійснював процесуальне керівництво в цій справі, вручити йому безпосередньо обвинувальний акт та реєстр за місцем його роботи, тому що ОСОБА_1 є ще й директором холдингу «Мелітопольські вісті». Процесуальним прокурором було винесено постанову про фіксацію зазначеної процесуальної дії та доручено їй слідчому фіксувати дію за допомогою відеокамери, оскільки вже за час проведення досудового розслідування було зрозуміло, що ОСОБА_1 з правоохоронними органами та з органами досудового розслідування співпрацювати відмовляється, ніяких документів від них він приймати не бажав, ніякого сприяння він не чинив. Камеру для відео фіксації вручив їй прокурор, так як вона не потребувала жодних спеціальних технічних знань для поводження з врученим їй технічним пристроєм. Оскільки така поведінка людини незвична в рамках кримінального провадження, та з метою подальшого доведення, що процесуальна дія проводилась, застосовувалась відеозйомка. Це було необхідно було для проведення всього розслідування, тому що йому неодноразово повістки вручалися під відеозапис, повідомлення про підозру проводилось безпосередньо під відеозапис, оскільки ОСОБА_1 не бажав ставити свої підписи взагалі, спілкуватися із співробітниками міліції або прокуратури не виявляв бажання. Тобто завжди були присутні поняті та проводилась відеозйомка. Тому вони спільно з прокурором ОСОБА_3 попрямували за місцем роботи ОСОБА_1 для вручення обвинувального акту та реєстру, а саме за адресою ТОВ «Редакція-МВ». Прибувши туди в перший раз в ранковий час, побачили, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, після чого вони підійшли до міськради (будівля міської ради - це сусідні двері), де дізналися, що на черговому засіданні міськради був присутній ОСОБА_1

У серпні 2014 року приблизно о 10 або 11 годині, приїхавши повторно до редакції «Мелітопольські відомості» за адресою місто Мелітополь вулиця Карла Маркса,5, дізналися, що ОСОБА_1 знову немає на своєму робочому місці, після чого стали його чекати біля будівлі міської ради. Через нетривалий проміжок часу побачили, як ОСОБА_1 з якимось чоловіком прямував до них. У цей момент вона включила відеокамеру, вона та прокурор дістали службові посвідчення для того, щоб надати ОСОБА_1 їх на огляд. Коли ОСОБА_1 порівнявся з ними, ОСОБА_3 представився, оскільки він безпосередньо проводив дану процесуальну дію - вручення обвинувального акту, пояснив мету візиту, на що ОСОБА_1 не звернув на нього уваги та просто намагався пройти повз нього. Вони пішли слідом за ним та дійшли разом з ним до дверей редакції. У дверях редакції він намагався закрити перед ними двері, вони її притримали, хто саме не пам`ятає та продовжили повідомляти йому про мету їх візиту.

У цей момент ОСОБА_1 повернувся, після чого спробував висмикнути у неї з руки відеокамеру (цифровий фотоапарат), яким вона здійснювала фіксацію. Схопивши цифровий фотоапарат своєю рукою, в якийсь момент він натиснув на кнопку вимикання, відеокамера вимкнулась, подальша фіксація не проводилась. Після чого фотоапарат висів у неї на шнурку на зап`ясті. Він намагався камеру смикнути, але тому що він був на шнурку, фотоапарат випав у неї з руки, після чого схопив за руку та вивернув її, тим самим схопив її за зап`ястя та почав вивертати. Після чого, він закрив перед ними двері, але вони все одно пішли за ним в приміщення редакції. Після чого ОСОБА_1 почав висловлюватися на їхню адресу нецензурною лайкою, висловлював погрози на адресу прокурора. Вони прийняли рішення, що подальші дії можуть бути дійсно небезпечні для їхнього здоров`я, розвернулись та намагалися піти з місця проведення процесуальної дії, але в той момент ОСОБА_1 виштовхнув прокурора в спину з приміщення редакції, після чого вони склали протокол про те, що їм нічого вручити не вдалося. При цьому з ними були присутні двоє понятих, яких вони запросили заздалегідь, до того, як ОСОБА_1 підійшов до них. Оскільки вони на той момент вже сумнівалися, що провести таку дію їм в звичайному порядку не вдасться, вони їх запросили просто для фіксації даного факту, що ОСОБА_1 вручається обвинувальний акт та реєстр. Після цих подій вони доповіли про ситуацію, що склалася, своєму керівництву, звернулися до травмпункту Мелітопольської міської лікарні №1, після чого пройшли судово-медичну експертизу, вже після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Судово-медичною експертизою у неї були встановлені в області зап`ястя тілесні ушкодження, які кваліфіковані як легкі тілесні. Вона вважає, що вказані тілесні ушкодження утворилися внаслідок викручування її руки.

В судовому засіданні у якості свідків були допитані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні дав показання, що будучи головою виборчої дільниці, він був свідком як ОСОБА_1 проголосував двічі на виборчій дільниці під час голосування за Президента України у 2014 році. . Видавали бюлетені та відповідали за списки ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Не звернути увагу на ОСОБА_1 в той день було неможливо, тому що це була перша людина, яка проголосувала на дільниці. Виборча дільниця знаходилася на території школи №5. До початку виборів на дільницю прибув ОСОБА_1 . Він був дійсно в списках цієї дільниці, та він наполягав, щоб його пустили проголосувати достроково, до початку виборів. Він як голова виборчої комісії заборонив це робити. ОСОБА_1 зайшов першим тільки о 8 годині та попрямував до столу, за яким сиділи відповідні члени комісії. У цей момент з виборців зайшло приблизно 2-3 людини. ОСОБА_1 отримав бюлетені, проголосував та швидко пішов. Сам факт того, що він кидав бюлетені в скриньку для голосування, він бачив особисто, так як ОСОБА_1 був першим виборцем на дільниці, а його бюлетень був першим у вказаній скриньці для голосування. Через деякий час, на дільниці знову з`явився ОСОБА_1 . В той момент виборців було мало. ОСОБА_1 міг з`явитися на дільниці, так як його знали як представника мас-медіа, як директора телекомпанії, і як журналіст він мав право з`явитися. Він почав переглядати журнал, чи зареєстрований ОСОБА_1 як представник мас-медіа, як виявилося, він не був зареєстрований. У цей момент ОСОБА_1 підійшов до столу, взяв бюлетені та попрямував до скриньки. Він відразу встав зі свого місця та негайно підійшов до виборчої кабінки, щоб зустріти ОСОБА_4 , коли він вийде з кабінки. Йому було незрозуміло, з якою метою ОСОБА_1 зайшов туди, причому повторно. Коли ОСОБА_1 вийшов з кабінки, він попросив показати, що він збирається кидати. Він намагався не дати йому кинути бюлетень, але ОСОБА_1 пройшовши біля нього кинув бюлетень, після чого намагався піти. Далі ОСОБА_1 негайно покинув дільницю. Він повідомив в штаб про інцидент. Приїхали юристи, склали відповідні протоколи, склали відповідні акти, які підписали члени комісії, він в тому числі і ті, хто видавали ці виборчі документи. Коли приїхали правоохоронці, він побачив в списку два підписи навпроти прізвища ОСОБА_1 та його дружини. Після того, як ОСОБА_1 два рази зайшов у виборчу кабінку та два рази кинув бюлетені в скриньку для голосування, відразу прийшов до висновку, що той проголосував двічі. Під час підрахунку голосів, не проголосованих, без будь-якої позначки, а саме пусті бланків в скриньці для голосувань не було, а також інші документи або будь-якого іншого паперу в скриньках виявлено не було. Всі бланки, які перебували в скриньках для голосування, були з якимись позначками. У першому та у другому випадку голосування ОСОБА_1 , він в скриньці бачив ті бюлетені, які кидав останній. Під час та після голосування в кабінках ніхто бюлетенів не залишав, такі випадки виявлено не було. Після підведення підсумків на дільниці зайвих бюлетенів в скриньках для голосування не виявлено.

Допитана у якості свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні дала показання, що 25 травня 2014 року проходили вибори Президента України. У той день вона була членом комісії, видавала бюлетені, коли її напарниця член комісії ОСОБА_12 перевірить паспорт, вона їй говорила під яким номером у списках осіб, та вона тут же записувала, людина розписувалася, після чого видавала бюлетень. Виборча дільниця повинна була відкритись рівно о 8 годині ранку, але ще до її відкриття ОСОБА_1 намагався пройти на дільницю, але голова комісії йому заборонив це робити та повернув його назад. Коли відкрилася виборча дільниця, ОСОБА_1 першим був у них відвідувачем, та він був у списках на столі, за яким вона сиділа. ОСОБА_12 при пред`явленні паспорта перевірила прописку, він у відривному талоні у неї розписувався, та коли отримав відривний талон, було встановлено, що він розписався не замість себе, а замість дружини. ОСОБА_1 їх запевнив, що нічого страшного, що прийде дружина після обіду голосувати і тоді вона розпишеться замість нього. Вона особисто не бачила чи голосував ОСОБА_1 чи ні. Вже ближче до обіду ОСОБА_1 зайшов на дільницю вдруге. Як раз був наплив людей, вона сиділа, не піднімаючи голови, їй ОСОБА_12 назвала номер, та забувши, що ОСОБА_1 вже проголосував вранці, до того ж рядка навпроти прізвища ОСОБА_1 не було підпису про видачу бюлетеня для голосування, видала повторно йому бюлетень. Вона не бачила, не вперше ні вдруге, чи ОСОБА_1 кидав в скриньку бюлетені.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні дала показання, що наприкінці травня 2014 року вона приймала участь у виборах Президента України як член дільничної виборчої комісії. В її обов`язки входило звірити паспортні дані виборців зі списком, поставити порядковий номер та сказати його своїй напарниці ОСОБА_11 , яка видавала бюлетені. Вона сиділа на списках, її обов`язок був відповідати за списки. Коли дільниця відкрилась о 8 годині, ОСОБА_1 підійшов до неї, вона звірила його паспортні дані зі списком, поставила галочку навпроти його прізвища і на поле, де необхідно йому розписатися про отримання бюлетеня, після чого повернула до нього списки і показала, де розписатися. Він розписався на місці своєї дружини. Коли вона це побачила, сказала йому про це, він відповів, що дружина після обіду прийде проголосує та розпишеться в його колонці для підпису. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 публічна особа, довірившись йому, вона погодилася виправити ситуацію таким чином. ОСОБА_11 в свою чергу видала йому бюлетені для голосування. Після цього він прийшов знову, приблизно о 12 або 13 годині. Потім прийшла його дочка, вона звірила її за списком, повернула відомість для підпису до неї обличчям, дочка його розписалася, і поки вона говорила своїй напарниці - ОСОБА_11 номер бюлетеня, ОСОБА_1 самовільно розписався вже замість себе в відомості про отримання бюлетеня, внаслідок чого два рази розписався в списках виборців. Забувши про те, що він розписався напроти прізвища своєї дружини, на автоматі сказала його номер своїй напарниці. Вона бачила, як ОСОБА_11 передавала ОСОБА_1 бюлетені для голосування вже вдруге. Після цього до неї підійшла секретар комісії, і запитала, чому ОСОБА_1 вийшов другий раз з кабінки та зробила висновок, що той проголосував двічі.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що 25 травня 2014 року, в день виборів Президента України, на виборчій дільниці, яка знаходилась в ЗОШ №5, вона була секретарем комісії. Першим виборцем був ОСОБА_1 . Він прийшов і проголосував перший раз вранці о 08 годині. В обідній час, після 12 години, ОСОБА_1 прийшов знову, зайшовши на дільницю. Вона подумала, що він прийшов на дільницю в якості представника ЗМІ. Однак пізніше побачила, що він йде з бюлетенем в сторону кабінок, в той момент він ще не проголосував, після чого попередила голову комісії про те, що людина голосує вдруге. На цей час вона не може стверджувати чи голосував ОСОБА_1 двічі та чи бачила вона у нього в руках бюлетені в день голосування та як він їх використав. Після зазначеного інциденту вони повідомили про порушення в окружну комісію. Вона склала акт, в якому голова та всі члени комісії підписалися. Як їй стало потім відомо, що 2 члени комісії помилково видали ОСОБА_1 виборчі бюлетені.

За епізодом голосування на виборах більше, ніж один раз, було досліджено письмові докази:

- акт про виявлення порушень ЗУ «Про вибори Президента України» (т.2 арк.99), згідно до якого встановлений факт отримання ОСОБА_1 на території дільничної виборчої комісії №230725, 81-го виборчого округу, два бюлетеня, перший раз о 08 годині, другий раз о 12 годині 15 хвилин;

- виписку із списку виборців ДВК, аркуша №11 (т. 2 арк. 100), в якому зазначені прізвища ОСОБА_1 , поряд з яким знаходиться прізвище його дружини ОСОБА_4 ;

- акт про виявлення випадків незаконного голосування (т.2 арк.101, 102), який складений відповідно до вимог ст.ст.28 (частини 22), 80 (пункту 1 частини 1 та частини 2) Закону України «Про вибори Президента України», яким встановлений факт незаконного голосування ОСОБА_1 на території ДВК №230725 , 81-го виборчого округу, більше ніж один раз, отримавши два бюлетеня;

- відомість про передачу виборчих бюлетенів (т.2 арк.103, 104), якими встановлений факт передачі членам дільничної виборчої комісії бюлетенів для подальшої видачі їх виборцям для голосування на виборах Президента України, в тому числі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ;

- протокол проведення підготовчого засідання ДВК (т.2 арк. 105, 106), яким встановлений порядок призначення членів виборчої комісії та визначений їх функціонал;

- постанову окружної виборчої комісії (т. 2, арк. 111), щодо надання тимчасового доступу слідчому у кримінальному провадженні ОСОБА_2 до списків виборців дільниці № 230725, аркуша № 11, та контрольних талонів №772 та №773 від бюлетенів для голосування та подальшого його вилучення;

- протокол огляду від 17.06.2014 (т. 2 арк. 125-130,132), предметом якого є оптичний носій інформації, а саме електронний документ, у вигляді матеріалів відеозапису з відтворенням звукозапису телепередачі «Діалог в прямому ефірі» від 26.05.2014, що випускається КП ТРК «Мелітополь», за участю ведучого ОСОБА_1 , який в прямому ефірі вказаної телепередачі розповів в діалозі про обставини голосування ним на виборчій дільниці на виборах Президента України двічі;

Речові докази у вигляді списків виборців дільниці № 230725, аркуш № 11, та контрольні талони №772 та №773 від бюлетенів для голосування (т.2 арк.123), в ході огляду яких знаходиться, візуально, один і той же підпис.

Щодо епізоду опору та заподіяння тілесних ушкоджень працівникам правоохоронних органів 12 серпня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України, окрім показів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні були досліджені наступні докази.

Свідок ОСОБА_15 , в судовому засіданні дав показання, що влітку 2014 року на порозі редакції «МВ», біля Мелітопольської міської ради, де він працював в той день охоронцем десь на початку 11 години він вийшов на поріг, та побачив, як на порозі редакції «МВ» стоїть ОСОБА_1 , а біля нього хлопець з дівчиною, які намагалися йому вручити якісь папери, як потім з`ясувалося, що дівчина це слідчий, а хлопець прокурор. Чув, як ОСОБА_1 казав, що нічого підписувати та отримувати не буде. Бачив, як на порозі редакції по вулиці Карла Маркса,5 в місті Мелітополі , що хлопець з дівчиною намагалися зайти в приміщення, в свою чергу ОСОБА_1 говорив, щоб вони відійшли від нього, він стояв на порозі та махав руками. Він не бачив, щоб ОСОБА_1 спричинював тілесні ушкодження потерпілим. Він не бачив в якій руці дівчина держала відеокамеру, але він відмахувався від неї.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні дала показання, що декілька років тому, біля будівлі виконкому в Мелітополі, яке знаходиться по вулиці Карла Маркса. До неї підійшла дівчина, яка представилася співробітником міліції та хлопець, який представився як співробітник прокуратури, вони показали посвідчення та запросили бути присутньою у якості понятої при врученні ОСОБА_1 документів, яких саме, вона не пам`ятає, на що вона погодилась. Далі з боку центрального ринку вони побачили, як в їхню сторону йшов ОСОБА_1 , та коли він підійшов до виконкому, дівчина з хлопцем представилися та намагалися вручити йому документ, але ОСОБА_1 йшов швидким кроком в напрямку редакції газети «МВ» та дуже голосно почав висловлюватись, поводився, на її погляд, агресивно. Коли всі пішли за ОСОБА_1 до вхідних дверей редакції «МВ», дівчина тримала в руці відеокамеру або фотоапарат. Біля порогу входу в редакцію, представник прокуратури намагався вручити ОСОБА_1 документи, але він не хотів у нього їх брати. В кого була відеокамера та яким чином ОСОБА_1 прибрав цю камеру вона точно не пам`ятає. Їй стало відомо, що ОСОБА_1 документи не вручено, про що вона поставила свій підпис у відповідному протоколі. До приміщення редакції не пам`ятає, щоб хтось заходив. Пам`ятає лише те, що події безпосередньо розгорталося у порога редакції, але яким чином ОСОБА_1 припинив відео зйомку вона не бачила.

Крім того, у судовому засіданні були досліджені письмові докази:

- протокол від 12.08.2014 року про вручення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування (т.1 арк.12), згідно до якого зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які вручались прокурором ОСОБА_3 за участю слідчого ОСОБА_2 в присутності двох понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_14 ;

- відео-файли, які знаходились на оптичному диску відображено, як розпочалась процесуальна дія, яка фіксувалась слідчим ОСОБА_2 на технічний пристрій відеозапису, на початку якої понятим роз`яснено щодо фіксації процесуальної дії та приводу таких заходів, а саме вручення обвинувального акту та реєстру підозрюваному ОСОБА_1 , після чого повідомлено, що вказана дія проводиться 12.08.2014 року об 11 годині 05 хвилин. На головному плані зображений прокурор ОСОБА_3, який в руках тримав документи, зустрівшись з ОСОБА_1 представився, після чого він повідомив, що закінчене досудове розслідування відносно нього. Після відновлення відеофіксації, зображено як перед прокурором ОСОБА_3 закриваються двері редакції, які він самостійно відкрив та стоячи на порозі редакції, запитав у ОСОБА_1 чи відмовляється він від отримання документів, на що ОСОБА_1 висловив погрози в бік прокурора та агресивно себе поводячи направився в бік прокурора, після чого відео-фіксація була припинена (а.с.13).

- доручення слідчому про вручення обвинувального акту за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.158-1 КК України (т. 2 арк. 169), яке надано слідчому ОСОБА_2, в порядку ст.36 КПК України, для прийняття участі з проведенням відеофіксації на технічний пристрій відеозапису;

- наказ про призначення на посаду ОСОБА_2 (т.2 арк.179, 180), яким підтверджений факт перебування ОСОБА_2 на посаді слідчого СВ Мелітопольського ГУМВС України в Запорізькій області станом на 12.08.2014 року;

- висновок експерта судово-медичної експертизи №566 від 12.08.2014 (т. 2 арк.181, 182), згідно до якого у ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження у вигляді крововиливу, травматичного набряку м`яких тканин правої кісті та садни правого лучезап`ястного суглоба, які кваліфікуються як легкі;

- наказ на призначення на посаду ОСОБА_3 (т.2 арк.183), яким підтверджений факт перебування ОСОБА_3 на посаді прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури станом на 12.08.2016 року;

- висновок експерта судово-медичної експертизи №567 від 12.08.2014 (т. 2 арк.184, 185), згідно до якого у ОСОБА_3 малось тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в області задньої поверхні лівої половини грудної клітини, яке кваліфіковане як легке. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого твердого предмету, можливо рукою 12.08.2014 року при обставинах, які викладені ним під час його освідування;

- протокол огляду предмету від 05.09.2014 року (т. 2 арк. 177), а саме оптичного диску з відеозаписом про вручення прокурором ОСОБА_3 обвинувального акту підозрюваному ОСОБА_1

-оптичний диск з відеозаписом вручення повістки про виклик підозрюваному ОСОБА_1 (т.2 а.с.174);

- оптичний диск з відеозаписом затримання ОСОБА_1 від 13 серпня 2014 року (т.2 а.с.193);

- оптичний диск з відеозаписом повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13 серпня 2014 року (т.2 а.с.203);

- оптичний диск з відеозаписом повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 15 серпня 2014 року (т.2 а.с.209);

-медичні довідки головного лікаря КУ «Мелітопольська міська лікарня №2» від 13серпня 2014 року, 14 серпня 2014 року та 15 серпня 2014 року, щодо стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 (а.с.194-196);

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до наступного.

Так, провина ОСОБА_1 у голосуванні на виборах, учасником яких він був 25 травня 2014 року, на думку суду, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

До його показів про те, що він, прийшовши вперше на виборчу ділянку, помилково розписався і отримав бюлетень за свою дружину та вдруге, отримавши бюлетень і розписавшись навпроти свого прізвища з метою проведення журналістського розслідування, суд ставиться критично і розцінює як бажання уникнути відповідальності за скоєне. Оскільки ці покази повністю спростовуються показами допитаних у судовому засіданні свідків з боку обвинувачення - членів дільничної виборчої комісії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 двічі брав виборчі бюлетені, двічі голосував і вкинув їх до скриньки для бюлетенів, у кабінках ніяких невикористаних бланків не знаходили, при підрахунку голосів незаповнених бюлетенів не виявили.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи обвинувачення з приводу того, що ОСОБА_1 , будучи публічною особою і ведучим телевізійної програми, в ефірі прямо розповідав про наявність у нього умислу саме на те, щоб проголосувати двічі. Протокол огляд від 17 червня 2014 року відеозапису цієї програми було надано обвинуваченням у якості доказу та досліджено в ході судового розгляду.

Доводи сторони захисту, що протокол огляду від 17 червня 2014 року (том 2 а.с. 125-130) оптичного носія інформації з відтворенням передачі «Діалог в прямому ефірі» від 26 травня 2014 року є недопустимим доказом, оскільки слідчий самостійно без дозволу слідчого судді отримала вказаний звукозапис в мережі Інтернет, суд не приймає до уваги.

Так, згідно до ч.1,2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Таким чином, протокол огляду від 17 червня 2014 року є доказом у розумінні ст. 84 КПК України, та відповідає вимогам ст.ст. 223, 237 КПК України.

Крім того, доводи сторони захисту з приводу того, що акт про виявлення порушення ЗУ «Про вибори Президента України», згідно якого встановлено факт отримання ОСОБА_1 двох бюлетенів не може бути визнано доказом по справі, оскільки його складено в порушення вимог ЗУ «Про вибори Президента України» за відсутності ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими, оскільки під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 після повторного голосування та виявлення такого факту покинув виборчу дільницю.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду 25 травня 2014 року слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 158-1 КК України, як голосування виборцем на виборах, у яких він бере участь, більш ніж один раз.

Щодо епізоду 12 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, суд виходить з наступного.

Так, в ході судового розгляду було встановлено те, що 12 серпня 2014 року, приблизно об 11 годині, працівники правоохоронних органів слідчий ОСОБА_2 та прокурор ОСОБА_3 намагалися виконати вимоги ст. 293 КПК України, щодо вручення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 події відбувалися на порозі приміщення редакції газети «МВ» по вулиці Карла Маркса,5 у місті Мелітополі.

Об`єктивною стороною злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України є опір, активна фізична протидія здійсненню працівниками правоохоронних органів покладених на них службових обов`язків.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують додержання нормативно визначеного порядку виконання працівником правоохоронного органу службових обов`язків.

Об`єктивна сторона злочину полягає в опорі працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тобто в момент безпосереднього виконання покладених на них обов`язків.

Суб`єктивна сторона опору характеризується прямим умислом - суб`єкт усвідомлює, що вчинює опір працівнику правоохоронного органу і бажає так чинити. Мета опору - припинити або змінити виконання потерпілим своїх обов`язків. Мотивом опору є невдоволення законною діяльністю потерпілого.

В ході дослідження доказів було встановлено, що дійсно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 12 серпня 2014 року були працівниками правоохоронних органів і виконували свої службові обов`язки на виконання вимог ст. 293 КПК України. Також з показів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , встановлено, що під час виконання ними цих дій щодо ОСОБА_1 між ним та потерпілими відбувся словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 просто пройшов мимо них, не зупиняючись, сказав у різкій формі, що отримувати ніякі документи він не буде і не дозволяє їм заходити до приміщення редакції «МВ». Далі ОСОБА_1 перешкоджав потерпілим вчинювати вказану процесуальну дію заважав ОСОБА_2 здійснювати відеофіксацію процесуальної дії та виштовхав потерпілого ОСОБА_3 з приміщення входу до редакції «МВ», чим перешкодив виконати вимоги ст. 293 КПК України.

Щодо наявності активних дій, які є саме опором працівникам правоохоронних органів, вони повністю підтверджуються показами потерпілих та свідків, висновками судових медичних експертиз.

Так, свідок ОСОБА_15 надав показання, що бачив, як ОСОБА_1 відмовлявся від отримання документів, казав, що забороняє потерпілим заходити до редакції. Свідок бачив, як ОСОБА_1 махав руками в той час як потерпілі знаходилися на порозі.

Свідок ОСОБА_14 надала показання, що коли до редакції газети «МВ» йшов ОСОБА_1 потерпілі намагались йому представитись та вручити документи. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не зупинявся всі пішли за ним до входу в редакцію. Представник прокуратури намагався вручити ОСОБА_1 документи, але останній не хотів їх брати. Зазначає, що ОСОБА_1 якимось чином заважав потерпілій ОСОБА_2 проводити відео зйомку та не впускав потерпілих та виштовхував з приміщення редакції, проте не може пояснити на цей час яким чином.

Крім того, у судовому засіданні було переглянуто відеозапис, на якому зафіксовано вказану подію як процесуальну дію по виконанню вимог ст. 293 КПК України.

Суд враховує ті обставини, що у зв`язку з тим, що пройшов значний період часу з дня вчинення діяння свідки не пам`ятають всіх обставин подій.

Разом з цим, покази потерпілих, щодо вчинення опору з боку ОСОБА_1 їм як працівникам правоохоронних органів під час виконання ним службових обов`язків узгоджуються з висновками судових медичних експертиз.

Так, згідно висновку експерта №566 від 12 серпня 2014 року у потерпілої ОСОБА_2 були тілесні ушкодження крововилив , травматичний набряк м`яких тканин правої кісті та садни правого лучезап`ястного суглоба, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, а згідно висновку експерта №567 від 12 серпня 2014 року у потерпілого ОСОБА_3 були тілесні ушкодження крововилив, в області задньої поверхні грудної клітини, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.

Висновки експертиз на думку суду з врахуванням показів потерпілих та свідків повністю підтверджують покази потерпілих, щодо вчинення опору з боку ОСОБА_1 при обставинах зазначених в обвинуваченні.

При цьому суд вважає, що під час проведення процесуальної дії передбаченої ст. 293 КПК України мали місце процесуальні порушення.

Так, обов`язок вручити обвинуваченому акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, а також дати йому можливість ознайомитись із цими паперами відповідно до положень ст.ст. 290-293 КПК України покладений на слідчого або прокурора. Для обвинуваченого ж одержання таких документів і повідомлень є правом, а не обов`язком. Примусити обвинуваченого або його захисника скористатися своїм правом ніхто не може. Питання щодо надання слідчим або прокурором можливості стороні захисту скористатися своїм правом полягає в оцінці надання реальної можливості скористатися таким правом.

При проведенні вказаної процесуальної дії слідчий та прокурор не сповістили захисника ОСОБА_1 адвоката Ненашеву Я.В. про дату, час та місце її здійснення.

Захисник Ненашева Я.В. відповідно до вимог ч.5 ст. 46 КПК України не була повідомлена про дату, час та місце її здійснення.

Разом з цим, метою забезпечення даного права встановлюється обов`язок слідчого, прокурора завчасно попередити захисника про проведення відповідної процесуальної дії. Таке повідомлення здійснюється у порядку, передбаченому ст.ст. 111, 112 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Разом з цим, доказів, щодо повідомлення захисника шляхом вручення особисто особі повідомлення, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, повідомлення телефоном або телеграмою, відсутні.

Крім того, на думку суду у даному випадку, враховуючи відмову підозрюваного ОСОБА_1 від отримання акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, участь захисника при проведенні такої процесуальної дії була обов`язковою.

Однак вказані процесуальні порушення не можуть свідчити про порушення права особи на захист та як наслідок визнання доказів не допустимими відповідно до положень ст. 87 КПК України, оскільки в подальшому вказані порушення були усунуті.

В частині скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, обвинувачення фактично ґрунтується на показах потерпілих та висновках судових-медичних експертиз.

Так, згідно висновку експерта №566 від 12 серпня 2014 року у потерпілої ОСОБА_2 були тілесні ушкодження крововилив , травматичний набряк м`яких тканин правої кісті та садни правого лучезап`ястного суглоба, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта №567 від 12 серпня 2014 року у потерпілого ОСОБА_3 були тілесні ушкодження крововилив, в області задньої поверхні грудної клітини, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження .

Однак вказані докази на думку суду є недостатніми на обгрунтування доведеності вини ОСОБА_1 за ч.2 ст. 345 КК України.

Так, на думку суду не доведено, що вказані тілесні ушкодження були спричинені з прямими умислом, оскільки на думку суду вказані дії були вчинені виключно з метою вчинення опору працівникам правоохоронних органів та стороною обвинувачення не надано доказів, що у ОСОБА_1 був прямий умисел на спричинення їм тілесних ушкоджень з мотивів виконанням ними службових обов`язків .

Про вказані обставини свідчить, як характер тілесних ушкоджень та можливий механізм їх спричинення, покази свідків та потерпілих, які були допитані в судовому засіданні.

Доводи сторони захисту, щодо порушення вимог ст. 214 КПК України, а саме здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР, суд вважає необґрунтованими.

Так, судом було досліджено (т.3 а.с.162-163), витяг з кримінального провадження №1214080140003910 відповідно до якого, дата реєстрації в ЄРДР кримінального провадження за заявою повідомленням про злочин передбачений ч.2 ст. 345 КК України, вчинений відносно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мала місце 12 серпня 2014 року о 12 годині 22 хвилини.

Таким чином, постанови слідчого про призначення експертизи були винесені після внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 , а тому доводи захисту в цій частині є необгрутованими.

Всі інші процесуальні порушення про які зазначала сторона захисту під час судового розгляду не стосуються предмету доказування та можуть бути підставою для відповідних скарг заяв на неправомірні дії працівників правоохоронних органів.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 342 КК України, як вчинення опору працівникам правоохоронних органів під час виконання ними службових обов`язків.

Разом з цим, стороною обвинувачення не було надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вини у діях ОСОБА_1 у формі прямого умислу та відповідно наявності у його діях складу злочину передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 158-1, ч.2 ст. 342 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання за місцем реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у спеціальних медичних закладах не перебуває.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, а також того факту, що вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення не мали тяжких наслідків, суд приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді штрафу у межах передбачених санкціями статей з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України.

Виходячи з положень пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частини 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у статті 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі частини 5 статті 74, статті 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

Згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 5 статті 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та частини 5 статті 74 вказаного Кодексу.

Згідно до ст. 12 КК України злочини передбачені ч.1 ст. 158-1, ч.2 ст. 342 КК України класифікується, як злочини невеликої тяжкості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Враховуючи, що 25 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, було внесено відомості, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.158-1 КК України та вказане кримінальне правопорушення було вчинено 25 травня 2014 року та 12 серпня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, було внесено відомості, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України та вказане кримінальне правопорушення було вчинено 12 серпня 2014 року, то строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначений ч.1 п.2 ст.49 КК України, сплив, відповідно 26 травня та 13 серпня 2017 року.

З огляду на вимоги частини 5 статті 74 КК України, обвинуваченого ОСОБА_1 слід звільнити від покарання за ч.1 ст. 158-1, ч.2 ст. 342 КК України на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

При оцінці доказів за ч.2 ст. 345 КК України суд, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків, які неможливо встановити по цій справі у зв`язку з тим що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини обвинуваченого у здійсненні інкримінованого діяння, а саме наявності умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілим.

Згідно ч.4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

За змістом п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок доведення, що підсудний вчинив злочинне діяння, лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Положеннями ст. 62 Конституції України, рекомендаціями Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства та Постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановлені вироків» від 29 червня 1990 року (з наступними змінами та доповненнями), слідує, що в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви в справі, в тому числі, щодо зібраних фактичних даних, повинні тлумачитись на користь обвинувачених.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження в ході судового розгляду, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що е ОСОБА_1 слід визнати невинуватим ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки не встановлено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення вчинення ним цього кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено. Всі докази, надані стороною обвинувачення під час їх дослідження та оцінки визнані судом такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувачення за ч.2 ст. 345 КК України.

В такому разі суд вважає необхідним в силу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України виправдати ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що не доведено що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.

Цивільні позови потерпілих підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з неявкою потерпілих в судове засідання та відсутності клопотань про розгляду позовів за їх відсутності.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 158-1, ч.2 ст. 342 КК України, і призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 158-1 КК України у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) грн.;

за ч.2 ст. 342 КК України у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) грн

Відповідно до частини 5 статті 74 КК України, обвинуваченого ОСОБА_1 ,звільнити від призначеного судом покарання на підставах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України та виправдати його у зв`язку з тим, що не доведено що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду безпосередньо або через Якимівський районний суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя