Рішення № 8958079, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/54609.03.10 За позовомСлужби зовнішньої розвідки ДоСлужби безпеки України

Простягнення 313 652,97 грн. Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Від позивача Овчаренко І.С. предст., Дученко О.В. предст.

Від відповідача Шевчук В.В. предст., Кириленко О.П. предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба зовнішньої розвідки звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Служби безпеки України збережені без достатньої правової підстави за рахунок Служби зовнішньої розвідки України за період з вересня 2006 року по грудень 2007 року кошти у розмірі 268 831,15 грн.; інфляційний збиток, заподіяний несвоєчасним відшкодуванням витрат на утримання та обслуговування приміщень будівлі, що використовувалася підрозділами Служби безпеки України за період з січня по квітень 2007 року у сумі 44 821,82 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати.

01.02.2010 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача збережені без достатньої правової підстави за рахунок Служби зовнішньої розвідки України за період з вересня 2006 року по грудень 2007 року кошти у розмірі 273 013,74 грн.; пеню за прострочення виконання зобовязання по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування приміщень будівлі, що використовувалася відповідачем у період з вересня 2006 року по грудень 2007 року, у розмірі 26 008,58 грн.; штраф за прострочення більш ніж на тридцять днів виконання відповідачем зобовязання по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування приміщень у розмірі 18 577,56 грн.; інфляційний збиток, заподіяний несвоєчасним відшкодуванням витрат на утримання та обслуговування приміщень будівлі, що використовувалася підрозділами Служби безпеки України за період з січня по квітень 2007 року у сумі 46 076,60 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на листи Служби безпеки України, якими підтверджується використання відповідачем приміщень. Позивач зазначив, що відповідачем не оплачено рахунки, які позивачем направлялися з метою відшкодування витрат, понесених на утримання та обслуговування приміщень, що використовувалися Службою безпеки України.

Відповідач позовні вимоги повністю заперечує, вказуючи на відсутність будь-яких договірних зобовязань щодо відшкодування Службою безпеки України витрат на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та на відсутність доказів про вчинення Службою безпеки України дій, які б підтверджували факт вчинення правочину (обмін листами, телефонограмами, прийняття виконання тощо). Відповідач також вказав на відсутність підстав для стягнення неустойки та на відсутність доказів, які підтверджують факт безпідставного набуття відповідачем вказаного майна, що виключає можливість його стягнення зі Служби безпеки України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Служба зовнішньої розвідки України утворена відповідно до Указу Президента України від 14.10.2004 № 1239 на базі підрозділів Служби безпеки України.

Спільними наказами Служби безпеки України і Служби зовнішньої розвідки України від 17.12.2004 № 0015/004 та від 23.10.2006 № 0010/0024 спірна будівля, яка знаходилася на балансі Служби безпеки України, була віднесена до обєктів, що підлягали передачі до сфери управління Служби зовнішньої розвідки України. Передача будівлі до сфери управління Служби зовнішньої розвідки України оформлена актом № 1 приймання-передачі майна, затвердженими 27.04.2007. Будівля перебуває у державній власності та перебуває в оперативному управлінні позивача.

З 01.01.2005 Службою зовнішньої розвідки України у повному обсязі здійснюються видатки на утримання та обслуговування спірної адміністративної будівлі, яка використовувалася та продовжує використовуватися сторонами спільно, що підтверджується наявними у справі матеріалами: листом СБУ від 04.02.2005 № 1-402/05, відповідною угодою № 35 від 18.02.2005 про заміну боржника у зобовязанні; договорами № 054335/1-5-01 від 25.01.2005 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, № 508027 від 17.01.2005 та № Б-508027 від 01.08.2007 щодо надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих відходів, № 19002 від 25.02.2005 про постачання електричної енергії, № 545571 від 01.02.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді, а також документами про оплату Службою зовнішньої розвідки України послуг за вказаними договорами.

У період з 01 вересня 2006 року по 31 грудня 2007 року Служба безпеки України займала та використовувала для своїх потреб приміщення спірної будівлі загальною площею близько 2800 кв.м., що підтверджується залученими до матеріалів справи доказами (листами Служби зовнішньої розвідки України від 04.10.2006 № 17/4231-П, від 10.10.2006 № 17/13833, від 18.06.2007 № 17/2660-П; листами Служби безпеки України від 27.12.2006 № 13/9824, від 07.05.2007 № 13/4216; розпорядженням Служби зовнішньої розвідки України від 14.08.2007 № 114/ДСК)

Відповідач факт використання у вказаний період зазначених приміщень вказаної будівлі не заперечує.

З 2005 року Служба зовнішньої розвідки України здійснювала облік витрат, понесених на утримання та обслуговування приміщень будівлі, що використовувалися Службою безпеки України, формувала відповідні рахунки та направляла їх на адресу Служби безпеки України для оплати (копії в матеріалах справи).

Згідно з наданими позивачем доказами вартість витрат на утримання та обслуговування приміщень, які використовувалися Службою безпеки України у період з вересня 2006 року по грудень 2007 року, оплачених за рахунок Служби зовнішньої розвідки України, складає 273 013,74 грн.

24.05.2007 позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист від 24.05.2007 № 17/430-ф) відшкодувати витрати за період з січня по квітень 2007 року на загальну суму 92 285,42 грн. Листом від 15.06.2007 № 21/1-2399 у задоволенні вимоги відповідачем було відмовлено.

Вимога щодо відшкодування витрат на утримання та обслуговування приміщень будівлі, що використовувалося Службою безпеки України у період з вересня 2006 року по грудень 2007 року, висувалася Службі безпеки України листом Служби зовнішньої розвідки України від 21.10.2009 № 17/1486-ф.

Листом від 01.12.2009 № 13/11898 відповідач відмовився виконати вимогу позивача.

Згідно зі ст. 2, 174, 175 ГК України відносини, що склалися між Службою зовнішньої розвідки України та Службою безпеки України з приводу відшкодування витрат, є майново-господарськими зобовязаннями, які регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Правовідносин, що склалися між сторонами з приводу користування відповідачем приміщеннями будівлі, витрати на утримання та обслуговування яких здійснив позивач як особа, що здійснює оперативне управління даним державним майном, за своєю правовою природою є договором позички приміщень будівлі, укладеним шляхом обміну листами та фактичним приймання-передачею приміщень у користування.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобовязується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Стаття 831 ЦК України передбачає можливість позички без встановленого сторонами строку користування річчю. Тоді строк визначається відповідно до мети користування річчю.

Стаття 833 ЦК України передбачає обовязок користувача відшкодувати звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому у користування.

Крім того, безоплатно користуючись приміщеннями, відповідач отримав послуги, які надавалися за відповідними договорами позивачу та були оплачені позивачем у складі витрат на утримання та обслуговування всієї будівлі.

Оскільки послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, суд погоджується з позицією позивача, що відповідач без достатньої правової підстави отримав певні матеріальні блага.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість. (Стаття 1213 ЦК України).

За таких обставин судом визнається правомірним покладання на відповідача зобовязання щодо відшкодування позивачу витрат за утримання та обслуговування названого будинку за приміщення, що перебували у користуванні відповідача, у тому числі витрат на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, за надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих відходів, на постачання електричної енергії, на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач своїх зобовязань щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на утримання та обслуговування приміщень, які використовувалися відповідачем, у передбачений законом строк не виконав.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною 6 зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами. Проте, такого договору не існує.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 076,06 грн. інфляційних втрат за період з січня по квітень 2007 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наявні у справі матеріали, суд вважає доведеним обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 273 013,14 грн. основного боргу та 46 076,06 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код 00034074; р/р № 35201307401 в ОПЕРУ НБУ в м. Києві, МФО 300001, або з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження) на користь Служби зовнішньої розвідки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код 33240845; р/р №35210001004075 в ОПЕРУ ДКУ у м. Києві, МФО 820172) 273 013 (двісті сімдесят три тисячі тринадцять) грн. 14 коп. основного боргу та 46 076 (сорок шість сімдесят шість) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 3 190 (три тисячі сто дев'яносто) грн. 89 коп. витрат на оплату державного мита та 207 (двісті сім) грн. 07 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 11.03.2010