Рішення № 89580741, 22.05.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.05.2020

Справа № 334/7872/19

Провадження № 2/334/1574/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

при секретарі Сагайдак Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку. В позові зазначила, що перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Запорізький ДБК» з 20.01.2017р. до 31.07.2019р.. Наказом № 137-к від 31.07.2019 її було звільнено з ТОВ «Запорізький ДБК» на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці. При її звільненні, ТОВ «Запорізький ДБК» повинно було сплатити на користь позивачки заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, але належних виплат в день звільнення проведено не було. Відповідно до даних розрахункового листка за липень 2019р. розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 01.08.2019 складав 26 861,78 грн., однак 05.08.2019р. їй було перераховано на зарплатну картку 1000 гривень та 11.10.2019р ще 1000 гривень. Таким чином заборгованість зменшилася на 2000,00 гривень і станом на 30 жовтня 2019р.склала 24861,78грн., та підлягає стягненню за рішенням суду, а також середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку починаючи з 01.08.2019р. по день ухвалення судом рішення по цій справі.

Протягом судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги у зв`язку із частковою сплатою відповідачем суми заборгованості по заробітній платі в сумі 1300 грн. та 2259,07 грн., та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі в сумі 21302,71 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку починаючи з 01.08.2019р. по день ухвалення судом рішення по цій справі.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

Позивач надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності на своїх позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити у повному обсязі

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст..115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що Наказом № 12-к від 19.01.2017 року позивачка була прийнята на роботу до ТОВ «Запорізький ДБК» на посаду заступника головного бухгалтера.

Наказом № 137-к від 31.07.2019 її було звільнено з ТОВ «Запорізький ДБК» на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці. (а.с. 11)

При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість із заробітної плати та не проведено повний розрахунок. Сума заборгованості ТОВ «Запорізький ДБК» перед ОСОБА_1 станом на 01.08.2019 склала 26 861,78 грн. Однак, 05.08.2019р. їй було перераховано на зарплатну картку 1000 гривень, 11.10.2019р ще 1000 гривень., 15.11.2019р. ще 1300 грн. та 06.12.2019 року ще на 2259,07 грн. Таким чином, станом на 26.03.2020 року заборгованість по заробітній платі склала 21302,71 грн., та залишається не виплаченою по теперішній час.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1 ст.21 вказаного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд на підставі ст..117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. З огляду на те, що відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні, стягненню на користь останнього підлягає середній заробіток за кожен день затримки розрахунку до дня ухвалення рішення судом.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються вимоги п.п. 2, 3, 5, 8 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З метою вірного обчислення суми виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідачем було надано Розрахункові листки ОСОБА_1 (табельний номер 0000000262 ) за червень та липень 2019 року, згідно яких в червні позивачка відпрацювала 5 робочих днів, за які їй було нараховано 1804,20 грн. заробітної плати та в липні за 23 робочі дні їй було нараховано 12900,00 грн., оскільки премія до дня народження не враховується при обчисленні середнього заробітку. Тому, згідно розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, він становить 525,15 грн., (а саме 12900 грн.+1804,20 грн. = 14704,20 грн. : 28 робочих днів).

Період затримки, за який позивачка просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку становить: з моменту звільнення по день ухвалення рішення по даній справі, тобто з 01.08.2019р. по 22.05.2020р. - 197 робочих днів (21 р.д. у серпні 2019р. + 21 р.д. у вересні 2019р. + 22 р.д. у жовтні 2019р. + 21 р.д. у листопаді 2019р. +21 р.д. у грудні 2019р. + 17 р.д. у січні 2020р. + 19 р.д. у лютому 2020р. + 21 р.д. у березні 2020р.+ 22 р.д. у квітні 2020р. + 12 р.д. у травні 2020р.).

Отже середній заробіток за час затримки розрахунку без урахування обов`язкових платежів та зборів складає 103454,55 гривні (197 робочих днів *525,15 грн. = 103454,55 грн.).

Тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку ОСОБА_1 , по день ухвалення рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст..18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є законними та обґрунтованими, доведені належними і допустимим доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню: заборгованість по заробітній платі у розмірі 21302,71 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.08.2019 року по 22.05.2020р. в сумі 103454,55 грн. сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 12-13, 76-81, 82, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» (ЄДРПОУ 30616508, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. О.Пивоварова, 4) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 21302,71 грн. (двадцять одна тисяча триста дві гривні 71 коп.) та суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 103454,55 грн. (сто три тисячі чотириста п`ятдесят чотири гривні 55 коп.), сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.