Рішення № 8958010, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/50301.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Десятка"

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провиділення в натурі частки нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаХлівна Т.В. представник

від відповідача-1ОСОБА_1

від відповідача-2не зявились

від третьої особине зявились В судовому засіданні 01.03.2010 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Десятка" про виділення в натурі частки нерухомого майна, припинивши право співвласників спільної часткової власності, на виділену частку позивача, а саме: нежиле приміщення службове, загальною площею 256,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: 01014, АДРЕСА_1 та зобовязання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"зареєструвати за позивачем вказане нежитлове приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач-1 є співвласниками нежилого приміщення у м. Києві по АДРЕСА_1. Відповідач-1 не заперечував проти виділу в натурі частини приміщення, яке належить на праві власності позивачу, проте Договір про виділ в натурі частки сторонами підписаний не був.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що у разі задоволення позову можуть бути порушені його права на користування своєю власністю.

Відповідач-2 проти позовних вимог про зобовязання зареєструвати право власності заперечує, оскільки на даний час право власності вже зареєстровано, а позивач не звертався до відповідача-2 з новим правовстановлюючим документом.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

23.07.1999 між Закритим акціонерним товариством за участю українського капіталу "Скарлет ЛДАй" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Десятка" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобовязався передати у власність покупця нежиле приміщення в частині службове загальною площею 256,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А", а покупець зобовязався прийняти зазначене приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, обумовлених у цьому Договорі.

Зазначений Договір посвідчено 23.07.1999 Краковецькою А.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 2320.

23.07.1999 продавець передав, а покупець прийняв нежиле приміщення загальною площею 256,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А" за Актом передачі нежилого приміщення.

05.08.1999 Київським міським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення, яке посвідчує, що домоволодіння АДРЕСА_1 в частині зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Десятка".

Згідно Довідки-характеристики № 1402963 від 16.04.2009 виданої Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" позивачу належить 7/100 від нежилого будинку АДРЕСА_1, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є власником 2/100 від нежилого будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже частина нежилої будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Десятка" та Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, оскільки частка кожної із сторін визначена у конкретній величині.

Позивач, як власник ізольованих приміщень, звернувся до відповідача-1 з листом №67/07 від 29.08.2007, в якому просив надати згоду на поділ майна, що є у спільній частковій власності, для припинення права спільної часткової власності.

Листом № б/н від 18.09.2007 відповідач-1 повідомив позивачу, що не заперечує проти поділу майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності на спільне майно та виділу в натурі приміщення загальною площею 256,1 кв.м (7/100 від нежилого будинку), що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Десятка", розташоване на першому поверсі в буд. АДРЕСА_1.

Однак, як свідчать матеріали справи, договір про виділ в натурі частки сторонами укладений не був.

Як зазначає позивач, він не має можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності, а саме, не може в повній мірі реалізувати таку складову права власності як право розпорядження, оскільки при наявності у власності позивача нерухомого майна він не має можливості використовувати його як предмет іпотеки у відповідності до Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями Конституції України право власності є непорушним, кожен власник має право на власний розсуд розпоряджатись власним майном, якщо це не шкодить іншим інтересам.

Статтею 361 Цивільного кодексу України встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

В той же час, відповідно до положень ст.ст. 364, 367 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

При цьому зі змісту вищезазначеного Договору купівлі-продажу господарським судом встановлено, що обєктом цього Договору є нежиле приміщення, а не частка в праві спільної часткової власності на приміщення, а тому запис про те, що передані приміщення складають 7/100 частини від нежилого будинку є технічними даними, що не можуть відображати правового режиму майна, але в той же час можуть створити перешкоди в реалізації власником його правомочностей щодо належних йому обєкту нерухомості.

Крім того, при укладенні зазначеного Договору купівлі-продажу, а також протягом всього часу після його укладення, будь-яких заперечень чи вимог щодо відчужуваного приміщення не було заявлено.

Положення договору не містить жодних застережень про режим спільної часткової власності приміщення, що було придбано за договором.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України “Про іпотеку” предметом іпотеки повинно бути окремо визначене, виділене в натурі нерухоме майно.

В матеріалах справи міститься Висновок № 6999 спеціаліста з будівельно-технічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складений 25.07.2007, у якому зазначено, що ізольоване нежиле приміщення загальною площею 256,1 кв.м, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Десятка", розташоване на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1, є окремим обєктом права власності (окремим індивідуально визначеним нерухомим майном), що може бути виділений в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Враховуючи норму ст. 364 Цивільного кодексу України, а також те, що нежиле приміщення загальною площею 256,1 кв.м в будинку АДРЕСА_1, є ізольованим, окремим і самостійним обєктом нерухомого майна, та може використовуватись окремо від приміщення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, позов в частині виділення в натурі частки нерухомого майна, припинивши право співвласників спільної часткової власності, підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про зобовязання відповідача-2 зареєструвати за позивачем право власності на спірне нежиле приміщення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2003 державна реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав власності на них проводиться на підставі правовстановлювальних документів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Десятка", оскільки позивач не звертався до відповідача-2 з новим правовстановлюючим документом з вимогою про реєстрацію права власності на спірне приміщення, як на нежитлове приміщення виділене в натурі.

Крім того, згідно з п. 10 Додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2003, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на обєкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючим документом.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Таким чином, вимоги позивача про зобовязання відповідача зареєструвати право власності є передчасними, оскільки рішення суду у даній справі є правовстановлюючим документом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобовязання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"зареєструвати за позивачем право власності на спірне приміщення задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але, оскільки позивачем таких вимог не заявлено, тому зазначені витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виділити Товариству з обмеженою відповідальністю "Десятка" (01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, к. 101, ідентифікаційний код 24093590) в натурі частку нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення службове, загальною площею 256,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: 01014, АДРЕСА_1, літ. "А", припинивши право співвласників спільної часткової власності.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:12.03.2010