Рішення № 89578093, 01.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2020Справа № 910/2591/20

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046)

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (вул. Ямська, 28, літера А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 19411125)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» (78016, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 44, код ЄДРПОУ 40436654)

про стягнення 4 600,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 4 600,00 грн страхового відшкодування за договором страхування забезпечення тендерної пропозиції № 1065404 від 11.04.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.02.2020 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

05.03.2020 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.

31.03.2020 до суду відповідачем подано заяву про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та долучено відзив на позовну заяву, в якому у задоволені позовних вимог заперечує.

10.04.2020 до суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

21.04.2020 до суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; запропоновано третій особі надати пояснення по суті спору до 22.05.2020.

Третя особа пояснень відносно предмету спору суду не надала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 08.05.2020 по 18.05.2020 включно та з 20.05.2020 року до 29.05.2020 року включно у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 01.06.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» було розміщено на сайті публічних закупівель оголошення про проведення публічної закупівлі №UA-2019-10-25-000668-a на закупівлю 14830000-8 мат прошивний теплоізоляційний, склотканина.

З наявного в матеріалах справи протоколу розгляду тендерних пропозицій вбачається, що участь у проведенні процедури закупівлі приймало Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ».

Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» (страхувальник) було укладено договір страхування забезпечення тендерної пропозиції №1065404 від 11.04.2019.

Відповідно до п.1.1 договору №1065404 від 11.04.2019, його предметом є добровільне страхування відповідальності страхувальника на підставі ліцензії серії АВ №584141 від 10.05.2011 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім відповідальності власників наземного, повітряного, водного транспорту і відповідальності перевізника) №1404/2 від 03.01.2007р.

Предметом страхування за цим договором виступають такі, що не суперечать чинному законодавству України, майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням ним вигодонабувачу у порядку, що передбачений чинним законодавством суми забезпечення тендерної пропозиції за відповідним тендером (торгами) на закупівлю за державні кошти товарів, робіт, послуг, що проводиться вигодонабувачем у відповідності до вимог чинного законодавства України, в разі невиконання страхувальником своїх зобов`язань згідно цього тендеру.

Пунктом 1.3 договору №1065404 від 11.04.2019 передбачено, що поширення страхового захисту майнових інтересів страхувальника на кожний конкретний тендер в якості забезпечення тендерної пропозиції страхувальника проводиться шляхом підписання сторонами відповідної страхової гарантії.

За умовами п.1.5 договору №1065404 від 11.04.2019 страховий випадок за цим договором - це виникнення зобов`язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу в разі настання страхових ризиків. Згідно п.1.5.3 договору страховим ризиком є ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. із змінами внесеними Законом України №1078-VIII від 12.06.2016р., документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону.

Вигодонабувачем за цим договором є Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (п.1.7 договору №1065404 від 11.04.2019).

В забезпечення тендерної пропозиції за закупівлею №UA-2019-10-25-000668-a Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» було надано страхову гарантію сертифікат №1069042 від 06.11.2019 Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс». Вказана страхова гарантія складена до договору страхування забезпечення тендерної пропозиції №1065404 від 11.04.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ».

Згідно змісту протоколу розгляду тендерних пропозицій пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» визнано такою, що відповідає кваліфікаційним критеріям та технічним вимогам тендерної документації.

22.11.2019 тендерним комітетом відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було прийнято рішення про оголошення переможцем процедури закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» та повідомлено про намір укласти договір з вказаною особою.

Відповідно до витягу з протоколу від 06.12.2019 засідання тендерного комітету з огляду на те, що всупереч вимогам пп.5.5 п.5 тендерної документації переможцем (третя особа) не було подано чинної на дату подання замовнику довідки податкової інспекції про наявність/відсутність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) на території України. З огляду на викладене, тендерну пропозицію третьої особи було відхилено.

20.12.2019 засобами поштового зв`язку Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» з заявою-вимогою про виплату страхового відшкодування № 19460/001.

Позивачем було отримано лист №233/13 від 23.01.2020 Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», в якому останнім повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування з огляду на ненастання страхового ризику.

Наразі, за твердженнями позивача, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необгрунтованою, оскільки учасником процедури закупівлі всупереч вимогам пп.5.5 п.5 тендерної документації не було подано чинної на дату подання замовнику довідки податкової інспекції про наявність/відсутність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) на території України. Тобто, третьою особою не надано документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», для відхилення тендерної пропозиції. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

За приписами ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст.563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ст.564 Цивільного кодексу України).

Статтею 565 Цивільного кодексу Унормовано, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми страхової гарантії повинно бути доведено суду, у першу чергу, обставини наявності відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).

Аналогічного висновку щодо предмету доказування при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією наведено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №910/20306/17.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, позивачем було вказано, що учасником процедури закупівлі всупереч вимогам пп.5.5 п.5 тендерної документації не було подано чинної на дату подання замовнику довідки податкової інспекції про наявність/відсутність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) на території України. Тобто, третьою особою не надано документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», для відхилення тендерної пропозиції, що згідно страхової гарантії сертифікату №1069042 від 06.11.2019 та договору страхування забезпечення тендерної пропозиції №1065404 від 11.04.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ», є страховим ризиком, а отже, підставою для виплати страхового відшкодування вигодонабувачу.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що наведені позивачем у позовній заяві обставини, а саме підстави для відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Деріс Груп» не є страховим ризиком у відповідності до страхової гарантії (забезпечення тендерної пропозиції), виданої Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», а отже, у останнього не виникло обов`язку зі сплати страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позов не підлягає задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Судом вказувалось, що відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).

Тобто, при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).

Згідно змісту страхової гарантії страховим ризиком є ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. із змінами внесеними Законом України №1078-VIII від 12.06.2016р., документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону.

Тобто, підставою для сплати відповідачем позивачу відшкодування за страховою гарантією №1069042 від 06.11.2019 є настання певного страхового ризику, зокрема, ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. із змінами внесеними Законом України №1078-VIII від 12.06.2016р., документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону.

За приписами ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: 1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі; 2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення; 4) суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника; 8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура; 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; 10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.

У частині 2 вказаної статті визначено, що замовник може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та може відхилити тендерну пропозицію учасника у разі, якщо учасник має заборгованість із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

У ч.3 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним (абзац 1). Переможець торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті (абзац).

З системного аналізу норм ч.ч.1-3 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що законодавцем визначено перелік підстав, за наявності яких замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію (ч.1 ст.17) та умови, за яких замовник наділений правом на відхилення відповідної пропозиції.

При цьому, у даному випадку, норма ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» є імперативною, а її застосування не залежить та не може доповнюватись умовами тендерної документації.

Тобто, у за висновками суду, визначення у п.5 розділу 3 тендерної документації обов`язку переможця торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, надати замовнику копії документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частини другої ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», в тому числі чинну на дату подання замовнику довідку податкової інспекції про наявність/відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, ніяким чином не розширює переліку документів, що визначений у ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», строк подачі частини з яких визначено абзацом 2 ч.3 вказаної статті, а отже і не розширює переліку страхових ризиків, що визначені умовами страхової гарантії, яка була видана відповідачем.

В контексті наведеного суд акцентує увагу на тому, що у спірних правовідносинах страховим ризиком визначено саме ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частині 3 ст.17 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. із змінами внесеними Законом України №1078-VIII від 12.06.2016р., документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 цього Закону. Жодні посилання у даному випадку у страховій гарантії на умови тендерної документації щодо кваліфікаційних критеріїв до учасників та вимог встановлених ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» відсутні.

За таких обставин, за висновками суду, ненадання третьою собою всупереч вимогам пп.5.5 п.5 тендерної документації не було подано чинної на дату подання замовнику довідки податкової інспекції про наявність/відсутність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) на території України, не є страховим випадком у розумінні договору №1065404 від 11.04.2019 та страхової гарантії сертифікату №1069042 від 06.11.2019.

Виходячи з вищевикладеного у сукупності, з огляду на те що позивачем не було доведено суду виникнення обставин, які є страховим ризиком згідно договору №1065404 від 11.04.2019 та страхової гарантії сертифікату №1069042 від 06.11.2019, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення суми страхового відшкодування з відповідача.

Таким чином, позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в частині стягнення 4 600, 00 грн підлягає залишенню без задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" відмовити повністю.

Позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046)

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (вул. Ямська, 28, літера А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 19411125)

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗАЛЬТ ТЕХНОЛОДЖІ» (78016, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 44, код ЄДРПОУ 40436654)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.06.2020

Суддя І.О. Андреїшина