Рішення № 89577375, 25.05.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 915/10/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7 (код ЄДРПОУ 03365707)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Промстрой”,

юридична адреса: 54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 118 (код ЄДРПОУ 41183918),

про: стягнення 27635,76 грн,

без участі представників учасників справи

В С Т А Н О В И В:

02.01.2020 року на адресу господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 28.12.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Промстрой” про стягнення грошових коштів у сумі 27635,76 грн., з яких:

- 12868,56 грн. – пеня,

- 14767,20 грн. – штраф.

Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №854 від 10.09.2018 року щодо дотримання строків виконання робіт.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/10/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 09.01.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог п. 3, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме: позивачем у розрахунку не наведено період нарахування пені, позовна заява не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових, копії яких додано до заяви.

Позивачеві встановлено судом 10-денний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Ухвалу суду від 09.01.2020 позивачем отримано 13.01.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 54001 38990440.

Останній днем строку для подання заяви про усунення недоліків позовної заяви є 23.01.2020.

23.01.2020 позивачем подано до господарського суду супровідним листом від 17.01.2020 уточнену позовну заяву, докази надіслання уточненої позовної заяви з додатками відповідачу, докази на підтвердження повноважень особи, якою підписано супровідний лист та уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/10/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.02.2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 25.02.2020, яку внесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 24.03.2020 року.

23.03.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 100-104), у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідачем зазначено наступне.

Позивач у позовній заяві не наводить обставин та їх документального підтвердження, що вказують на виконання ним п. 5.9 Договору підряду №854 від 10.09.2018 щодо обов`язку замовника перед початком робіт Актом передачі здійснити передачу підряднику від замовника будівельного майданчика (фронт робіт/послуг). В якості доказів до позовної заяви позивач надав лише сам договір №854, але акт передачі будівельного майданчика не надав. Також позивач не надав докази, що підтверджували би факт початку виконання робіт підрядником без оформлення зазначеного акту передачі будівельного майданчика.

Таким чином позивач не навів фактичні обставини, за яких він забезпечив відповідача доступом до будівельного майданчика або причин, за яких відповідач, отримавши доступ до об`єкту, не розпочав виконання робіт. Також позивач не надав інший доказ, який має відношення до цієї справи для правильного вирішення цього спору, та який мається у розпорядженні позивача.

Причину того, що відповідач не міг розпочинати виконувати роботи за Договором №854 від 10.09.2018 року, було зазначено у письмовому зверненні відповідача до позивача з пропозицією розірвання Договору підряду. Таке звернення спрямовано було завчасно до позивача в письмовій формі за №107 від 04.10.2018 року та отримано позивачем 05.10.2018 року за вх. №4141/08.01.01. Відповідач повідомив позивача про те, що «у зв`язку з складанням проектно-кошторисної документації по капітальному ремонту покрівель за адресами: м. Миколаїв, вул. Крилова, 14-А та вул. Крилова, 18 у 2017 році. За цей період ціни на будівельні матеріали та заробітну плату значно підвищились . У зв`язку з цим виконати капітальний ремонт покрівель за наступними адресами: м. Миколаїв, вул. Крилова, 14-А та вул. Крилова, 18 - економічно недоцільно. Просимо Вас скласти доп. угоду про розірвання договорів №853 від 10 вересня 2018р. та 854 від 10 вересня 2018р.»

Таким чином позивача було повідомлено про розірвання Договору підряду №854 від 10.09.2018 року, а відсутність будь-якої відповіді з боку позивача на таку пропозицію свідчить про її погодження. Відповідач вважає, що відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України позивач мовчазною згодою після спливу 20-денного строку погодив пропозицію про розірвання Договору №854 від 10.09.2018 року, а відтак згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у зв`язку з розірванням Договору зобов`язання сторін припинились.

Оскільки такі зобов`язання були припиненні фактично за згодою сторін після спливу 20-денного строку, обчислення якого відбувається з дня фактичного отримання пропозиції (05.10.2018), то з 26.10.2018 року Договір №854 від 10.09.2018 вважається розірваним, а позовні вимоги позивача є необгрунтованими.

Судове засідання у справі, призначене на 24.03.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

30.03.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 121-123), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Зазначає, що обов`язок складання акту передачі будівельного майданчика покладається на підрядника. При укладанні договору сторони погодили його ціну. Розірвання договору можливе лише за згодою сторін, а у випадку відсутності такої згоди – за рішенням суду. Позивач не надавав згоду на розірвання договору підряду. Отже, зобов`язання за договором повинні виконуватись, а у випадку невиконання – винні сторону несуть відповідальність, передбачену договором.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року постановлено здійснити розгляд справи №915/10/20 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19”. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.05.2020 року. Запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.202р. “Про запобігання поширенню на території України короновірусу “COVID-19” з наступними змінами, подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву). Запропоновано учасникам справи викласти свою правову позицію в заявах по суті справи.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року розгляд справи відкладено на 25.05.2020 року.

Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу “COVID - 19” від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції “COVID-19”, зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Враховуючи, що розгляд цієї справи відбувається в спрощеному провадженні, відповідач повідомлявся за юридичною адресою про час та місце розгляду справи, однак останнім ухвал господарського суду не отримано, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

25.05.2020 року судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10.09.2018 року між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс Промстрой” (підрядник, відповідач) укладено договір підряду №854 (далі -Договір) (а.с. 12-18).

Відповідно до п. 1 Договору предметом договору є: ДК 021:2015 (45450000-6) – Інші завершальні будівельні роботи (“Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Крилова, 18 в м. Миколаєві”).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик з використанням своїх матеріалів виконати, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити роботи з “Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Крилова, 18 в м. Миколаєві”.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору загальна вартість об`єкту (підрядних робіт), що визначений п. 1.1 цього Договору складає 234400,00 грн без ПДВ, з яких: кошти міського бюджету – 210960,00 грн; кошти ОСББ – 23440,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору розрахунок договірної ціни виконується у відповідності до діючого на момент укладання цього Договору ДСТУ, що регламентує порядок визначення вартості предмета договору, що визначений у п. 1.1 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за цим Договором провадиться згідно підписаних з обох сторін актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 протягом 10 банківських днів після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.4 Договору право власності на закінчені роботи переходить до замовника з моменту підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт та введення об`єкта в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 5.2 Договору строк дії Договору: з моменту підписання Договору сторонами і до 31.12.2018 року.

Відповідно до п. 5.3 Договору строк виконання робіт за цим Договором: з моменту отримання всіх необхідних дозвільних документів для початку робіт і до 31.10.2018 року.

Відповідно до п. 5.5 Договору передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.9 Договору перед початком робіт підрядник із замовником оформлюють Акт передачі підряднику від замовника будівельного майданчика (фронт робіт/послуг). Підготовка зазначеного Акту покладається на підрядника. У випадку початку Підрядником робіт без оформлення зазначеного Акту, будівельний майданчик вважається таким, що передано від замовника до підрядника до повного виконання робіт на об`єкті. При цьому, підрядник несе повну відповідальність за все, що сталося чи може статися на будівельному майданчику до настання події, що передбачена п. 4.4 цього Договору. Факт настання події, передбаченої п. 4.4 цього Договору автоматично означає повернення будівельного майданчика від підрядника до замовника.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору підрядник зобов`язаний своїми або притягнутими силами і засобами виконати усі роботи та здати виконані роботи замовнику.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти підрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 10.1 Договору зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 10.3 Договору дострокове розірвання цього Договору може мати місце за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним в Україні законодавством та цим Договором, з відшкодуванням понесених збитків.

Відповідно до п. 10.5 Договору підрядник має право розірвати цей Договір у випадку втрати замовником можливості подальшого фінансування виконання робіт за цим Договором.

Відповідно до п. 10.6 Договору про розірвання Договору за спільним рішенням замовника і підрядника незавершені роботи передаються замовнику, який оплачує підряднику вартість робіт, що виконані, в обсязі, визначеному ними спільно.

Відповідно до п. 10.7 Договору сторона, що вирішила розірвати цей Договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні.

Відповідно до п. 11.10 Договору строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне надання послуг по цьому Договору складає 5 років.

Відповідно до п. 11.14 Договору цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді до цього Договору або діючими на момент розірвання нормами законодавства України.

Відповідно до п. 11.16 Договору сторони домовились, що всі питання неврегульовані умовами цього Договору підлягають вирішенню шляхом використання норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативних документів, діючих на момент укладання Договору.

Відповідач звернувся до позивача з листом-зверненням №107 від 04.10.2018 року (а.с. 106), у якому просив скласти додаткову угоду про розірвання договорів, зокрема договору №854 від 10.09.2018 року. В обгрунтування звернення відповідач зазначив, що проектно-кошторисна документація по капітальному ремонту складалась ще у 2017 році. Оскільки ціни на будівельні матеріали та заробітну плату значно підвищились, виконання робіт є економічно недоцільним.

Вказаний лист позивач отримав 05.10.2018 року (вх. №4141/08.01.01).

18.03.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1 від 15.03.2019 року щодо оплати штрафних санкцій у сумі 27635,76 грн, нарахованих у зв`язку із порушенням строків виконання робіт по Договору. Зазначена претензія повернута поштовою установою на адресу позивача у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 8-11).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача стягнути з відповідача неустойку за порушення строків виконання робіт у загальній сумі 27635,76 грн, з яких: 12868,56 грн – пеня, 14767,20 грн – штраф.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначено вище, відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти підрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем нараховано пеню на суму 210960,00 грн за період з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року (61 день), розмір нарахованої позивачем пені склав 12868,56 грн (210960,00 х 0,1% х 61).

Також позивачем нараховано штраф у сумі 14767,20 грн (210960,00 х 7%).

Розрахунки пені та штрафу є арифметично правильними.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначено вище, відповідно до п. 5.9 Договору перед початком робіт підрядник із замовником оформлюють Акт передачі підряднику від замовника будівельного майданчика (фронт робіт/послуг). Підготовка зазначеного Акту покладається на підрядника. У випадку початку Підрядником робіт без оформлення зазначеного Акту, будівельний майданчик вважається таким, що передано від замовника до підрядника до повного виконання робіт на об`єкті. При цьому, підрядник несе повну відповідальність за все, що сталося чи може статися на будівельному майданчику до настання події, що передбачена п. 4.4 цього Договору. Факт настання події, передбаченої п. 4.4 цього Договору автоматично означає повернення будівельного майданчика від підрядника до замовника.

Отже, оформлення Акту передачі підряднику від замовника будівельного майданчика (фронт робіт/послуг) не є обов`язковим, а здійснюється за ініціативою підрядника, який повинен підготувати зазначений акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 318 ГК України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При укладенні договору підряду №854 від 10.09.2018 року сторони погодили ціну договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Доказів того, що позивач погодився на пропозицію відповідача розірвати договір суду не надано.

Доказів звернення відповідача до суду з позовом у зв`язку із недосягненням між сторонами згоди щодо розірвання договору суду також не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір у сумі 1921,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Промстрой” (юридична адреса: 54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 118; код ЄДРПОУ 41183918) на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, код ЄДРПОУ 03365707):

- 12868,56 грн – пеню,

- 14767,20 грн – штраф,

- 1921,00 грн – судовий збір.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

4. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, код ЄДРПОУ 03365707)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс Промстрой” (юридична адреса: 54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 118; код ЄДРПОУ 41183918).

Повний текст рішення складено і підписано 01.06.2020.

Суддя В.О. Ржепецький