Рішення № 89577244, 21.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2020Справа № 910/14796/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/14796/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-

збагачувальний комбінат"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця";

про стягнення 126 429,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Овчинніков Б.С., довіреність № 54/12 від 26.12.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 126 429,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем термінів доставки вантажів, у зв`язку з чим позивач просить стягнути штраф у сумі 126 429,84 грн. на підставі ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01 листопада 1951 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання у справі призначено на 05.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 відкладено судове засідання на 16.01.2020 в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції доручено Жовтневому районному суду міста Кривого Рогу.

В судовому засіданні 16.01.2020 позивач позов підтримав та заперечив проти клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог.

Представник відповідача підтримав клопотання про роз`єднання позовних вимог та подав відзив на позовну заяву з доказами, в якому проти позову заперечує. В обґрунтування свої правової позиції відповідач зазначив, що з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити порушення нормативного строку доставки вантажу. Також, відповідач не погоджується з визначеним кілометражем перевезень. Щодо порушення строків доставки вантажу відповідач зазначив, що це сталося не з його вини.

В судовому засіданні 16.01.2020 судом було встановлено, що відповідач тільки 16.01.2020 надіслав на адресу позивача копію відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим позбавив останнього ознайомитись до судового засідання з позицією відповідача.

З метою дотримання рівності всіх учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відкладення судового засідання та надання позивачу можливості ознайомитись з відзивом відповідача.

Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог, оскільки останнім не наведено обставин, які свідчать, що предметом спору є вимоги, які ґрунтуються на різних доказах та не пов`язані обставинами їх виникнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 відкладено розгляд справи на 20.02.2020.

10.02.2020 та 12.02.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення на адресу відповідача.

Присутній у судовому засіданні 20.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів та просив надати час ознайомитись з відповіддю позивача на відзив, яка надійшла на його адресу тільки на передодні.

Представник позивача не заперечував щодо відкладення розгляду справи та просив надіслати на його адресу додаткові докази, які були подані представником відповідача в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 відкладено розгляд справи на 19.03.2020.

06.03.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо наданих відповідачем документів.

18.03.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженням державою заходів щодо недопущення поширення короновірусу COVID-19.

Присутній у судовому засіданні 19.03.2020 в режимі відеоконференції представник позивача не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Враховуючи постанову КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, Указ Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів та з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, а також взяти участь в судовому засіданні, суд ухвалою від 19.03.2020 розгляд справи в розумний строк на 21.05.2020.

06.05.2020 на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що представник відповідача не може взяти участь в судовому засіданні з огляду на запровадження карантину у місті Києві та введені у зв`язку з цим обмежувальні заходи.

В судовому засіданні 21.05.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду відзначає, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів. При цьому, місцем знаходження відповідача є місто Київ (центральна частина) та жодних доказів щодо неможливості явки в судове засідання представник відповідача до клопотання суду не надав.

З огляду на принципи господарського судочинства: диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, враховуючи те, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, а також, що розгляд справи №910/14796/19 неодноразово відкладався, у зв`язку за клопотаннями відповідача, з метою забезпечення необхідного балансу між правами учасників справи щодо розгляду справи за їх участі та дотриманням розумних строків розгляду справи, як складової доступу до правосуддя, зважаючи, що право на захист не порушено, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.05.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Із залізничних накладних СМГС № 016600 від 26.02.2019, № 016675 від 27.02.2019, № 016816 від 28.02.2019, № 017632 від 22.02.2019, № 019075 від 07.03.2019, № 020016 від 09.03.2019, № 020164 від 09.03.2019, № 20675 від 29.01.2019, № 20960 від 29.01.2019, № 21303 від 02.02.2019, № 27085 від 05.03.2019, № 27086 від 05.03.2019, № 27087 від 05.03.2019, № 27265 від 06.03.2019, № 27448 від 06.03.2019, № 27450 від 06.03.2019, № 38914 від 04.02.2019, № 39286 від 06.02.2019, № 39287 від 06.02.2019, № 39288 від 06.02.2019, № 39289 від 06.02.2019, № 39290 від 06.02.2019, № 39291 від 06.02.2019, № 39292 від 06.02.2019, № 39295 від 06.02.2019, № 39297 від 06.02.2019, № 39300 від 06.02.2019, № 39301 від 06.02.2019, № 39302 від 06.02.2019, № 39764 від 09.02.2019, № 39765 від 09.02.2019, № 39766 від 09.02.2019, № 43266 від 04.02.2019, № 43267 від 04.02.2019, № 22048 від 05.02.2019, № 39351 від 07.02.2019, № 39352 від 07.02.2019, № 39355 від 07.02.2019, № 39356 від 07.02.2019, № 39357 від 07.02.2019, № 39358 від 07.02.2019, № 39363 від 07.02.2019, № 39364 від 07.02.2019, № 39366 від 07.02.2019, № 39367 від 07.02.2019, № 39368 від 07.02.2019, № 39369 від 07.02.2019, № 39370 від 07.02.2019, № 38407 від 01.02.2019, № 38408 від 01.02.2019, № 38409 від 01.02.2019, № 38410 від 01.02.2019, № 39371 від 07.02.2019, № 38959 від 04.02.2019, № 38960 від 04.02.2019, № 39374 від 07.02.2019, вбачається, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" у лютому-березні 2019 року здійснило перевезення порожніх вагонів до станції призначення Грекувата регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними залізничними накладними визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі УМВС), у зв`язку із чим просить суд з стягнути з відповідача штраф у розмірі 126 429,84 грн. на підставі ст. 45 УМВС.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.

За приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.

Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.

Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - поромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС)

Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.

З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничних накладних виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні, оскільки перевезення вантажу здійснювалось залізницями України та Словацької Республіки.

Згідно з параграфів 2, 3 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:

для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;

для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.

Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

За умовами параграфів 5, 7 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.

Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Відповідно до ст. 2 Угоди та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.

Згідно ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

З матеріалів справи вбачається, що фактичний термін доставки вантажу перевищено за відправленнями №№ 016816, 019075, 27265, 27448, 27450 на 5 діб, №№ 016675, 27085, 27086, 27087, 39351, 39352, 39355, 39356, 39357, 39358, 39363, 39364, 39366, 39367, 39368, 39369, 39370, 38407, 38408, 38409, 38410, 39371, 39374 на 6 діб, №№ 016600, 020016, 020164 на 7 діб, №№ 22048, 38959, 38960 на 9 діб, №№ 39764, 39765, 39766 на 12 діб, №№ 39286, 39287, 39288, 39289, 39290, 39291, 39292, 39295, 39297, 39300, 39301, 39302, на 15 діб, № 017632 на 16 діб, №№ 38914, 43266, 43267 17 діб, № 20675 на 24 доби, № 20690 на 36 діб, № 21303 на 37 діб.

Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.

Згідно параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:

- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки;

- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;

- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.

В свою чергу, відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов`язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалось вірності здійсненого позивачем розрахунку штрафу.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об`єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних відповідачем доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 УМВС, що у відповідності до ст. 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

З урахуванням викладеного, у зв`язку із простроченням відповідачем термінів доставки вантажу, визначених УМВС, позивачем згідно наданого розрахунку нараховано відповідачу 30% штрафу у розмірі 126 429,84 грн, виходячи з загальної вартості послуг перевезення за залізничними накладними.

Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

У частині 1 статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Параграфом 1 ст. 46 УМВС передбачено, що право пред`явлення претензії до перевізника належить відправникові і одержувачеві.

Відповідно до параграфу 1 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого булла пред`явлена претензія.

Параграфом 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред`явлення претензії та позову, за умовами якого право пред`явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання вимог УМВС з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензіями про стягнення неустойки за порушення терміну доставки вантажу за спірними накладними.

Відповідно до параграфу 7 ст. 46 УМВС претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.

Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлено, якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.

Як вбачається із наданих позивачем описів вкладення у листи, в яких надсилались претензії, до них позивачем було додано документи передбачені в Додатку №1 УМВС "Правила перевезення вантажів", а саме: оригінали накладних та листи повідомлення про прибуття вантажу.

Проте, незважаючи на факт надсилання зазначених претензій відповідачеві, останні залишені АТ "Укрзалізниця" без відповіді та задоволення, свої зобов`язання щодо сплати позивачу неустойки всупереч вимогам законодавства відповідач не виконав, що у відповідності до положень параграфів 1, 2 статті 47 УМВС зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення належним чином підтверджується матеріалами справи, а на момент прийняття рішення доказів оплати неустойки позивачу відповідач суду не надав, то суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з АТ "Українська залізниця" штрафу у розмірі 126 429,84 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" суми штрафу у розмірі 126 429,84 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00190977) штраф у сумі 126 429 грн 84 коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.06.2020.

Суддя А.І. Привалов