Рішення № 89577067, 21.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2020Справа № 910/436/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ"

до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про стягнення 328936,58 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Ербелідзе А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 328936,58 грн., яких: 256757,96 грн. - інфляційні втрати, 72178,62 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі №1708000001 від 31.07.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 11.02.2020.

11.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 11.02.2020 відкладено підготовче судового засідання на 27.02.2020

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2020 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 27.02.2020 о 16:00, в режимі відеоконференції.

27.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Протокольною ухвалою від 27.02.2020 відкладено підготовче судового засідання на 17.03.2020.

17.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення у справі та пояснення по справі.

17.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.03.2020 відмовив у задоволенні клопотання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 17.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2020.

02.04.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України"Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 07.04.2020, знято з розгляду.

08.04.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

09.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копій видаткових накладних №105 від 31.07.2018, №157 від 09.11.2018, №181 від 27.12.2018, №183 від 29.12.2018.

Судом долучено надані позивачем докази до матеріалів справи.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.04.2020 призначив судове засідання по суті у справі №910/436/20 на 21.05.2020.

24.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає наступне:

- у відповідності до п.5.1. договору, оплата здійснюється відповідачем протягом 95 днів після поставки всього товару на склад покупця (відповідача), а не його окремих партій, у зв`язку із чим розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, а самі позовні вимоги безпідставним, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі;

- рішенням Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 у справі №907/532/18 встановлено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" зобов`язань з поставки товару за договором закупівлі №1708000001 від 31.07.2017. Оскільки позивач прострочив строк виконання свого обов`язку з поставки товару передбаченого договором, відповідач на підставі ч.3 ст.538 ЦК України скористався своїм право зупинити виконання свого зустрічного обов`язку з оплати товару, до моменту виконання позивачем обов`язку з поставки в повному обсязі товару за договором;

- у пункті 7.6. договору сторони три відсотки річних на суму боргу за порушення строку здійснення розрахунків по даному договору та інфляційні на сумуборгу не нараховуються, у зв`язку із чим заявлені позивачем вимоги є безпідставними;

Здійснені позивачем розрахунки є неправильними, оскільки здійснені з порушенням вимог ст.253 ЦК України, ч.5 ст.254 ЦК України та без врахування дат оплат.

20.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 21.05.2020 представник позивача не з`явився, однак раніше позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2020 надав пояснення по суті своїх заперечень на позов, у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

У судовому засіданні 21.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2017 між ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" (постачальник, позивач) укладений договір закупівлі №1708000001 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник протягом терміну дії цього договору зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених даним договором.

Відповідно п. 9.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов`язань, але в будь-якому випадку до 01.04.2018.

Під товаром, що є предметом поставки, розуміється: насоси та компресори (станція компресорна гвинтова пересувна) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна, кількість та асортимент продукції, що поставляється, відповідно до специфікації (додаток 1).

Згідно із п. 2.2. договору, загальна сума договору становить 17409000,00 грн, в т.ч. ПДВ 2901500,00 грн.

За змістом пункту п. 4.1. договору постачальник зобов`язується поставити товар, який є новим, не був в експлуатації, належить йому на праві власності, не знаходиться під заставою чи арештом, в строки не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання рознарядки від покупця але в будь-якому випадку не пізніше 01.04.2018.

Відповідно п.4.2 договору поставка продукції виконується транспортом постачальника та підтверджується наступними документами: а) товарно-транспортна накладна; б) накладна на кількість, ціну та асортимент продукції на ім`я покупця; в) податкова накладна.

Згідно із п. 4.4. договору, датою поставки вважається дата підписання представником покупця накладної.

Місце поставки: постачальник здійснює поставку товару, зазначеного в специфікації, згідно рознарядки від покупця в місця призначення територією України відокремленим підрозділам покупця (п.4.3. договору).

У відповідності до 5.1. договору оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника протягом 95 (дев`яноста п`яти) днів після поставки товару на склад покупця.

У пункті 7.1. договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Листом № 2601ВИХ-18-337 від 21.02.2018 відповідачем направлена рознарядка на відвантаження продукції згідно договору (отримана позивачем 26.02.2018, вх. № 15/000-002628).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17409000,00 грн, в підтвердження чого позивачем надано суду видаткові накладні № 44 від 12.03.2018, № 63 від 15.05.2018, № 66 від 17.05.2018, № 65 від 17.05.2018, № 94 від 18.07.2018, № 95 від 18.07.2018, № 96 від 18.07.2018, № 97 від 18.07.2018, № 98 від 18.07.2018, №105 від 31.07.2018, № 157 від 09.11.2018, № 168 від 11.12.2018, №170 від 11.12.2018, №172 від 12.12.2018, № 171 від 13.12.2018, №173 від 13.12.2018, №174 від 13.12.2018, №175 від 13.12.2018, №181 від 26.12.2018, № 183 від 29.12.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив у повному обсязі, однак із порушенням строків, встановлених умовами договору, у зв`язку із чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 256757,96 грн та 3% річних у сумі 72178,62 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 44 від 12.03.2018, № 63 від 15.05.2018, № 66 від 17.05.2018, № 65 від 17.05.2018, № 94 від 18.07.2018, № 95 від 18.07.2018, № 96 від 18.07.2018, № 97 від 18.07.2018, № 98 від 18.07.2018, №105 від 31.07.2018, № 157 від 09.11.2018, № 168 від 11.12.2018, №170 від 11.12.2018, №172 від 12.12.2018, № 171 від 13.12.2018, №173 від 13.12.2018, №174 від 13.12.2018, №175 від 13.12.2018, №181 від 26.12.2018, № 183 від 29.12.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 17409000,00 грн.

Зазначені вище видаткові накладні містять відомості про найменування товару, його кількість та вартість, та підписані представниками сторін без зауважень та заперечень (підписані зі сторони відповідача видаткові накладні №105 від 31.07.2018, № 157 від 09.11.2018, №181 від 26.12.2018, № 183 від 29.12.2018 позивач надав під час розгляду справи).

Факт передачі позивачем товару на суму 17409000,00 грн відповідачем не заперечуються.

Судом встановлено, що видаткові накладні містять підтвердження покупця (відповідача) про перевірку та отримання разом із товаром повного комплекту належним чином оформлених документів, надання яких передбачено умовами договору. У відповідності до п.4.2. договору такими документами, окрім видаткової накладної є товарно-транспортна накладна та податкова накладна.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача протягом 95 (дев`яноста п`яти) днів після поставки товару на склад покупця.

У відповідності до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи погоджені сторонами строки оплати відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару у наступні строки: за видатковою накладною № 44 від 12.03.2018 - до 15.06.2018, за видатковою накладною № 63 від 15.05.2018 - до 20.08.2018, за видатковими накладними №66 від 17.05.2018, № 65 від 17.05.2018 - до 20.08.2018, за видатковими накладними № 94 від 18.07.2018, № 95 від 18.07.2018, № 96 від 18.07.2018, №97 від 18.07.2018, №98 від 18.07.2018 - до 22.10.2018, за видатковою накладною №105 від 31.07.2018 - до 05.11.2018, за видатковою накладною № 157 від 09.11.2018 - до 12.02.2019, за видатковими накладними №168 від 11.12.2018, №170 від 11.12.2018 - до 18.03.2019, за видатковою накладною №172 від 12.12.2018 - 18.03.2019, за видатковими накладними №171 від 13.12.2018, №173 від 13.12.2018, №174 від 13.12.2018, №175 від 13.12.2018 - до 18.03.2019, за видатковою накладною №181 від 26.12.2018 - 01.04.2019, за видатковою накладною № 183 від 29.12.2018 - 03.04.2019.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару згідно із платіжними дорученнями від 29.10.2018 на суму 1243500,00 грн, від 29.10.2018 на суму 1865250,00 грн, від 26.12.2018 на суму 3730500,00 грн, від 27.03.2019 на суму 1865250 грн, від 26.03.2019 на суму 621750 грн, від 09.04.2019 на суму 1865250 грн, від 23.04.2019 на суму 1032884,00 грн, від 24.04.2019 на суму 1454116,00 грн, від 25.04.2019 на суму 621750,00 грн, від 29.10.2019, від 12.08.2019 на суму 377203,34 грн, від 29.10.2019, від 30.09.2019 на суму 200000,00 грн, від 24.09.2019 на суму 731546,66 грн, від 07.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 09.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 16.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 15.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 23.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 24.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 28.10.2019 на суму 900000,00 грн, що підтверджує прострочення відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати за товар.

Доводи відповідача про відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки згідно із п.5.1. договору оплата здійснюється відповідачем протягом 95 днів після поставки всього товару на склад покупця (відповідача), а не його окремих партій, суд відхиляє, оскільки пункт 5.1. договору не містить умови про виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати лише у разі поставки всього товару, що визначений у рознарядці на відвантаження продукції згідно договору. Відповідні твердження відповідача ґрунтуються виключно на власному тлумаченні змісту пункту 5.1. договору та спростовуються положеннями договору, за змістом якого не встановлено заборони на поставку позивачем товару окремими партіями.

Заперечуючи позовні вимоги, АТ "Укртрансгаз" зазначив, що позивач порушив строки поставки товару, у зв`язку із чим відповідачем були нараховані штрафні санкції. Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 у справі №907/532/18 з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" стягнуті штрафні санкції в розмірі 371629,30 грн, у тому числі: штраф у сумі 167872,50 грн, пеня у сумі 203756,80 грн, нарахований у зв`язку із простроченням Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" зобов`язань за договором закупівлі №1708000001 від 31.07.2017 щодо своєчасної поставки товару. Як наслідок, відповідач скористався передбаченим ч.3 ст.538 ЦК України правом на відстрочення виконання своїх зобов`язань з оплати товару.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 530 зазначеного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору (п.5.1) передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом оплати за поставлений товар протягом 95 календарних днів після поставки товару на склад.

Отже, грошове зобов`язання підлягало виконанню відповідачем у строк, визначений умовами договору.

Як було встановлено судом, товар відповідачем був отриманий без зауважень та заперечень, а видаткові накладні підписані з боку обох сторін, а не поставлення всього товару, не змінює узгодженого сторонами строку проведення розрахунків за уже поставлений товар, та не є відкладальною умовою, чи умовою, з якою пов`язується можливість належної оплати за встановлених судом обставин справи.

З урахуванням наведеного, посилання відповідача на той факт, що позивач не виконав свої зобов`язання належним чином та у повному обсязі, обумовлених договорами поставки, а, тому, у відповідності до частини третьої статті 538 ЦК України, у останнього не настало зобов`язання щодо оплати такого товару, не приймаються судом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати за поставлений товар у відповідності до встановленого договором строку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 256757,96 грн та 3% річних у сумі 72178,62 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що у відповідності до 7.6. договору сторони дійшли згоди не санкції, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України,а тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, на думку відповідача, є безпідставним.

Судом встановлено, що у відповідності до п.7.6. договору, сторони домовились, що три відсотки річних на суму боргу за порушення строку здійснення розрахунків та інфляція на суму боргу не нараховується.

Суд зазначає, що вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Наведеною правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Отже, умови договору, передбачені у пункті 7.6., порушують права позивача та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим договором лежить лише на відповідачеві (покупцеві за договором), який зобов`язувався оплати виконані за договором та прийняті роботи. Завдяки наведеним умовам договору, відповідач, всупереч вимогам закону (ч.2 ст.625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як частиною третьою статті 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №914/479/19.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи відповідача про звільняється його від передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Дослідивши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при розрахунку позивачем не враховані приписи ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування трьох процентів річних.

З урахуванням наведеного правильними періодами нарахування 3% річних (у межах визначених позивачем періодів) є: з 16.06.2018 по 28.10.2018 на суму 621750,00 грн, з 21.08.2018 по 28.10.2018 на суму 621750,00 грн, з 21.08.2018 по 28.10.2018 на суму 1865250,00 грн, з 23.10.2018 по 25.12.2018 на суму 3108750,00 грн, з 06.11.2018 по 25.12.2018 на суму 621750,00 грн, з 13.02.2019 по 25.03.2019 на суму 621750,00 грн, з 19.03.2019 по 26.03.2019 на суму 1865250,00 грн, з 19.03.2019 по 08.04.2019 на суму 1865250,00 грн, з 19.03.2019 по 23.04.2019 на суму 2487000,00 грн, з 02.04.2019 по 24.04.2019 на суму 621750,00 грн, з 13.08.2019 по 23.09.2019 на суму 2731546,00 грн, з 24.09.2019 по 29.09.2019 на суму 2000000,00 грн, з 30.09.2019 по 06.10.2019 на суму 1800000,00 грн, з 07.10.2019 на суму 08.10.2019 на суму 1650000,00 грн, з 09.10.2019 по 14.10.2019 на суму 1500000,00 грн, з 15.10.2019 по 15.10.2019 на суму 1350000,00 грн, з 16.10.2019 по 22.10.2019 на суму 1200000,00 грн, з 23.10.2019 по 23.10.2019 на суму 1050000,00 грн, з 24.10.2019 по 27.10.2019 на суму 900000,00 грн.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 68632,37 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає, що вказаний розрахунок також є невірним, з огляду на наступне.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З урахуванням наведеного та враховуючи визначені позивачем періоди нарахування інфляційні втрати слід здійснювати на суму 621750,00 грн за липень - вересень 2018 року, на суму 621750,00 грн за вересень 2018 року, на суму 621750,00 грн за вересень 2018 року, на суму 1243500,00 грн за вересень 2018 року, на суму 3108750,00 грн за листопад 2018 року, на суму 3108750,00 грн за квітень - липень 2019 року та на суму 2731546,00 грн за серпень 2019 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 77378,72 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє частково вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові належними доказами не спростував.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно із доданим до позовної заяви попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, а саме витрат на правову допомогу становить 20000,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Договору про надання правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів в обґрунтування заявлених сум на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, визначені позивачем у попередньому розрахунку суми витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" (40029, Сумська обл., місто Суми, ПРОСПЕКТ КУРСЬКИЙ, будинок 6, ідентифікаційний код 33699090) інфляційні втрати у сумі 77378,72 грн, 3% річних у сумі 68632,37 грн та судовий збір у сумі 2190,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.06.2020.

Суддя С. О. Турчин