Рішення № 89577003, 25.05.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/46/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 Справа № 908/687/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Шевченка, буд. 85-А; код ЄДРПОУ 05541137)

про стягнення 2 829,75 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” про стягнення 2 829,75 грн., у тому числі 2 313,49 грн. пені та 3 % річних у розмірі 516,26 грн.

13.03.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/687/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.04.2020.

31.03.2020 від Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № 405 від 26.03.2020 (вх. № 6661/08-08/20 від 31.03.2020), відповідно до якого просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 13.04.2020 продовжені по справі № 908/687/20 процесуальні строки до 08.06.2020, оголошено перерву у судовому засіданні до 25.05.2020 о 10 год. 30 хв. без виклику (повідомлення) сторін. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

19.05.2020 від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшло клопотання № б/н, б/д (вх. № 9658/08-08/20 від 19.05.2020), в якому позивач просить суд розгляд справи здійснити за відсутністю повноважного представника за наявними в матеріалах справи документами.

Станом на 25.05.2020 документи запропоновані ухвалами від 17.03.2020 та 13.04.2020 від позивача до суду не надійшли.

У судовому засіданні 25.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 931 673,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Проте, в порушення умов договору відповідач розрахувався за отриманий газ несвоєчасно. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, АТ “НАК “Нафтогаз України” на підставі ст. ст. 4, 20, 42, 46, 162, 164, 171 ГПК України, ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України нараховано відповідачу пеню за період з 26.04.2018 по 16.05.2018 включно у розмірі 2 313,49 грн. та 3 % річних за вказаний період на суму 516,26 грн. Просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву № 405 від 26.03.2020, Приватне акціонерне товариство “Василівкатепломережа” посилається на п.п. 10.1 та 10.2 договору постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017, відповідно до яких сторони узгодили, що у разі виникнення спорів (розбіжностей), сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) розв`язуються у судовому порядку. Відповідач зазначає що на адресу підприємства не надходило жодної претензії або попередження. Тобто позивач порушив умови договору. Не зважаючи на викладене, ПрАТ “Василівкатепломережа” в повному обсязі розрахувалось за спожитий природний газ на загальну суму 4 931 673,19 грн., що підтверджує оборотно-сальдова відомість по рахунку за жовтень 2017-травень 2018. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2017 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством “Василівкатепломережа” (споживач, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ обсягом до 690 тис. куб. метрів.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положеннями. На дату укладання договору, ціна на природний газ становить 4 942,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64грн. (п. 5.2. Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника (п. 6.2. договору).

У пунктів 8.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 12.1. Договору сторони передбачили, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ за період з жовтня 2017 по березень 2018 включно на загальну суму 4 931 673,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 25-30).

В порушення умов п. 6.1. договору, відповідач здійснив оплату за отриманий газ несвоєчасно.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017, керуючись ст. 549, 611, 625 ЦК України та п. 8.2. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 26.04.2018 по 16.05.2018 включно у розмірі 2 313,49 грн. та 3 % річних за вказаний період на суму 516,26 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/687/20, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 4 931 673,19 грн., що підтверджується актами приймання – передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 208 000,48 грн., від 30.11.2017 на суму 711 401,29 грн., від 31.12.2017 на суму 1 005 254,99 грн., від 31.01.2018 на суму 1 077 178,88 грн., від 28.02.2018 на суму 1 001 896,01 грн. та від 31.03.2018 на суму 927 941,54 грн., які є узгодженими, мають підписи уповноважених представників сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В матеріалах справи містяться Операції по Договору № 6014/1718-БО-13 за період з 31.10.2017 по 17.05.2018, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017, але з порушенням строків встановлених договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за період жовтень 2017 – березень 2018 включно за договором постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017 підтверджено матеріалами справи. Вказані обставини також визнані відповідачем.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що оплату позивачу за переданий природний газ здійснював несвоєчасно з підстав, що не залежали від нього. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем порушені вимоги п. 10.1 Договору щодо обов`язкового досудового врегулювання спору.

Проте суд зазначає наступне. Офіційне тлумачення стосовно питання обов`язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний суд України у справі N 1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Оскільки згідно з абзацом 7, п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002 обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує, посилання відповідача на порушення позивачем умов договору щодо обов`язкового досудового врегулювання спору, та як наслідок відмови у задоволенні позовних вимог судом до уваги не приймається.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за загальний період з 26.04.2018 по 16.05.2018 включно у розмірі 516,26 грн. заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягнення 3 % річних за період з 26.04.2018 по 16.05.2018 включно у розмірі 516,26 грн.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 2 313,49 грн. за загальний період з 26.04.2018 по 16.05.2018 включно.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та заявлених сум.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 2 статті 343 ГК України, тобто заявлена сума до стягнення пені не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач заявлену пеню обґрунтовує п. 8.2 Договору, який передбачає, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За невиконання грошових зобов`язання за договором постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017 позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 2 313,49 грн., яка розрахована, з урахуванням часткових оплат та у розмірі, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства, виконано вірно та підлягає задоволенню судом.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано. Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи та аргументи відповідача судом до уваги не приймаються в силу вищевикладеного.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Шевченка, буд. 85-А; код ЄДРПОУ 05541137) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню за період з 26.04.2018 по 16.05.2018 включно у розмірі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 49 коп., 3 % річних за період з 26.04.2018 по 16.05.2018 включно у розмірі 516 (п`ятсот шістнадцять) грн. 26 коп. за неналежне виконання умов Договору постачання природного газу № 6014/1718-БО-13 від 07.09.2017 та судовий збір на суму 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.06.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.