Постанова № 89576148, 01.06.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/659/20

Провадження №3/226/302/2020

ПОСТАНОВА

іменем України

29.05.2020 суддя Димитровського міського суду Донецької області Салькова Віра Сергіївна, за участю захисника Ільющенка Ю.А. та особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Мирноградського ВП Покровського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем в/ч А1302, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №061424 від 01.03.2020, 01.03.2020 о 14-25 біля будинку №3 м-ну Молодіжного у м. Мирнограді Донецької області ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, зіниці очей не реагують на світло), від проходження медичного огляду на виявлення стану сп`яніння відмовився в присутності двох свідків. ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що проходить військову службу за контрактом в Луганській області, 01.03.2020 приїхав на один день додому до м. Мирнограда. Того дня він почував себе погано, у нього були нежить і підвищена температура, тому звернувся за допомогою до міської лікарні, де йому призначили лікування, і він одразу купив и прийняв ліки. Після цього приїхав автобусом до м-ну Молодіжного, зустрівся з дружиною і дитиною, дружина приїхала на його автомобілі «Mitsubishi Lancer». Вони мали піти купувати подарунки рідним до свята 8 Березня, пішли до магазину «Уголек». Дружина залишила автомобіль неподалік від дитячого майданчику, і коли він вийшов з магазину, то вирішив відігнати автомобіль і сів за кермо. Коли сидів в автомобілі з дитиною та слухав музику, під`їхали працівники поліції, повідомили, що машина стоїть у неналежному місці, а також запропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння, але він відмовився і пояснив, що не має на це часу. Поліцейські запросили свідків та зафіксували його відмову, склали протокол за це і постанову про накладення адміністративного стягнення за неправильне паркування. Не може пояснити, чому він не сказав поліцейським, що автомобілем керувала дружина, а не він.

Захисником ОСОБА_1 адвокатом Ільющенком Ю.А. заявлене клопотання про закриття провадження у справі через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України, яке підтримане ОСОБА_1 . Клопотання обґрунтоване тим, що немає жодного доказу керування автомобілем саме ОСОБА_1 та того, що він був зупинений працівниками поліції.

Вказане клопотання не може бути задоволене, оскільки матеріалами справи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджена повною мірою і у судді відсутні сумніви, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем і відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

В даній справі дії ОСОБА_1 свідчать про навмисне затягування строків її розгляду з метою уникнення накладення стягнення за вчинене правопорушення.

Так, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 надійшла до суду та була зареєстрована і автоматично розподілена 03.03.2020. Вперше її було призначено до розгляду на 16.03.2020, і 16.03.2020 ОСОБА_1 , який з`явився на виклик суду, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для залучення ним захисника, яке було задоволене.

Справа призначалася до розгляду на 01.04.2020, 17.04.2020, 08.05.2020, і кожного разу від ОСОБА_1 надходила до суду заява про відкладення розгляду через запровадження на території України карантину через пандемію коронавірусної хвороби.

12.05.2020 на електронну адресу ОСОБА_1 було надіслано листа із пропозицією надати письмові пояснення в разі неможливості прибути до суду, повідомлено про відкладення розгляду справи на 27.05.2020.

27.05.2020 ОСОБА_1 прибув до суду разом із захисником Ільющенком Ю.А., який надав судові копію укладеного між ними саме 27.05.2020 договору про надання правничої допомоги і клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.

Таке клопотання було задоволене, захисник того ж дня до початку засідання в повному обсязі був ознайомлений з матеріалами справи та наявним в ній відеозаписом, розгляд справи в присутності захисника і ОСОБА_1 був відкладений на 29.05.2020 для надання можливості узгодження позиції захисту.

29.05.2020 стороною захисту заявлене клопотання про відкладення розгляду справи через недодержання суддею положень ст.277-2 КпАП України щодо недотримання триденного терміну вручення судової повістки. Зазначене клопотання було відхилене з підстав того, що дана норма не стосується випадків відкладення розгляду справи у присутності особи за її клопотанням.

29.05.2020 суддею здійснено розгляд справи по суті, заслухані пояснення ОСОБА_1 та вивчені матеріали справи, переглянуто відеозапис, наявний в них. Клопотання сторони захисту про виклик і допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснення яких наявні у справі, відхилене з підстав того, що таке клопотання носить ознаки зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи до закінчення строку накладення стягнення, оскільки захисник, заздалегідь ознайомлений зі всіма матеріалами справи, в тому числі з поясненнями цих свідків, заявляючи після цього клопотання про відкладення розгляду у попередній раз, мав можливість заявити про виклик свідків, але не зробив цього. ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами справи з моменту її виникнення і також не просив суд викликати для допиту свідків.

Строк накладення адміністративного стягнення у цій справі, визначений статтею 38 КпАП України, закінчується 01.06.2020. ОСОБА_1 , достовірно знаючи про перебування справи щодо нього в суді і прибувши на перший виклик до суду 16.03.2020, в подальшому до 27.05.2020 виклики суду ігнорував, надсилаючи численні заяви про відкладення розгляду. Зазначаючи підставою відкладення розгляду справи 16.03.2020 потребу залучення захисника, залучив захисника лише 27.05.2020, вже після отримання судового виклику із роз`ясненням права не брати особисту участь у розгляді справи і надати письмові пояснення. Відтак, вважаю дії останнього такими, що спрямовані на затягування розгляду справи з метою уникнення негативних наслідків у вигляді відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведене вище, є всі підстави для розгляду справи за наявними в ній відомостями, виходячи з такого.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенства права.

В даній справі її суть є важливою для суспільства, оскільки непритягнення особи до адміністративної відповідальності в разі доведення її винуватості ставить під загрозу безпеку дорожнього руху та наражає на ризик повторного порушення норм закону з боку особи в разі вдалого затягування строків розгляду справи та уникнення стягнення.

Дослідивши всі наявні докази, вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, знайшов своє беззаперечне підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно зі ст.7 КпАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України визначає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини першої статті 130 КпАП України відповідальність наступає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, в разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.ч.1-4 ст.130 КпАП України, до нього долучаються докази перебування особи у стані сп`яніння або відмови від проходження такого огляду.

Так, відмова ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння підтверджена відомостями адміністративного протоколу, а також така відмова висловлена ним у присутності двох свідків і на відеозапису, який був долучений до справи і переглянутий в суді у присутності ОСОБА_1 і його захисника.

В протоколі про адміністративне правопорушення в графі пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зазначено «Не могу поехать на освидетельствование, т.к. нет времени и по состоянию здоровья». ОСОБА_1 підтверджен в суді, що саме ним здійснено вказаний надпис.

Як виходить з письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , доданих до протоколу, дійсно 01.03.2020 в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився на вимогу поліцейського пройти обстеження на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Стороною захисту клопотання про виклик о суду і допит цих осіб не заявлялося.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що свідки бачили, як водій, який 01.03.2020 приїхав на автомобілі «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_1 , і поставив авто на дитячому майданчику, пішов, а потім за 10-15 хвилин повернувся до автомобіля, сів всередину і зібрався їхати, коли приїхали працівники поліції і зупинили його.

Постановою від 01.03.2020 БАА№547208 ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.122 КпАП України (здійснення стоянки на тротуарі, де для проходу пішоходів залишилося менше 2-х метрів) і підданий штрафу в сумі 255 грн на користь держави.

Як пояснено ОСОБА_1 в суді, дану постанову він не оскаржував.

Зазначені вище досліджені докази спростовують позицію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував 01.03.2020 автомобілем «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_1 , і що це здійснювала його дружина. Жоден зі свідків в своїх письмових поясненнях не вказує, що з ОСОБА_1 перебував будь-хто поруч, інші особи, крім свідків і самого правопорушника, також відсутні і на відео, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не вказує про керування автомобілем іншою особою. Отже, така його позиція в суді також оцінюється суддею як засіб уникнути відповідальності, оскільки не підтверджена будь-якими належними і допустимими доказами.

Наявність довідки, яка підтверджує звернення ОСОБА_1 01.03.2020 до лікаря з приводу застудного захворювання, не впливає на висновки судді, оскільки підтверджує лише факт такого звернення, а не відмову ОСОБА_1 від керування транспортним засобом того дня.

Також окремо слід звернути увагу на пояснення ОСОБА_1 , надані ним в суді, які суперечать самі собі. Зазначаючи спочатку про відмову від керування транспортним засобом через хворобу 01.03.2020, ОСОБА_1 пояснював, що одразу купив і прийняв виписані лікарем ліки. Автомобілем керувала дружина, бо він погано себе почував, і після цього вказує, що хотів сам відігнати автомобіль з дитячого майданчика, для чого і сів на водійське місце, не пояснюючи при цьому, чого це не зробила дружина і де вона була, хоча до того вказував, що біля магазину вони були разом. Такі суперечливі пояснення роблять позицію захисту ще менш переконливою.

Отже, на думку судді, поза розумним сумнівом належними, допустимими і достатніми за своїм змістом доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена і його дії кваліфіковані правильно за ч.1 ст.130 КпАП України як відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При застосуванні до правопорушника адміністративного стягнення, враховуючи характер правопорушення, особу ОСОБА_1 та його ставлення до вчиненого, вважаю необхідним застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.401 КпАП України з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33-35, ч.1 ст.130, ст.ст.221,256,268,283,284,287 КпАП України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі на день постановлення рішення у справі становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 зазначений штраф у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі на день постановлення рішення у справі становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, в дохід держави, перерахувавши його на розрахунковий рахунок UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/м. Донецьк/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп., який перерахувати на розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.

Суддя: В.С. Салькова