Рішення № 89572802, 01.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 р. справа № 520/5316/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Харківського обласного військового комісаріату щодо видачі мені, ОСОБА_1 , посвідчення «Ветеран військової служби» у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», що оформлена у вигляді листа від 16 березня 2020р. №890/ВСЗ;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат видати мені, ОСОБА_1 , посвідчення «Ветеран військової служби» у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби».

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він проходив строкову військову службу у складі Збройних Сил СРСР в період з 04.05.1986 по 07.06.1086 проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частині №104602 (6184), яка входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР. Позивачем вказано, що внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії йому з 09.08.2001 року було встановлено ІІ групу інвалідності. Так, позивачем вказано, що ним до відповідача було надано у повному обсязі документацію щодо призначення йому статусу Ветеран військової служби та видачі посвідчення, проте Харківським обласним військовим комісаріатом рішенням, оформленим протоколом № 2 від 29.03.2019 року відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, з огляду на обставини того, що ОСОБА_1 звільнився з військової частини № 104602 (6184), яка входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР та не відноситься до військових частин (установ) Міністерства оборони СРСР. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року відкрито провадження по даній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження згідно ст. 262 КАС України.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому останнім вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на обставини того, що позивач проходив військову службу в Пожежній охороні МВС СРСР. Отже, як вказано представником відповідача, оскаржуваним у даній справі рішенням відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу "Ветеран військової служби" та запропоновано звернутися до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Отже, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , з 04.05.1986 по 07.06.1086 проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частині №104602 (6184), яка входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР.

Експертним висновком від 12.06.1991 ОСОБА_1 встановлено захворювання, яке пов`язано з впливом іонізуючих та інших та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки МСЕК Серія МСЕ- №015104 від 09.08.2001 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 09.08.2001 безстроково, причиною інвалідності зазначено: захворювання, отримане при виконанні обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.09.2011 позивач є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до довідки Управління державної пожежної охорони Управління МВС України в Харківській області від 12.04.2000 №16/3/1-105/604 ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі батальйону ВПО МВС СРСР в/ч 104602 (6184) в період з 04.05.1986 по 07.06.1986 без вихідних та святкових днів. З вказаної довідки також вбачається, що позивач у зоні відчуження перебував у 1-й зоні небезпеки 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 травня 1986 року та у 3-й зоні небезпеки 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 травня 1986 року та 1 червня 1986 року, виконував роботи по чергуванні у складі караулу на ЧАЕС та гасіння пожеж в 30-ти кілометровій зоні.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату стосовно встановлення йому статусу ветерана військової служби.

Відповідно до витягу з протоколу № 2 від 29.03.2019 року засідання Комісії для розгляду питань, пов`язаних зі встановлення статусу ветеранів військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами MO України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби відмовило у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення на підставі того, що ОСОБА_1 проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 04.05.1986 по 07.06.1986 у складі військової частини № 104602 (6184), яка входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР та не відносилась до військових частин (установ) Міністерства оборони СРСР. Крім того, запропоновано звернутися щодо встановлення статусу ветерана військової служби до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - правонаступника Управління Державної пожежної охорони.

Листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 03.06.2019 року № 377/190 ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення на підставі того, що військова частина № 104602 була придана до сил та засобів Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР, а тому заявнику слід звернутись до ГУ Національної поліції у Харківській області.

Листом від 15.08.2019 року № 33/41-841 ДП "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області" відмовлено ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення на підставі того, що заявник не перебував у кадрах МВС та не відносився до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Позивач, бажаючи захистити свої соціальні справа, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Згідно із положеннями ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1601 від 30 серпня 1999 року затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби".

Відповідно до п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1601 від 30 серпня 1999 року (далі - Порядок .№ 1601), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".

Згідно із положеннями п.3 Порядку № 1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів:

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;

- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до Харківського обласного військового комісаріату надано необхідні документи, зокрема, копію довідки МСЕК серії ХАР-01 № 015104 №708986 про встановлення ІІ групи інвалідності, підстава - захворювання, отримане при виконанні обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як передбачено положеннями п. 4 Порядку № 1601 посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони, Адміністрацією Держспецзв`язку за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.

Відповідно до п. 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 937 від 31 грудня 2014 року на обласні військові комісаріати покладаються, зокрема, керівництво та контроль за роботою районних військових комісаріатів із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також здійснення перевірок цієї роботи щодо дотримання ними вимог законодавства; розгляд заяв і скарг з питань соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що надходять до військового комісаріату, а також прийом громадян, які звернулися з цих питань; організація та проведення роботи з роз`яснення особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей законодавства з питань соціального забезпечення та пільг, установлених для них чинним законодавством, проведення зборів пенсіонерів, консультацій, оформлення наочних посібників, виступи в періодичній пресі тощо.

Відповідно до п. 11 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ № 389 від 03.06.2013, районні, об`єднані районні, міські, об`єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, видають в установленому порядку особам, які перебувають у запасі або відставці, посвідчення та інші документи на передбачені законодавством пільги.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.10.2019 року по справі № 1340/4376/18.

Відповідно до витягу з протоколу № 2 від 29.03.2019 комісією постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі відповідного посвідчення та запропоновано звернутись щодо встановлення статусу ветерана військової служби до Головного управління з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Однак при цьому, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана їй оцінка на предмет відповідності вимогам Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601.

Водночас, суд зазначає, що суб`єктом владних повноважень, який наділений правом видавати посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" є військовий комісаріат.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у видачі такого посвідчення та нагрудного знаку.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Харківського обласного військового комісаріату про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, оформленого п.п. 2 п. І протоколу № 2 від 29.03.2019 року.

Водночас, з огляду на встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача та враховуючи обставини того, що прийняттям оскаржуваного рішення відповідач порушив права позивача та прийняття такого рішення ґрунтується виключно на доводах відповідача стосовно необхідності звернення позивача із відповідною заявою до іншого органу, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату повторно розглянути питання про надання статусу ветеран військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака "Ветеран військової служби" ОСОБА_1 у відповідності з Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Порядком видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківського обласного військового комісаріату про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, оформлене п.п. 2 п. І протоколу № 2 від 29.03.2019 року.

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути питання про надання статусу ветеран військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака "Ветеран військової служби" ОСОБА_1 у відповідності з Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Порядком видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова