Ухвала суду № 89572647, 02.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

02 червня 2020 р. Справа № 520/1200/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонов М.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Красноградської міської ради Харківської області (вул. Бєльовська, буд. 94,м. Красноград, Харківська область,63304, код ЄДРПОУ04058686) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Красноградської міської ради №2333 від 22.12.2014 року про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 149 м. кв. за адресою АДРЕСА_2 , як незаконне.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 року було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року адміністративний позов залишено без розгляду. Надано позивачу - ОСОБА_1 термін - десять днів з моменту отримання ухвали, для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

05.12.2020 р. від ОСОБА_3 надійшла заява про поновлення строків звернення до суду.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Так, позивач в обґрунтування заяви вказує, що поважністю пропуску строку звернення до окружного адміністративного суду щодо оскарження рішення Красноградської міської ради від 22.12.2014 року, є факт того, що про дане рішення позивачу стало відомо лише 10.09.2019 року з заперечення Красноградської міської ради на змінену позовну заяву, з якої стало відомо, що за одною адресою: АДРЕСА_2 знаходиться нерухоме майно, яке на праві власності належить різним фізичним особам. Так відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.12.2008 року ОСОБА_4 на праві власності належить сарай.

Позивачем також зазначено, що рішенням сесії №2333 від 22.12.2014 року було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 149 м. кв. та присвоєно кадастровий номер 6323310100:04:001:0234 та надано копію оскаржуваного рішення.

Таким чином, позивач просить суд поновити шестимісячний строк на звернення до окружного адміністративного суду, який пропущений з поважних причин, оскільки про існування порушеного права їй стало відомо лише 10.09.2019 року.

Суд дослідивши заяву позивача з зазначеною позицією ОСОБА_1 не погоджується оскільки, відповідно до наявної в матеріалах справи ухвали апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року по справі №626/400/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10.11.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особп - Красноградська міська рада Харківської області, про визнання права власності за набувною давністю, судова колегія дійшла висновку, що договір купівлі-продажу від 11.12.2008 року за яким ОСОБА_4 придбала у Красноградської районної ради нежитлову будівлю (сарай літ. Е, площею 10,1 кв. м.), яка розташована за АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 на земельній ділянці, що належать Красноградській міській раді Харківської області, не скасований жодним рішенням суду, тому ОСОБА_4 є законним власником даної будівлі. Тобто, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було відомо про обставини розгляду справи №626/400/15-ц ще у 2015 році, зокрема про факт того, що ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі, відповідно до договору купівлі-продажу від 11.12.2008 року, а відтак твердження позивача щодо її обізнаності про порушення свого права лише 10.09.2019 року є безпідставними.

Відповідно до приписів частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що позивачка не була позбавлена можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав станом на 2015 рік. В свою чергу, ОСОБА_1 звернулася з зазначеним адміністративним позовом про оскарження рішення Красноградської міської ради №2333 від 22.12.2014 року про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 149 м. кв. за адресою АДРЕСА_2 до Харківського окружного адміністративного суду 30.01.2020 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України.

З огляду на що суд зазначає, що позивачем, викладені в ухвалі суду від 15.05.2020 року року про залишення позовної заяви без руху вимоги, виконані не були, а обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 28.05.2020 року є неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом не поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав не визнання підстав, вказаних позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поважними.

Керуючись статтями 122, 123, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) до Красноградської міської ради Харківської області (63304, Харківська обл., м. Красноград, вул. Бєльовська, буд. 94) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії термін - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Спірідонов М.О.