Рішення № 89572420, 02.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2020 року м. Рівне №460/2984/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.03.2020 №80/03.15-24 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Рівненської області від 20.03.2020 №18-222 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Заяви по суті справи.

В обґрунтування позову зазначає, що з 2015 року позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в розмірі 90 % від суми заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури та, зокрема, підвищена заробітна плата. З метою перерахунку раніше призначеної пенсії, позивачем отримана довідка прокуратури Рівненської області про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, від 20.03.2020 №18-222. В подальшому, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою, у якій, покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, просив провести перерахунок його пенсії на підставі даної довідки. Проте, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», зміна розміру посадових окладів працівників прокуратури не є підставою для перерахунку пенсії, а такий перерахунок проводиться лише для тих, у кого змінені розміри посадових окладів. Позивач вважає законним своє право на перерахунок. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, - 13 грудня 2019 року. Натомість, з 13 грудня 2019 року підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у первинній редакції. Тому, призначені працівникам прокуратури пенсії можуть перераховуватися лише у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури за аналогічними посадами після 13 грудня 2019 року. При цьому, відповідач зазначив, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що визначені Законом України «Про прокуратуру». Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії за вислугу років на підставі поданої довідки, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13 грудня 2019 року. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, з 06 листопада 2015 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2015 у справі №569/15699/15-а.

20 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою, в якій просив відповідно до вимог Конституції України, чинного законодавства та рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019 провести перерахунок відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за вислугою років виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру на підставі довідки Прокуратури Рівненської області № 18-222 від 20.03.2020.

23 березня 2020 року відповідач прийняв рішення №80/03.15-24 про відмову в перерахунку пенсії.

Вважаючи порушеним своє право на перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2015 у справі №569/15699/15-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання здійснити призначення пенсії за вислугою років - задоволено, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Рівне провести обчислення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 06 листопада 2015 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати. Постанова набрала законної сили 23.12.2015.

Таким чином, станом на час призначення позивачу пенсії (2015) питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789).

Позивачу була призначена пенсія на підставі судового рішення відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції закону №2663-ІІІ від 12.07.2001).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789-XII вносились зміни, зокрема, в частині відсоткового розміру пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Проте, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), який набрав чинності 1 січня 2015 року, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789 викладена у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». При цьому, на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акта прийнято не було.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) та втратив чинність Закон № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Так, Закон № 1697, в редакції чинній, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, не містив аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 (в редакції Закону № 76), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України визнано такими, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що: частина двадцята статті 86 Закону № 1697 зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп в справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 в справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 820/2462/17, від 19 листопада 2018 року в справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15 травня 2019 року в справі № 640/20317/16а, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019, як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13 грудня 2019 року.

Відтак, з 13 грудня 2019 року Закон № 1697 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Так, судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017 №657 (далі, - Постанова КМУ №657), яка набрала чинності 06.09.2017, затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

Враховуючи те, що Постанова КМУ №657 є нормою тривалої дії, чинною на час звернення позивача за перерахунком пенсії, то суд вважає, що остання підлягає застосуванню до спірних правовідносин, позаяк є обставиною, що потягнула за собою зміну розміру пенсії працівників прокуратури і є обґрунтованою підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з збільшенням заробітної плати прокурорів.

Так, за змістом довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій № 18-222, виданої 20 березня 2020 року прокуратурою Рівненської області, підвищення заробітної плати за посадою позивача відбулося 6 вересня 2017 року. Вказана довідка була долучена позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 20 березня 2020 року.

Проте, відповідачем не здійснений перерахунок пенсії позивача. Більше того, відповідач взагалі заперечує право позивача на такий перерахунок.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка виразилась у відмові здійснити перерахунок пенсії позивача.

При цьому, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», яка набула чинності 16 січня 2020 року та згідно з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України, суд до уваги не бере, оскільки позивач в обґрунтування свої вимоги не покликається на вказаний нормативно-правовий акт. Більше того, пунктом 7 такої постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Тобто, постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 не може бути застосована для перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року в справі «Корецький та інші проти України», щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується («Маестрі проти Італії»).

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач у своєму позові зсилається на положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, як на законодавчу підставу перерахунку його пенсії. Однак, суд звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду цієї справи, вказана норма втратила чинність, а відтак не підлягає застосуванню.

Натомість, спірні правовідносини регулюються частиною 20 статті 86 Закону №1697-VII (у первинній редакції).

Таким чином, підстав для відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, за наявності визначених у частині 20 статті 86 Закону №1697-VII (в первинній редакції) умов і порядку його здійснення, у відповідача не було.

Таким чином, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції, на підставі довідки Прокуратури Рівненської області від 20 березня 2020 року № 18-222 в розмірі 90 % місячної заробітної плати, з урахуванням раніше отриманих сум.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 березня 2019 року в справі № 817/498/17 (№ К/9901/44445/18).

Вирішуючи вимоги позивача в частині строку, з якого належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, а також виплати перерахованої пенсії, то суд зазначає таке.

З 13 грудня 2019 року частина двадцята статті 86 Закону № 1697 застосовується в первинній редакції, згідно з якою перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

У справі, що розглядається, право на перерахунок пенсії виникло в позивача у зв`язку зі збільшенням розмірів посадових окладів працівників органів прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала чинності 6 вересня 2017 року.

Дане право не було реалізованим у зв`язку з відсутністю визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій, як було регламентовано частиною двадцятою статті 86 Закону №1697 до прийняття рішення Конституційного Суду.

Однак, суд зазначає, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України установив відповідний порядок його виконання, який не передбачає необхідності визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 ухвалено 13.12.2019.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься в статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII.

Отже, Закон №1697-VII з 13.12.2019 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Оскільки, Рішення Конституційного Судом України прийнято 13.12.2019, то саме з 13.12.2019 право, яке позивач має на перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», може бути реалізованим.

Тобто, перерахунок пенсії позивача належить здійснити з 13 грудня 2019 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження максимального розміру, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що пенсія позивачу була призначена на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції закону №2663-ІІІ від 12.07.2001).

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Однак, як слідує з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17 передбачено, що дія положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року (п.2 Прикінцевих положень цього Закону).

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія йому була призначена до 01.01.2016 (а саме з 06.11.2015), тому до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ.

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

Крім того, суд наголошує, що у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»).

ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань», у розумінні практики ЄСПЛ, є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Слід зазначити, що при призначенні пенсії у 2015 році позивач мав законні очікування на виплату в подальшому пенсії у розмірі значно більшому у зв`язку з підвищенням окладів працівникам прокуратури та зростанням заробітної плати.

У рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України вказує на необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Тому, суд дійшов висновку, що обмеження максимального розміру пенсії позивача, яка йому була призначена у 2015 році, і право на яку встановлено Законом України «Про прокуратуру», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб.

Тому, пенсія повинна бути перерахованою без обмеження граничного розміру.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.03.2020 №80/03.15-24 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплачувати позивачу з 13.12.2019 пенсію за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ в первинній редакції, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Рівненської області від 20.03.2020 №18-222 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

З приводу посилань відповідача на форму довідки про розмір заробітної плати суд зауважує, що застосування пенсійним органом суто формального підходу при вирішенні питання про перерахунок пенсійних виплат не відповідає принципу верховенства права, адже аналізуючи надані документи пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми.

У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню/перерахунку пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено ч.2 ст.2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Покликання відповідача на відсутність затвердженої форми довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсій працівників прокуратури та складення наданої позивачем довідки органу прокуратури у довільній формі не може бути підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії, адже, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні №7-р(ІІ)/2019, питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Надана позивачем довідка прокуратури Рівненської області від 20.03.2020 №18-222 складена на бланку органу прокуратури, містить обов`язкові реквізити (дату та вихідний номер), підписана посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою, містить інформацію про назву та розмір складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначено прізвище, ім`я та по батькові особи, якій видано таку довідку. Доказів недійсності вказаної довідки відповідачем до матеріалів справи долучено не було і судом не виявлено.

Отже, зазначена довідка є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури та саме на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії позивача.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачена сума судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. згідно з квитанцією №89348 від 23.04.2020, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.03.2020 №80/03.15-24 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 з 13.12.2019 пенсію за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (в первинній редакції, з врахуванням Рішення Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Рівненської області від 20.03.2020 №18-222 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 червня 2020 року.

Суддя Махаринець Д.Є.