Рішення № 89569527, 02.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3140/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003150508 від 23.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами відповідної перевірки складено акт та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Підставою для прийняття спірного податковеого повідомлення-рішення є висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статті 15 Закону України № 481/95-ВР, зокрема реалізація 07.10.2019, 10 пляшок пива «Львівське світле» без наявності відповідної ліцензії. Позивач стверджує, що не порушував вимог Закону України № 481/95-ВР, оскільки здійснював продаж алкогольних напоїв на підставі ліцензії № 13140308201906237 від 26 вересня 2019 року на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, строк якої з 08 жовтня 2019 року до 08 жовтня 2020 року. Позивач вважає, що ним не допущено порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензії 07 жовтня 2019 року. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку у позивача, за результатами якої встановлено здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за період 07.10.2019 без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням ст. 15 Закону України №481/95-ВР. За наслідками відповідної перевірки складено акт перевірки та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 17000 грн. Зазначив, що суб`єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати, зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії. Вказує, що позивачу контролюючим органом видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 07.10.2018 до 07.10.2019. З огляду на те, що дана ліцензія видається терміном на один рік, то 365 календарних днів спливає 06.10.2019. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що 27.04.2020 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

02.06.2020 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено Головному управлінню ДПС у Львівській області у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що 19.01.2001 ОСОБА_1 видано свідоцтво серії В00 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1.

02.03.2020 ГУ ДПС у Львівській області прийнято наказ про проведення фактичної перевірки у ОСОБА_1 № 1631 та видано направлення № 2741 та № 2742.

На підставі зазначеного наказу та направлень, ГУ ДПС у Львівській області 03.03.2020 проведено фактичну перевірку у павільйоні ФОП ОСОБА_1 , що розташований за адресою: Львівська область, Бродівський р-н, с. Накваша.

03.03.2020 за результатми перевірки ГУ ДПС у Львівській області складено акт перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0506/13/14/РРО/ НОМЕР_2 , у якому встановлено порушення вимоги ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

23.03.2020 на підставі зазначеного акта ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003150508, яким за порушення ст.15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", застосовано до ФОП ОСОБА_1 , штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 17000 грн.

Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95).

Згідно з статтею 1 Закону №481/95 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини 14 статті 15 Закону №481/95 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з частиною 20 статті 15 Закону №481/95 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). (ст. 15 Закону №481/95).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 6 частини 2 ст. 17 Закону №481/95 встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

За вимогами пункту 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №493 від 13.05.1996 (яка була чинною до 30.08.2019, тобто в період видачі позивачу ліцензії №13140308201801014 від 28.09.2018), форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку, бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається: на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім`я, по-батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію; на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта підприємницької діяльності.

Ліцензія видається на підставі заяви, поданої суб`єктом господарювання до Головного управління за місцем провадження торгівельної діяльності безпосередньо уповноваженою особою заявника, надісланої поштою або переданої через центр обслуговування платників (пункт 2.1 Рекомендацій щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджених наказом ДФС України від 24 жовтня 2014 року №213).

В свою чергу, пиво, як напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203, віднесено до алкогольних напоїв згідно зі статтею 1 цього Закону, а також згідно з пп.14.1.144 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України.

За порушення вимог вказаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції згідно з абзацом 5 частини другої у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Отже суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема, термін дії.

Аналіз вказаних норм свідчить, що спеціальним законом з питань ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо перебігу початку та закінчення строку дії ліцензії та порядку його обчислення.

Суд встановив, що 03.03.2020 відповідачем проведено фактичну перевірку у павільйоні ФОП ОСОБА_1 , що розташований за адресою: Львівська область, Бродівський р-н, с. Накваша.

Під час фактичної перевірки позивача, відповідачем встановлено здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за період 07.10.2019 без наявності відповідної ліцензії, а саме: згідно фіскального чеку № 2750 07.10.2019 о 17 год. 50 хв. реалізовано 10 пляшок Львівського пива світлого ємністю 0,5 л. по ціні 16 грн. за пляшку на загальну суму 160 грн.

Суд зазначає, що факт реалізації 07.10.2019 пива у павільйоні, що розташований за адресою: Львівська область, Бродівський р-н, с. Накваша, де здійснює господарську діяльність позивач, останнім не заперечується.

Як встановлено судом, позивач мав ліцензію№13140308201801014 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на місце торгівлі у павільйоні, що розташований за адресою: Львівська область, Бродівський р-н, с. Накваша з терміном дії «з 07 жовтня 2018 року до 07 жовтня 2019 року» та отримав нову ліцензію № 13140308201906237 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на даний об`єкт торгівлі з терміном дії «з 8 жовтня 2019 року до 8 жовтня 2020 року».

Так, відповідно до частин першої, другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

Суд зазначає, що термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями був обмежений уповноваженим органом з настанням календарного дня, - 07 жовтня 2019 року, шляхом зазначення в ліцензії прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

В свою чергу, видана позивачу на виконання вимог Закону №485/ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, передбачає саме «термін дії ліцензії», який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою, яка має неминуче настати.

Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає суду підстави для висновку, що строк дії дозвільного документу, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку, а саме 07 жовтня 2019 року.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу позначення в ліцензії кінцевої дати терміну дії «до 07 жовтня 2019 року» та положень Європейської конвенції про обчислення строків, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в останній день чинності ліцензії - 07 жовтня 2019 року.

Наведене спростовує доводи відповідача, що термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначається одним роком, а останній день її дії є днем, що передує даті, визначеній у ліцензії, відтак суд вважає такі твердження відповідача помилковими.

Такі висновки суду в повній мірі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за факт реалізації у павільйоні ФОП ОСОБА_1 , що розташований за адресою: Львівська область, Бродівський р-н, с. Накваша., пива 07.10.2019.

З огляду на вищенаведене, висновки контролюючого органу, що зафіксовані в акті перевірки від 03.03.2020 № 0506/13/14/РРО/ НОМЕР_2 про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, нормативно та документально не підтверджуються, а відтак, податкове повідомлення-рішення № 0003150508 від 23.03.2020, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Головне управління ДПС у Львівській області належними і допустимими доказами у справі не довело наявності правових підстав для накладення на ФОП ОСОБА_1 відповідної суми фінансових санкцій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0003150508 від 23.03.2020.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок його бюджетних асигнувань 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп сплаченого судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський