Рішення № 89568888, 02.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/5208/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирської міської ради до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про скасування постанови,

встановив:

Житомирська міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. від 10.03.2020 про накладення штрафу.

В обґрунтування позову вказано, що 10 березня 2020 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківським А.С. винесено постанову при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №240/1014/19, виданого 13.11.2019, якою на Житомирську міську раду накладено штраф за невиконання без поважних причин рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 в розмірі 5100 грн. Позивач вказує на неможливість виконання судового рішення з поважних причин, про, що письмово повідомлено відповідача. Так, позивач не є особою, що здійснювала прийняття позивача на роботу і не проводила його звільнення, оскільки серед повноважень, наданих законом, відсутні повноваження щодо прийняття на службу та звільнення зі служби посадових осіб місцевого самоврядування.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено на 02.06.2020 без виклику сторін у судове засідання.

26.05.2020 до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).

По змісту відзиву відповідач просить замінити Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на відповідний орган державної виконавчої служби, тобто відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький)

Відповідно до частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця приватний виконавець.

Згідно з статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п.1 Положення управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління) є територіальним органом державної виконавчої служби, входить до системи органів Міністерства юстиції України як структурний підрозділ міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління юстиції) та є підзвітним і підконтрольним Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент).

Отже, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) не має статусу юридичної особи, не є суб`єктом владних повноважень, а тому не може бути належним відповідачем у справі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 303/3418/17.

Таким чином, у задоволенні клопотання представника відповідача про заміну відповідача слід відмовити.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №240/10114/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження Житомирського міського голови №761 від 26.07.2019 про припинення служби в органах місцевого самоврядування та звільнення ОСОБА_1 з 29.07.2019 з посади начальника управління житлового господарства Житомирської міської ради. зобов`язано Житомирську міську раду поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлового господарства Житомирської міської ради з 29.07.2019, та зобов`язано Житомирську міську раду нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.07.2019 до 12.11.2019.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 апеляційну скаргу Житомирської міської ради залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, - скасовано в частині зобов`язання Житомирську міську раду нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.07.2019 до 12.11.2019 та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.07.2019 по 12.11.2019 в розмірі 64120,50 грн. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

10.03.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківським А.С. винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 в розмірі 5100 грн (а.с.5).

Листом від 10.03.2020 постанову про накладення штрафу направлено Житомирській міській раді (а.с.6).

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, відповідно до п.6 ч.5 ст.19 Закону № 1404-VIII боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Позивач обґрунтовуючи підстави скасування постанови державного виконавця вказує на те, що після відкриття виконавчого провадження № 60606458 щодо поновлення на посаді начальника управління житлового господарства Житомирської міської ради міська рада письмово повідомила відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про неможливість виконання судового рішення з поважних причин.

Варто зауважити, що приймаючи рішення про накладення на позивача штрафу, державний виконавець не вчинив жодних дій для перевірки обставини справи та встановлення причин невиконання боржником рішення суду в певній частині. Штраф накладено без з`ясування причин невиконання міською радою рішення суду. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону № 1404-VIII.

Так, згідно з ст.10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Шляхом прийняття відповідного розпорядження здійснюється і поновлення на роботі згідно з судовим рішенням.

З огляду на наведене, варто зазначити, що Житомирська міська рада не є особою, що здійснювала прийняття позивача на роботу і не проводила його звільнення. Повноваження Житомирської міської ради як представницького органу місцевого самоврядування врегульовані положеннями ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Серед повноважень, наданих законом, відсутні повноваження щодо прийняття на службу та звільнення зі служби посадових осіб місцевого самоврядування.

У зв`язку з вищевикладеним, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №240/10114/19 змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 в частині шляхом зобов`язання міського голови Житомирської міської ради Сухомліна С.І. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління житлового господарства Житомирської міської ради з 29.07.2019.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею п`ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та досліджені докази, суд вважає, що висновки старшого державного виконавця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про невиконання рішення суду без поважних причин є передчасними, а постанова про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн визнається судом такою, що підлягає скасуванню.

Однак, з урахуванням того, що без встановлення факту порушення прав позивача суд не може приймати рішення про відновлення таких прав, існують законні підстави вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною постанову державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60606458

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, під час розгляду справи суд встановив відсутність законних та обґрунтованих підстав у відповідача для винесення постанови про накладення штрафу на Житомирську міську раду.

У відповідності до ст.139 КАС України підстав для стягнення з відповідача судових витрат не має.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Житомирської міської ради (майдан ім.С. П. Корольова,4/2, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 13576954) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. (вул.Володимирська,91, м.Хмельницький, Хмельницька обл., 29000, ЄДРПОУ 43316784) від 10.03.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60606458.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва