Рішення № 89568882, 02.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/6737/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61762627 від 08.04.2020.

В обґрунтування позову вказано, що 17.04.2020 позивачу стало відомо, що 09.04.2020 приватним виконавцем Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61777602 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича про звернення стягнення заборгованості. Вважає, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням приписів ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження було відкрито не за місцем проживання, перебування позивача або знаходження його майна з порушенням правил територіальної діяльності, а отже, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду 02.06.2020 без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк, зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що позивачем не надано доказів щодо протиправності оскаржуваної постанови.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі №240/6737/20 у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки виконавчий документ повернено стягувачу.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надано копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 15.05.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №61777602 у зв`язку з надходженням заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про повернення виконавчого документа истягувачу без подальшого виконання.

Так, згідно з п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Суд не вважає факт прийняття приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. постанови від 15.05.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №61777602 таким, що відновлює права та інтереси позивачам у справі №240/6737/20.

Крім того, ні КАС України, ні іншими Законами та нормативно - правовими актами, не передбачено підставою відмови в задоволенні адміністративного позову таку обставину - як ініціативне скасування оскаржуваного акту суб`єктом владних повноважень який його видав.

Згідно вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України.

Дотримання положень Конвенції її державами-учасницями забезпечено через такий контролюючий механізм, як Європейський суд з прав людини.

З огляду на наведене, заява відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Від третьої особи пояснень не надійшло.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, 09.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№61777602 з приводу стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованість в розмірі 21500,00 грн за виконавчим написом №6064 від 04.04.2020.

Крім того, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. у виконавчому провадженні ВП№61777602 09.04.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.7-8).

Вказану постанову листом від 09.04.2020 направлені ОСОБА_1 за двома адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження №61777602, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст.10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами першою та другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Разом з тим, частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з положеннями ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження.

При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Крім того, п.10 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , що є боржником у вказаних правовідносинах, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Таким чином, державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження №61777602 про стягнення з ОСОБА_1 21500,00 грн вказано невірну адресу боржника.

Наведена обставина не може бути підставою для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, однак із зазначенням помилкової адреси допущено помилку щодо місця звернення до виконання такого напису. Адже боржник зареєстрований в Житомирському районі Житомирської області, тоді як виконавче провадження відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною, що в свою чергу є порушенням п.10 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач в прохальній частині позову помилково просить визнати протиправною і скасувати постанову у виконавчому провадженні №61762627, тоді як обгрунтування позову та зміст долучених доказів свідчать про нявність спірної постанови у виконавчому провадженні №61777602.

На користь помилково вказаного номеру виконавчого провадження у прохальній частині позову вказує також той факт, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень, у виконавчому провадженні №61762627 боржником вказано іншу особу.

За таких обставин, постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Киева Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61777602 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. визнається судом протиправною.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення про відкриття виконавчого провадження ВП61777602, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, про, що свідчать квитанції від 27.04.2020 №96874 (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни сплаченого судового збору у сумі 840,80 грн.

Крім того, по тексту позову позивачем вказано на орієнтовний розмір судових витрат без врахування судового збору, що на думку позивача, становитиме 5000,00 грн.

Вказано, що відповідно до ст.132 КАС України - до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. При підготовці до розгляду справи позивачем були понесені витрати на залучення спеціаліста у галузі права для підготовки позовної заяви та вчинення інших процесуальних дій.

На підтвердження обставин до матеріалів справи надано копію договору про надання юридичних послуг, акт виконаних робіт та прибутковий касовий ордер (а.с.13-16).

Відтак, ч.1 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п.2 ст.16 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, первинні бухгалтерські документи про сплату таких витрат.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження статусу адвоката фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , докази фактичного отримання коштів в сумі 5000,00 грн захисником від позивача, що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому сама по собі квитанція на суму 5000,00 грн, підписана та видана фізичною особою-підприємцем, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі 821/1594/17.

Питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).

Жодних доказів на підтвердження витрат на правову допомогу та пов`язаних з прибуттям представника до суду не надано, у зв`язку із чим заява не підлягає задоволенню.

Вказані висновки суду підтверджуються постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №803/1032/18, якою вказано, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Враховуючи те, що доказів, які б підтверджували здійснення витрат для надання правничої допомоги та підготовки, подання до суду позову не надано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повнстю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження BП №61777602 від 09.04.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , інд. код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси,4-А, офіс 71-А, м. Київ, 02002).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва