Ухвала суду № 89568683, 02.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 червня 2020 року Справа №160/5942/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м.Дніпрі матеріали позовної заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС №Ю-554-46 від 08.04.2020 р. на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 144 817 350, 28 грн.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/5942/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви.

Згідно із приписами частин 1, 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості відповідача позивачем визначено "Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби" та зазначено код ЄДРПОУ "40980025".

Водночас, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня юридична особа із таким кодом ЄДРПОУ.

Окрім того, до позовної заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" додано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 08.04.2020 р. на суму зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 144 817 350, 28 грн., яку сформовано Офісом великих платників податків ДПС, а не суб`єктом владних повноважень, визначеного в якості відповідача у даній позовній заяві.

Враховуючи викладене, позивачу слід зазначити у новій редакції позовної заяви вірне найменування та інші реквізити відповідача по справі (в т.ч. й у прохальній частині позовної заяви).

Приписами статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003р., копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії.

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документа, відсутність на копії напису про її засвідчення "Згідно з оригіналом" чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 р. у справі №160/7887/18.

Таким чином, перевіривши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що додані до вищезазначеної позовної заяви копії доказів на підтвердження фактичних обставин справи не завірені належним чином.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість, позивачем не надано до матеріалів адміністративного позову документу, який підтверджує сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Водночас, разом із позовною заявою Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" подано заяву про зменшення розміру судового збору та відстрочення від сплати судового збору, яка вмотивована тим, що на цей час позивач перебуває у скрутному майновому стані.

В обґрунтування скрутного фінансового стану та неможливості сплати судового збору подання позовної заяви по цій справі позивач зазначив про те, що останній є підприємством аерокосмічної галузі; включене до переліку 15 особливо важливих підприємств, які в будь-якому разі мають лишитися в державній власності (Постанова КМ України від 04 березня 2015 року № 83 зі змінами, внесеними Постановою КМ України від 08.06.2016 року № 398), тобто, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Наразі, у зв`язку з глобальною світовою економічною кризою, яка зачепила всі галузі виробництва, майже припинилися замовлення на виробництво аерокосмічної продукції. Глобальне економічне середовище (світова економічна криза) у 2018 році і на початку 2019 року, з-поміж іншого, характеризується загальним гальмуванням економічного зростання, що носить назву "боргового спаду". МВФ знизив прогноз зростання світової економіки на цей період до 2,9% та потрясінням на азіатських фондових ринках, де девальвація юаня на тлі зміцнення долара сприяла прискоренню перерозподілу інвестицій на користь США, проблеми ж в економіці країн ЄС не дають підстав для повернення потоків капіталів у цей регіон, адже піднесення ділової активності тут поки не очікується. Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу України в 2018 році зріс до 3.4 млрд. дол. США (3.6% від ВВП) порівняно з 186 млн. дол. США (0.2% від ВВП) у 2017 році. Темпи падіння експорту товарів та послуг становили 4.1% (у 2017 році - 26.9%), імпорт зріс на 3.9% (у 2017 році імпорт скоротився на 29.2%). Гальмування інфляції з 43,3% в 2018 р. до бажаних 12% у 2019 року можливе передусім шляхом подальшого зниження реальної пропозиції грошей. У 2018 pоці, коли грошова маса МЗ в реальному обчисленні скоротилася на 30,1%, а падіння ВВП становило 10,5%, знизити інфляцію не вдалося, оскільки основною її причиною була стрімка девальвація. За наведених об`єктивних, нездоланних на даному етапі чинників, першочерговими завданнями підприємства позивача, перш за все, є збереження трудового колективу, кваліфікація якого є унікальною, бо унікальним, єдиним в Україні є профіль підприємства. Зазначене підтверджується і політикою Уряду, а саме внесення підприємства до складу 15 особливо важливих підприємств, які в будь-якому разі мають лишитися в державній власності. Наразі, заборгованість підприємства по заробітній платі станом на 01.01.2020 р. становить 133 351 000, 00 грн. Зовнішній борг підприємства становить 4 588 855 000, 00 грн. що підтверджується даними балансу (Звіт про фінансовий стан) на 1 січня 2020 р. Наближення позивача до стійкої фінансової неплатоспроможності підтверджують дані зі Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 р.

При вирішенні зазначеного клопотання позивача, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Суд відзначає, що статтею 129 Конституції України як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що до осіб, яким надані пільги щодо сплати судового збору, які визначені ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач не відноситься.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити чи відстрочити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити чи зменшити сплату судового збору та перелік суб`єктів до яких таке відстрочення чи зменшення застосовується обов`язково обумовлено статтею 8 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р.

Водночас, вимогами чинного законодавства не передбачена можливість відстрочити та зменшити позивачу (юридичній особі) сплату судового збору за підставами, які не визначені в ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Натомість, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що юридичні особи не є суб`єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, що унеможливлює задоволення відповідного клопотання.

Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" за №3674-VI від 08.07.2011р.

У відповідності до положень ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов`язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Отже, звернена до суду вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 08.04.2020 р. на суму зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 144 817 350, 28 грн., безпосереднім наслідком якої є зміна складу майна позивача, є майновою.

Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102, 00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" - 2102, 00 грн.) та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" - 21 020, 00 грн.).

Отже, з огляду на положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання даного позову майнового характеру з урахуванням загальної ціни позову становить 21 020, 00 грн.

Натомість, у матеріалах даного позову відсутній доказ сплати судового збору за подання до суду відповідного позову майнового характеру на суму 21 020, 00 грн.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту прохальної частини вбачається, що Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, у відповідності до положень ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010р., орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, вищевказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Зі змісту вищезазначених положень ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" слідує, що платник протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки має змогу сплати заборгованість за такою вимогою або у разі незгоди оскаржити в адміністративному чи судовому порядку.

Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" було оскаржено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 08.04.2020 р. в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України винесено рішення "Про результати розгляду скарги" за №16183/6/98-00-08-01-01-06 від 15.05.2020 р., яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірну вимогу - без змін.

У позовній заяві Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" вказано, що дане рішення надійшло на адресу підприємства 20.05.2020 р., однак докази отримання позивачем відповідного рішення саме цією датою у матеріалах позовної заяви відсутні.

При цьому, у матеріалах позову Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" відсутня заява про поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням (в т.ч. й документальним) причин поважності такого пропуску, що у випадку наявності такого пропуску є порушення вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом також встановлено, що позовна заява підписана адвокатом Дружиною Тетятною Геральдівною, як представником Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", на підтвердження чого разом із позовною заявою надано:

- копію ордеру серії ПТ №108669 від 26.12.2018 р.;

- копію свідоцтва про право на заняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю серії ПТ №2456 від 28.11.2018 р.;

- копію довіреності за №157/29 від 13.01.2020 р. на ім`я ОСОБА_1 , яку виписано ОСОБА_2 , як генеральним директором Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова".

Водночас, докази на підтвердження повноважень ОСОБА_2., як генерального директора Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та особи, яка виписала на ім`я ОСОБА_1 довіреність за №157/29 від 13.01.2020 р. у матеріалах позовної заяви відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Частиною 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, суд зауважує, що у разі якщо позовна заява подана (підписана) особою, яка не має права її підписувати, то така позовна заява підлягає поверненню у відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В той же час, 02.04.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суддя звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків, з врахуванням змін до процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" про відстрочення сплати та зменшення судового збору за подання позовної заяви до суду - відмовити.

Позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без руху.

Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали, шляхом надання до суду:

1) документу про сплату Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" судового збору за подання позову позовною вимогою майнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 21 020, 00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень) за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору:

"Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - №UA238999980313131206084004008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)";

2) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви належного відповідача (в т.ч. у прохальній частині позовної заяви) із зазначенням вірних визначених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України реквізитів щодо відповідача;

3) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;

4) доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2., як генерального директора Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та особи, яка виписала довіреність за №157/29 від 13.01.2020 р. на ім`я ОСОБА_1 , якою подано та підписано позовну заяву в якості представника Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова";

5) належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи;

6) докази та письмові пояснення щодо дати отримання позивачем 20.05.2020 р. рішення Державної податкової служби України "Про результати розгляду скарги" за №16183/6/98-00-08-01-01-06 від 15.05.2020 р. та у разі пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду із позовною заявою надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення (отримання) копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку неможливості виконання процесуального обов`язку щодо усунення недоліків позовної заяви у вищезазначений строк, такий строк продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не може бути більший п`яти днів з дня закінчення дії зазначеного карантину.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Роз`яснити, що обчислення строків здійснюється з урахуванням наслідків запровадження карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко