Рішення № 89568587, 01.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Справа № 160/4588/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2020 року Приватне акціонерне товариства «Агро-Союз» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області без дати № 4-10876-3-3, виданий Приватному акціонерному товариству "Агро-Союз" за результатами планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 10.10.2019 року по 21.10.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Приватне акціонерне товариство «Агро-Союз» за результатами планової перевірки (далі - Перевірка) додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів 31.10.2019 року отримало припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 4-10876-3-3 без дати (далі - Припис). Позивач вважає, що Припис є протиправним, тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Дата початку проведення перевірки не відповідає даті, зазначеній в плані заходів щодо проведення перевірок. Повідомлення про проведення перевірки в строки, зазначені у законодавстві України, позивачу вручено не було. Копії посвідчень представників відповідача, що здійснювали перевірку, та направлення на перевірку Головою Правління ПрАТ «Агро-Союз» не отримано, відповідний підпис Голови Правління про отримання копії направлення на Перевірку відсутній. У Направленні на перевірку не зазначений тип заходу за попередньою Перевіркою, в направленні не зазначено «по-батькові» особи, що його підписала, направлення отримано не уповноваженою особою. Також позивач зазначає, що Акт перевірки № 748/3-10/19, складений за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (далі - Акт перевірки), не підписаний Головою правління позивача, хоча його підпис передбачений законом «Про основи нагляду» та у відповідній графі Акту перевірки, а другий примірник Акту не вручений Голові правління позивача, а лише отримано неуповноваженою особою ( Нечаєвим А.Л. ) для ознайомлення (після чого повернуто відповідачу). Також позивач вважає, що в Приписі неправильно зазначено строк перевірки. Крім того, з підстав, викладених в позовній заяві, позивач вважає, що Припис оформлено з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки: вимоги припису не направлені на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а в ході проведення перевірки відповідачем не запитувались документи щодо порушень, зазначених в Приписі, зокрема, і щодо поводження позивача з відходами; відповідачем порушено строки вручення припису позивачу; припис не містить приписів (вказівок) щодо порушення позивачем конкретних вимог законодавства України, а містить лише загальні посилання та статті деяких законодавчих актів України, які містять безліч частин, пунктів, підпунктів та абзаців; деякі пункти Припису містять такі строки виконання, які неможливо виконати; відповідачем (на думку позивача) допущено і інші порушення, викладені в позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу № 160/4588/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Вказаною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвалу суду від 27.04.2020 року отримано відповідачем 12.05.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як передбачено ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Клопотань про продовження строку для надання відзиву від нього не надходило, як і будь-яких інших клопотань.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.

З 10.10.2019 року по 21.10.2019 року на підставі наказу від 30.09.2019 року №1094-П та направлення на перевірку від 30.09.2019 року № 4-10211-3-3 Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Приватним акціонерним товариством «Агро-Союз».

За результатами вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області складено Акт № 748/3-10/19, на підставі якого винесено Припис № 4-10876-3-3 без дати, який отриманий Приватним акціонерним товариством «Агро-Союз» 31.10.2019 року.

Вважаючи зазначений Припис протиправним, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. п. «а», «е» ч. 1 ст. 20-2 Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля;

про використання та охорону земель;

про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів;

про охорону атмосферного повітря;

про охорону, захист, використання та відтворення лісів;

про охорону, утримання і використання зелених насаджень;

про використання, охорону і відтворення рослинного світу;

про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу;

щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними;

під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання;

про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі;

про природно-заповідний фонд;

про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;

у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію;

щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами;

про поводження з відходами;

щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;

про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 р. № 312 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

1) про екологічну та радіаційну безпеку, зокрема:

щодо виконання умов результатів з оцінки впливу на довкілля; у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України під час імпорту, експорту та транзиту товарів і транспортних засобів, у тому числі товарів (предметів) гуманітарної допомоги;

під час здійснення операцій з металобрухтом;

під час провадження видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

під час провадження діяльності на об`єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

2) про охорону земель, надр, зокрема щодо:

консервації деградованих і малопродуктивних земель;

збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;

установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій;

використання та охорони надр;

3) про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо:

виконання державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів;

наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин;

права державної власності на води;

ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів;

дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів, очисних та інших водогосподарських споруд і технічних пристроїв;

здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території;

здійснення заходів з економного використання водних ресурсів;

використання води (водних об`єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам;

здійснення погоджених у встановленому порядку технологічних, лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених зворотних вод (стічні, шахтні, кар`єрні, дренажні води), баластних та лляльних вод;

проведення робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води;

дотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів;

здійснення заходів, пов`язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків;

дотримання регламентів скидання промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод з накопичувачів, норм і правил експлуатації технологічних водойм (ставки-охолоджувачі теплових і атомних станцій, рибоводні ставки, ставки-відстійники та інші);

4) про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо:

виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм;

наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин;

забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин;

додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря;

додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання;

порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях;

надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

5) про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо:

законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення;

повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу;

раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів;

добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів;

здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах;

використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень;

заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів;

експлуатації нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об`єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів;

збереження корисної для лісу фауни;

6) про раціональне використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу, зокрема щодо:

регулювання чисельності диких тварин;

використання і відтворення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, занесених до Червоної книги України;

утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах;

наявності документів, що підтверджують законність набуття диких тварин, у тому числі тих, що занесені до Червоної книги України;

наявності дозвільних документів на утримання та розведення диких тварин;

охорони середовища перебування, шляхів міграції, переселення, акліматизації і схрещування диких тварин;

ввезення в Україну і вивезення за її межі об`єктів тваринного світу та знарядь їх добування;

захисту диких тварин від жорстокого поводження;

законності набуття у приватну власність об`єктів тваринного світу;

7) про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;

8) щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;

9) про охорону, утримання і використання зелених насаджень;

10) про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу;

11) щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними;

12) з питань дотримання положень Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES);

13) під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання;

14) про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі;

15) про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо:

додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природно-заповідного фонду;

16) з питань поводження з відходами, зокрема щодо:

дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

складення і ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів;

перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів;

збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані);

ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів;

дотримання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, під час виробництва продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням;

дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів;

дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів;

своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами;

погодження схем санітарного очищення населених пунктів;

17) у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх для утилізації;

18) щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами, баластними та лляльними водами;

19) щодо дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно з ч. 11 ст. 4 Закону № 877 плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 Закону № 877 планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Положеннями ч. ч. 1-8 ст. 7 Закону № 877 закріплено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як встановлено судом, з 10.10.2019 року по 21.10.2019 року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Приватним акціонерним товариством «Агро-Союз».

Відповідно до п. 3.3 Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (далі - Порядок) та ч. 4 ст. 5 закону «Про основи нагляду», орган Держекоінспекції не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки надсилає рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Держекоінспекції, або вручає особисто посадовій особі суб`єкта господарювання під розписку повідомлення про проведення планової перевірки.

Однак, доказів того, що зазначене повідомлення про проведення перевірки в строки, зазначені в Порядку, вручено позивачу, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 закону «Про основи нагляду» суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Копії такого направлення Головою Правління ПрАТ «Агро-Союз» не отримано, відповідний підпис Голови Правління про отримання копії направлення відсутній. При цьому, направлення на проведення Перевірки отримано неуповноваженою особою - Нечаєвим А.Л. , хоча відповідачем не надано жодного документу, який би підтверджував, що під час перевірки позивачем надавався відповідачу документ, який би уповноважував Нечаєва А.Л. на отримання направлення чи інших документів від відповідача. Натомість, з посадової інструкції та довідки № 0103 від 21.04.2020 року, долучених позивачем до позовної заяви, видно, що до посадових обов`язків посади інженера з охорони праці (яку займав Нечаєв А.Л. під час проведення Перевірки) не належать обов`язки по контролю та дотриманню позивачем вимог природоохоронного, екологічного та іншого законодавства, а Нечаєв А.Л. , який займав під час проведення Перевірки посаду інженера з охорони праці, не уповноважувався на отримання повідомлення про проведення Перевірки, направлення на Перевірку, перевірку службових посвідчень, надання та отримання жодних документів, складених під час Перевірки відповідачем. Також Нечаєв А.Л. не уповноважувався на отримання та підписання Акту перевірки, надання до нього зауважень (заперечень), а до його посадових обов`язків не входить вчинення жодних дій, пов`язаних з Перевіркою та її наслідками.

Акт перевірки № 748/3-10/19, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (далі - Акт перевірки), не підписаний Головою правління позивача, хоча його підпис передбачений законом «Про основи нагляду» та у відповідній графі Акту перевірки.

Крім того, другий примірник Акту не вручений Голові правління позивача, а лише отримано неуповноваженою особою ( Нечаєвим А.Л. ) для ознайомлення, про що зазначено на останній сторінці Акту перевірки. При цьому, запис про відмову посадових осіб позивача (Голови правління) від підпису в Акті перевірки також відсутній. Зазначене є порушенням відповідачем ч. 6 ст. 7 закону України «Про основи нагляду», відповідно до якої в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт, посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю)».

У свою чергу, відповідач не надав жодного документу, який би підтверджував те, що особа, яка розписалася в Акті перевірки від імені позивача - Нечаєв А.Л. (без зазначення посади) - уповноважена на підписання Акту перевірки та отримання його примірника після складання такого Акту перевірки. При цьому, Голова Правління позивача в Акті перевірки не розписався, про що свідчить копія цього Акту перевірки. З огляду на викладене, копію Акту перевірки позивачем після перевірки не отримано, що не дало змоги позивачу надати щодо нього свої заперечення.

Крім того, необхідно зазначити, що у Приписі неправильно зазначено строк проведення Перевірки.

Так, в Приписі зазначено, що планова перевірка позивача проведена в строк з 10.10.2019 року по 02.10.2019 року, хоча насправді така перевірка відбулась з 10.10.2019 року по 21.10.2019 року, про що, зокрема, прямо зазначено в Акті перевірки.

Крім того, відповідачем порушено строки вручення припису позивачу, оскільки відповідно до п. 4.24 Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464 (далі - Порядок), припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб`єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Держекоінспекції, який здійснював перевірку.

Однак, Припис вручено позивачу з пропуском зазначеного строку, а саме: 31.10.2019 року. При цьому, доказів вручення позивачу Припису раніше зазначеної дати відповідачем не надано.

Зазначені порушення є суттєвим порушеннями відповідачем порядку призначення, проведення та оформлення результатів Перевірки.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 818/998/17 зазначено, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій щодо їх проведення.

У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 818/1511/17 зазначено, що судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ Держгеокадастр у Сумській області не виконано вимоги щодо погодження проведення перевірки. Крім того, відповідачем не дотримано інших вимог, зокрема, визначених у статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності": не складено направлення на проведення перевірки, не повідомлено суб`єкта господарювання у належній формі про час проведення перевірки, перевірку проведено за відсутності представника суб`єкта господарювання, не ознайомлено суб`єкта господарювання з актом перевірки тощо.

На цій підставі, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з приводу того, що відповідач здійснив перевірку із суттєвим порушенням встановленої Законами України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" процедури, наслідком чого є визнання протиправними рішень. прийнятих за результатами такої перевірки.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (N 29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156 - 157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04); пункти 47 - 56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria N 38780/02)».

Щодо суті порушень в оформленні Припису, необхідно зазначити таке.

Вимоги припису не направлені на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а в ході проведення перевірки відповідачем не запитувались документи щодо порушень, зазначених в Приписі, зокрема, і щодо поводження позивача з відходами. Протилежні обставини відповідачем не доведені, хоча саме на нього покладається обов`язок доказування відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підтвердженням тому, що зазначені обставини є порушенням вимог, встановлених для оформлення припису, та є окремою самостійною підставою для його скасування, є і правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/28014/15 та від 14 квітня 2020 року у справі № 810/711/17.

Припис не містить вказівок щодо порушення позивачем конкретних вимог законодавства України, а містить лише загальні посилання та статті деяких законодавчих актів України, які містять безліч частин, пунктів, підпунктів та абзаців, а саме:

- в п. 24 Припису зазначено: «вживати достатні заходи з охорони земель та підземних вод при здійсненні господарської діяльності». Тобто, в цьому пункті є не конкретна вимога щодо усунення конкретного порушення, а лише загальна вимога - вживати достатні заходи тобто дотримуватись вимог. При цьому, і щодо строків в зазначеному пункті Припису є протиріччя - зазначаючи загальну вимогу - «вживати заходи….», зазначено строк - 25.10.2019 року тобто, на думку відповідача, після 25.10.2019 року такі заходи вживати не потрібно;

- в п. 25 Припису зазначено: «не допускати забруднення ґрунту відходами підстилки, забрудненими екскрементами тварин». Так, в цьому пункті є не конкретна вимога щодо усунення конкретного порушення, а лише загальна вимога - не допускати забруднення тобто дотримуватись вимог. При цьому, і щодо строків в зазначеному пункті Припису є протиріччя - зазначаючи загальну вимогу - «не допускати забруднення….», зазначено строк - 28.10.2019 року тобто, на думку відповідача, після 28.10.2019 року таке забруднення вже є допустимим. Не зазначено також про земельну ділянку з яким кадастровим номером йде мова;

- в п. 26 Припису зазначено: «провести рекультивацію та вжити заходів щодо ліквідації наслідків земельної ділянки…», при цьому, не зазначено про земельну ділянку з яким кадастровим номером йде мова;

- відсутні конкретні дії (заходи), які повинен вжити позивач щодо конкретних порушень, і в таких пунктах Припису: 4, 5, 7, 10, 17, 19, 20-24, 34, 35, 36, 39, 40, 41, 45, 47 і т. ін.

Також Припис не містить посилання на конкретні норми закону, які порушені (на думку відповідача) позивачем (посилання на абзац, пункт, підпункт, статтю), та не зазначено, в чому конкретно полягають порушення.

Підтвердженням зазначеному є і правові висновки Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 (провадження № К/9901/10505/18) вказано, що включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять загальний характер, суперечить суті та меті припису як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду. Суть припису - виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства. Як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, зазначені вимоги припису спрямовані на надання інформації з цих питань. Включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять загальний характер суперечить суті та меті припису як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду.

Крім того, необхідно зазначити, що деякі пункти Припису містять такі строки виконання, які неможливо виконати.

Так, Припис датовано 25.10.2019 року, дата отримання позивачем його копії - 31.10.2019 року (інше відповідачем не доведено).

При цьому:

- строк виконання пункту 4 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 7 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 10 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 17 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 23 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 24 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 25 Припису - 28.10.2019 року, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 31 Припису - 01.04.2019 року, тобто, задовго до проведення Перевірки, складення Акту перевірки та Припису;

- строк виконання пункту 32 Припису - 01.04.2019 року, тобто, задовго до проведення Перевірки, складення Акту перевірки та Припису;

- строк виконання пункту 34 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 39 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 40 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 41 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 45 Припису - 25.10.2019 року, тобто, в день винесення Припису, коли позивач з ним навіть не знайомий;

- строк виконання пункту 47 Припису - 11.09.2019 року, тобто, задовго до проведення Перевірки, складення Акту перевірки та Припису.

Щодо встановлення начебто обсягів забруднення земель (пункти 26 та 27 Припису), суд зазначає, що доказів відбирання зразків чи вимірювання відповідачем не надано, хоча такі права є у відповідача.

У свою чергу, в п. 4.14 Порядку зазначено, що не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами. Отже, для підтвердження фактів та обсягів забруднення земель відбирання зразків та/або відповідні вимірювання є обов`язковими, адже лише вони є допустимими доказами щодо доведення фактів забруднення позивачем земель відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України. При чому, в Акті перевірки зазначено, що начебто площа земельних ділянок, що зазнали засмічення, та товщина шару відходів визначена вимірюванням (додаток № 5 до Акту), однак, копія цього додатку № 5 до Акту перевірки (як і сам Акт перевірки) позивачу не надавалась, і позивач з ним не ознайомлювався, тобто, не мав змоги надати до нього свої пояснення чи заперечення, якщо такий акт дійсно складався, про що свідчить і копія Акту перевірки. Крім того, додатки до Акту перевірки не підписані ні позивачем, ні відповідачем, а наскрізна та послідовна нумерація Акту перевірки (сторінки 1,2,3,4,5 і т. д.) прямо свідчить про те, що додаток № 5 до Акту перевірки відповідачем взагалі не складався. При цьому, протилежні обставини відповідачем не доведені.

Необхідно також врахувати, що в Акті перевірки зазначено: «Будь-які документи, що дозволяють складування відходів підстилки, забрудненої екскрементами тварин на зазначених земельних ділянках без твердого покриття на час перевірки не надані».

Однак, цільове використання земельної ділянки з кадастровим номером № 1224883500:01:002:0254 - земля сільськогосподарського виробництва (копія витягу з Державного земельного кадастру знаходиться в матеріалах).

При цьому, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року № 548, землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Позивач стверджує, що фактично відходи гною є мінеральними добривами, тобто внаслідок їх зберігання не лише не завдається шкода землі, а й покращуються її родючі властивості.

Крім того, відповідачем не спростовано доводи позивача, що відходи підстилки продаються як добрива іншим особам з метою використання їх як добрива, тобто позивач за земельній ділянці з кадастровим номером 1224883500:01:002:0254 надає також послуги у сільському господарстві.

На сьогодні в України немає відповідного нормативно-правового акту, що регулює порядок отримання дозволу на поводження з відходами, відповідно, відсутній і перелік документів, які потрібно подати для отримання зазначеного дозволу, підтвердженням чому є, зокрема, лист Державної регуляторної служби України від 09.08.2018 року № 8029/0-20-18.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Як зазначає позивач (що не спростовано відповідачем), екскременти тварин (гній) не є відходами, оскільки:

- вони утворилися не у процесі виробництва чи споживання, а в результаті фізіологічного існування тварин, проте, цей процес не можна назвати виробництвом чи споживанням, а є результатом процесу життєдіяльності тварин;

- вони не підпадають під ознаки таких, що повністю або частково втратили свої споживчі властивості, так як вони взагалі не мають споживчих властивостей;

- вони будуть в подальшому використані за місцем їх утворення для удобрення землі та покращення її родючих властивостей.

При цьому, результати лабораторно-інструментального контролю відбору ґрунту, якщо він відбирався, не надано, відбір проб ґрунту (якщо він здійснювався) проведено без участі позивача.

Більше того, відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель», яку порушено позивачем (на думку відповідача), власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо.

Позивач стверджує, що діяльність позивача по зберіганню гною з подальшим внесенням його на поля направлена на підвищення родючості ґрунтів. Вказане відповідачем не спростовано.

Також відповідачем в Акті перевірки та Приписі зазначено про порушення позивачем ст. 45 Закону України «Про охорону земель», при цьому, відповідачем не надано суду:

- доказів з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, що гній (екскременти) тварин є небезпечними речовинами;

- доказів обсягів утворення гною та його зберігання позивачем;

- доказів вжиття спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони земель заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Аналогічне стосується порушення позивачем (на думку відповідача) ст. 167 Земельного кодексу України.

Також відповідачем не зазначено, які конкретно частини, пункти, підпункти та абзаци статей 91, 96, 164 Земельного кодексу України порушені позивачем, та в чому конкретно полягає кожне порушення.

При цьому, зазначивши про порушення позивачем одночасно статей 91 та 96 Земельного кодексу України, відповідач допустив протиріччя, адже стаття 91 Земельного кодексу України встановлює обов`язки власників земельних ділянок, в той час як стаття 96 - обов`язки землекористувачів. При цьому, як зазначено в Акті перевірки, земельна ділянка з кадастровим номером 1224883500:01:002:0254 перебуває в постійному користуванні позивача.

Відповідачем не надано жодних доказів як зберігання відходів позивачем, так і обсягів зберігання, і вимірювань глибини, на якій зберігаються відходи, а також взагалі документально не підтверджено жодних обставин, зазначених в Акті перевірки.

Стосовно порушень, зазначених у пунктах 8-16 Припису, щодо викидів, суд зазначає наступне.

Вимірювання начебто понаднормативних викидів забруднюючих речовин проведено з порушенням законодавства України та за неіснуючими методами та методиками.

Так, в Акті перевірки зазначено, що наднормативний викид заліза та його сполук, а також марганцю та його сполук зафіксовано в результаті здійснення інструментального контролю.

При цьому, єдиним нормативно-правовим актом, в якому застосовувався термін «Інструментальний метод контролю» була Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, від 18.05.1995 № 38 (далі - Методика, яка втратила чинність з 10.12.2008 року згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року N 639), в п. 3.11 якої зазначено, що «інструментальний метод контролю» - безпосередній метод контролю (інструментальний, інструментально-лабораторний, індикаторний) викидів з джерел забруднення атмосферного повітря. Згідно з п. 5.4 зазначеної Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України при перевірці підприємств шляхом:

- інструментальних методів контролю;

- розрахунковими методами.

Згідно з п. 5.5 Методики для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря використовуються результати безпосередніх вимірів (інструментальні, інструментально-лабораторні, індикаторні - далі інструментальний метод) викидів в атмосферне повітря по джерелах викидів, які виконані у відповідності з діючими вимогами відбору і аналізу проб та оформлені у встановленому порядку:

- аналітичними службами інспекційних підрозділів Мінекобезпеки України;

- спеціалізованими службами інших міністерств і відомств за дорученням інспекційних підрозділів Мінекобезпеки України;

- відомчими аналітичними службами підприємств, установ та організацій, дані яких зафіксовані в журналах первинної облікової документації, в робочих журналах аналітичних служб.

Відповідно до п. п. 5.6-5.8 Методики, відбір і аналіз проб забруднюючих речовин у викидах від стаціонарних джерел забруднення проводиться відповідно до діючих методик.

За результатами обстеження й інструментальних вимірів потужності викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел забруднення атмосферного повітря складається акт.

Виявлені у ході перевірки факти перевищення нормативів викидів, що зафіксовані в первинній обліковій документації, також включаються до акта перевірки, який підписується спеціалістом Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України та керівником підприємства.

Результати інструментальних вимірів, що виконані з порушенням вимог діючих нормативно технічних документів, анулюються.

Зазначені дії відповідачем взагалі не вчинялись (протилежне відповідачем не доведено), більше того, нормативний акт, яким затверджено термін «Інструментальний контроль», та порядок його проведення - Методика - втратив чинність з 10.12.2008 року згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, і станом на дату проведення Перевірки відсутнє жодне законодавче визначення терміну «інструментальний контроль» та, відповідно, не визначений порядок та методику його проведення.

Крім того, Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639 (пунктом 2.2. якої було передбачено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами), теж втратила чинність з 11.05.2019 року згідно з наказом Міністерства юстиції України від 11 травня 2019 року № 1453/5, яким Рішення про державну реєстрацію наказу від 10 грудня 2008 року № 639 скасовано, отже, не діяла станом на дату проведення Перевірки.

Таким чином, станом на дату проведення Перевірки був відсутній жодний нормативно-правовий акт, який би давав право відповідачу здійснювати вимірювання викидів забруднюючих речовин на підставі візуального обстеження чи інструментального контролю, як відсутній взагалі жодний чинний нормативно-правовий акт, який би встановлював методику здійснення такого вимірювання.

Навіть незважаючи на зазначені обставини, згідно з п. 2.7.1 зазначеної Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання.

Отже, якщо відповідач вважав, що позивачем здійснюється викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин, зазначене повинно було б бути здійснено на підставі розрахункових методів, а не під час візуального обстеження та інструментального контролю (і за умови, якби зазначена вище Методика була чинною).

Однак, відповідач не довів, що позивачем здійснюються викиди забруднюючих речовин, на підставі належних та допустимих доказів, адже відповідачем не надано жодних доказів застосування ним при визначення фактів викидів позивачем забруднюючих речовин розрахункових методів чи навіть заходів інструментального контролю.

Підтвердженням зазначеного є і правові висновки Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 зазначено: «Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що від зазначених об`єктів в атмосферне повітря не надходять забруднюючі речовини або суміші, тому підстав отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не встановлено.

Позивачем доведено, що вказане джерело до експлуатації не придатне, зокрема, відповідно до протоколу № 15 перевірки ізоляції зварювальних трансформаторів, проведеною виробничою метрологічною лабораторією м. Полтави № 1, визначено, що підставою для визначення непридатності є те, що опір ізоляції зварювального трансформатора відносно корпусу та між собою не відповідає нормам ПТЕЕС.

Оскільки зазначений об`єкт не справляє впливу на навколишнє природне середовище, викидів в атмосферне повітря не здійснює, суд дійшов правильного висновку про скасування даного пункту припису».

У свою чергу, позивачем надано докази, а відповідачем не спростовано, що зазначені в Акті перевірки об`єкти позивача станом на дату проведення перевірки не експлуатувались, тому за їх допомогою не могли здійснюватись і викиди (так, згідно з довідкою № 1 від 15.10.2019 року, виданою ПрАТ «Агро-Союз», цех по переробці насіннєвого зерна «PETKUS» законсервовано станом на 10.10.2019 року; згідно з довідкою № 135 від 10.10.2019 року, виданою ПрАТ «Агро-Союз», у зв`язку з реорганізацією підприємства, на даний момент законсервовані виробничі майданчики на території: с. Нове, С. Романівка, с. Максимівка (ДВ № 50-котельня), с. Майське (ДВ № 16-сепаратор САД, ДВ № 37 - деревообробні верстати, с. Старовишневецьке»)).

Щодо інструментальних вимірів викидів забруднюючих речовин, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 11 на сторінці 11 Акту перевірки зазначено: «Підприємству в ході перевірки надано припис щодо забезпечення можливості проведення інструментальних вимірів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел в повному обсязі, що передбачено в ході інспекційної перевірки», що спростовує викладене в інших розділах Акту перевірки, що такий інструментальний контроль здійснювався, та спростовує викладене в акті відбору проб викидів стаціонарних джерел № 28-1-19-3, посилання на який наведено в Акті перевірки, однак, який до Акту перевірки не долучено.

При цьому, копія зазначеного Акту відбору проб викидів стаціонарних джерел № 28-1-19-3 позивачу не вручалась, а складення зазначеного акту (якщо воно відбувалось) здійснено без участі позивача.

Крім того, на сторінці 7 Акту перевірки зазначено, що в Акті відбору проб зазначено про ДВб№1 (пост зварювання та газорізки), хоча насправді, що слідує з дозволу № 1224800000-19 від 20.07.2015 року (далі - Дозвіл), джерелом викидів забруднюючих речовин є лабораторний корпус, котел Bosch, а не пост зварювання та газорізки.

Підтвердженням зазначеному є і викладене відповідачем в пункті 1 Додатку № 1 до Акту перевірки, в якому щодо питання під назвою «Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до: першої групи» зазначено - «Не визначався»; другої групи - зазначено «Так»; третьої групи - зазначено - «Не визначався».

Отже, оскільки об`єкти, зазначені відповідачем в Акті перевірки, належать до другої групи (враховуючи і те, що дозволи видані позивачу на десять років, що відповідає лише другій групі об`єктів, а також враховуючи зазначене в Акті перевірки), зазначене спростовує відбір відповідачем будь-яких проб та здійснення будь-якого інструментального чи іншого контролю.

Крім того, згідно з підпунктом «и» ст. 20-2 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: виконання відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря.

Однак, ні відбір проб, ні інструментально-лабораторні вимірювання не проводились, не зазначено, яким чином взагалі проводився інструментальний контроль (які засоби вимірювання використано, чи сертифіковано їх в установленому законодавством України порядку, чи проведено їх повірку тощо). Так, відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань. Вимірювальні лабораторії можуть виконувати вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду за умови їх атестації на проведення цих вимірювань. Методики виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, повинні бути атестовані. Атестація цих методик проводиться метрологічними центрами, територіальними органами, підприємствами і організаціями, уповноваженими у державній метрологічній системі на проведення цієї атестації. Атестовані методики заносяться до Державного реєстру методик виконання вимірювань, що застосовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, у порядку, встановленому нормативним документом з метрології ЦОВМ.

До того ж, згідно з п. 4.2 КНД 211.2.3.063-98 у процесі відбору проб повинні застосовуватись засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), що, згідно з вимогами ДСТУ 2708 своєчасно пройшли повірку.

Крім того, зазначений інструментальний контроль (або візуальне обстеження) відсутні в переліку методів, відповідно до яких може встановлюватись визначення забруднюючих речовин, їх кількісних та якісних характеристик, адже відповідно до п. 2.5.1 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року № 7, визначення забруднюючих речовин, їх кількісних та якісних характеристик проводиться на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, проектних даних (або технологічного регламенту) та розрахункових методів.

Навіть незважаючи на це, відповідачем не надано жодних доказів, що взагалі якісь вимірювання, інструментальний контроль чи візуальні обстеження проводились.

Таким чином, інструментальний контроль, проведений представником відповідача (якщо він дійсно проводився), не може бути доказом у справі, так як є неналежним доказом.

Відсутність відбору проб є порушенням також Керівного нормативного документу 211.2.3.063-98 "Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів. Інструкція", затвердженого наказом Міністра охорони природного середовища та ядерної безпеки України від 08.07.98 № 100.

Аналогічна правова позиція міститься у висновку Верховного Суду, зазначеному в його постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/4007/15: «4.18. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2. Методики в редакції, чинній на момент здійснення розрахунку).

При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання (пункт 2.3. Методики).

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (пункт 3.11 Методики в редакції, чинній на момент здійснення розрахунку)».

Крім того, в Акті перевірки не зазначено жодних доказів того, що об`єкти, вказані в Акті перевірки, та за допомогою яких, на думку відповідача, здійснюються викиди забруднюючих речовин, дійсно знаходяться на балансі позивача, перебувають в його експлуатації та що в результаті експлуатації зазначених об`єктів здійснюється викид забруднюючих речовин. Також жодним належним та допустимим доказом відповідачем не доведено рівень викидів забруднюючих речовин (якби такі викиди здійснювались).

Довідки, надані позивачем, спростовують наявність будь-яких викидів забруднюючих речовин, оскільки експлуатація зазначених об`єктів не здійснювалась станом на дату початку Перевірки, а протилежне відповідачем не спростовано.

Крім того, в Акті перевірки зазначено: «в цеху доробки посівного матеріалу відсутнє ДВ № 14 зерноочисна калібрувальна машина «Petkus» № 1 та встановлено недообліковане джерело утворення викиду від зерноочисної калібрувальної машини «Petkus» № 1, що не відповідає дійсності, оскільки ДВ № 14 зерноочисна калібрувальна машина «Petkus» знаходиться в цеху доробки посівного матеріалу відсутнє № 1, однак, законсервована, що свідчить зазначена довідка. Крім того, законодавство України не містить терміну «недообліковане джерело утворення викиду», а позивачем доведено, що зерноочисна калібрувальна машина «Petkus» № 2 перелічена в дозволі за № 15 тобто вона не може бути так званим «недооблікованим джерелом утворення викиду».

Підтвердженням неправомірності висновків, викладених в Акті перевірки, та дій відповідача по його складанню є і матеріали судової практики, зокрема, в постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №825/1287/16 зазначено наступне: «Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач є власником обладнання та устаткування, яке є джерелами утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. У той же час судом апеляційної інстанції помилково не було враховано того, що позивач у процесі здійснення господарської діяльності безпосередньо не здійснює експлуатацію цього устаткування».

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Об`єкти, від діяльності позивача на яких начебто утворюються викиди забруднюючих речовин, не відносяться до переліку об`єктів, внаслідок діяльності яких утворюються викиди забруднюючих речовин, та для яких не розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Так, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 № 317 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

У зазначеному переліку відсутні ті об`єкти, що зазначені в Акті перевірки.

Підтвердженням цьому є, зокрема, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 820/12120/15, в якій вказано: «Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди. На виконання вказаного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 року № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним, до якого зварювальний апарат, ЗАВ (БЦС-50), МС-40/20, "Пектус", зерновантажувач ЗПС-60, ЗПС-90, ЗПС-100, склад для зберігання зерна (4 шт.), ділянка зберігання техніки, склад ПММ не віднесено.

22. Державною екологічною інспекцією Харківській області під час судового розгляду не надано належного документального підтвердження того, що позивачем у його діяльності здійснюються саме викиди забруднюючих речовин, що справляють негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час проведення перевірки СТОВ «Вперед» на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якого складено акт, не було вчинено відповідних дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань для з`ясування чи дійсно позивачем здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

23. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що п. 3 припису від 30.11.2015 року №02-25/75 є неправомірним, оскільки відповідачем не доведено, що СТОВ «Вперед» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря».

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 року у справі № 813/9587/13-а зазначено наступне: «Як установлено судами попередніх інстанцій, Інспекція не встановила, не підтвердила та належно не обґрунтувала приналежність відповідного устаткування на території ТОВ «Енергомонтажвентиляція» до типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Крім того, позивач не встановив і не довів здійснення відповідачем викидів (надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин), які вимагають відповідного обліку».

Щодо доводів позивача, що викиди заліза та марганцю не відносяться до переліку речовин, викиди яких є такими, що забруднюють атмосферне повітря, отже, на їх викиди не потрібно отримувати дозволи, необхідно зазначити таке.

В Акті перевірки зазначено: «…фактично є організованим джерелом викиду забруднюючих речовин», однак, не зазначено:

- про які саме забруднюючі речовини йде мова;

- якою нормою законодавства України визначено термін «фактично є організованим джерелом викиду забруднюючих речовин»;

- який гранично допустимий рівень викидів встановлений законодавчо, і на підставі якого саме нормативно-правового акту він встановлений;

- не зазначено, який обсяг викидів забруднюючих речовин зафіксовано в результаті проведення так званого інструментального контролю або ж візуального обстеження.

При цьому, в додатку № 1 до Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (Перелік забруднюючих речовин на порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік»), затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 № 177, відсутній такий метал як «марганець».

Отже, марганець не належить до переліку забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та речовин за якими здійснюється державний облік, а об`єкти, які здійснюють викид марганцю, не підлягають взяттю на державний облік як такі, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря.

Підтвердженням зазначеному є і те, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006 року N 309 «Про затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» не встановлено нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел для марганцю. Не встановлені вони і для заліза.

При цьому, згідно з п. 2.12. Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 09.03.2006 N 108, для забруднюючих речовин, викиди яких не підлягають регулюванню та за якими не здійснюється державний облік, граничнодопустимі викиди не встановлюються, крім випадків, коли за результатами розрахунків розсіювання цих забруднюючих речовин в атмосферному повітрі виявлено перевищення нормативів екологічної безпеки та гігієнічних нормативів.

Зазначене дозволяє зробити висновок про недоведеність відповідачем факту того, що «матеріали інвентаризації джерел викидів та відповідно діючі дозволи на викиди забруднюючих речовин не відповідають фактичному стану підприємства за кількістю та переліком джерел утворення викидів забруднюючих речовин», як помилково зазначено ним в Акті перевірки.

Крім того, в Акті перевірки зазначено: «За результатами інструментального контролю, проведеного під час перевірки, зафіксовано наднормативний викид (без дозволу) заліза та його сполук (в перерахунку на залізо) та марганцю та його сполук (в перерахунку на марганець) в атмосферне повітря від джерела викиду - пост зварювання та газорізки...».

Однак, в пункті 2.1 розділу 2 Дозволу №1224800000-19, виданому 20.07.2015 року, перелічено об`єкти, по яким встановлено обсяги викидів забруднюючих речовин, в яких відсутній такий об`єкт як пост зварювання та газорізки.

При цьому, в останньому реченні пункту 2 Дозволу зазначено: «Для неорганізованих джерел викидів (…17 - мехмайстерня (пост зварювання та газорізки)…нормативи граничнодопустимих викидів не встановлюються. Регулювання здійснюється за вимогами, що викладені у розділі 3».

Отже, з вказаного слідує, що для мехмайстерні (пост зварювання та газорізки) нормативи гранично допустимих викидів не встановлюються, таким чином, незрозумілим є те, яким чином зафіксовано наднормативний викид забруднюючих речовин на зазначеному об`єкті.

При цьому, пункт 1 розділу 3 Дозволу до спірних правовідносин не застосовується, оскільки в розділі 3 Дозволу наявний спеціальний підрозділ - 5, який має назву «Умова 5. До неорганізованих джерел викидів». Отже, для неорганізованих джерел викидів, до яких відноситься і мехмайстерня (пост зварювання та газорізки), встановлюються окремі спеціальні вимоги (відмінні від вимог щодо нормативів гранично допустимих викидів), однак, в Акті перевірки не зазначені жодні посилання, які ж із зазначених умов підрозділу 5 розділу 3 Дозволу порушені позивачем.

14 березня 2018 року Верховний Суд у постанові у справі №820/12120/15 зазначив: «Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що пункт 3 припису від 30 листопада 2015 року №02-25/75 є неправомірним, оскільки відповідачем не доведено, що СТОВ «Вперед» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря».

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, підтвердженням тому, що припис, складений неналежним чином, зокрема, наданий не тим особам, які вчинили порушення, підлягає скасуванню, є і інші висновки Верховного Суду в аналогічних справах.

У постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18 зазначено наступне: «Відповідно до статті 10 Закону № 963-IV до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частин першої статті 4 КАС України).

Відтак, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Разом з тим, спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" припису передбачає його обґрунтованість.

У цій справі зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, а відтак, породжує права і обов`язки для адресата, полягає в тому, щоб "усунути порушення вимог земельного законодавства", встановлені уповноваженою особою. Додатково про обов`язковий характер даного припису свідчить застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначивши у приписі про необхідність «усунути порушення вимог земельного законодавства» відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства».

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Також необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Зазначені висновки наведено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 815/3210/18.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі не доведено правомірності своїх дій при проведенні планової перевірки позивача та оформленні її результатів у вигляді Акту перевірки та Припису. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З огляду на викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак, судові витрати зі сплати позивачем судового збору в розмірі 2102 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області без дати № 4-10876-3-3, виданий Приватному акціонерному товариству «Агро-Союз» за результатами планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 10.10.2019 року по 21.10.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (49010, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Лабораторна, 69, код ЄДРПОУ 37988899) на користь Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» (52511, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Майське, вул. Герцена, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 24437204) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві) грн. відповідно до платіжного доручення № 2436 від 21.04.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський