Рішення № 89568443, 25.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 160/3105/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Центральний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Центральний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян) (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427), яким відмовлено згідно листа №1458-1772/К-02/8-0400/20 від 24.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків України НОМЕР_1 , яка постійно проживала до виїзду за кордон за адресою: АДРЕСА_1 , постійне місце проживання на цей час: АДРЕСА_3 , у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Центральний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян поновити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.05.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до грудня 2016 року вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 , де отримувала пенсію за віком. У зв`язку з виїздом на постійне проживання до Ізраїлю, її було знято з обліку як одержувача пенсії з припиненням виплати останньої. 03.02.2020 року позивачка через свого представника звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1458-1772/К-02/8-0400/20 від 24.02.2020 року у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 було відмовлено. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач просить суд забезпечити її право на соціальний захист, мотивуючи це тим, що виходячи із правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем 14.04.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особистом до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а не за місцем реєстрації довіреної особи. Представником позивача при зверненні із заявою про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 не було надано документів, які підтверджують факт її проживання (реєстрації) в Дніпропетровській області. Враховуючи відсутність у позивачки постійного місця проживання не території України, рішення щодо не поновлення ОСОБА_1 пенсії за віком правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, якій пенсія призначена відповідно до протоколу № 18704 від 26.04.2007 року, та до травня 2017 року отримувала відповідну пенсію.

До грудня 2016 року ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку з чим виплату пенсії було припинено з травня 2017 року.

03.02.2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областіі з заявою про поновлення виплати пенсії за віком.

Листом № 1458-1772/К-02/8-0400/20 від 24.02.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність підстав для поновлення пенсії ОСОБА_1 ..

Прийняте рішення винесено на підставі статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки між Україною та Державою Ізраїль відсутній договір, що врегульовує відносини у сфері пенсійного забезпечення. Також зазначено, що відповідно до п. 1.5 Порядку № 22-1 заява подається пенсіонером особисто за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. За документами, наданими для поновлення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) принципами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Виплату пенсії за віком позивачу припинено у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, тобто на підставі ст.ст.49, 51 Закону № 1058-ІV.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 51 Закону № 1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно положень даного рішення оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. зазначив, що право на отримання пенсії, як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Із вказаного вище вбачається, що позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, які проживають на її території, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмежень прав на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19.05.2015 року № 21-168а15 та Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 року у справі № 459/2058/17 та від 17.07.2018 року у справі № 537/52/17.

Всупереч вищевикладеному, відмова в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 обґрунтовано, зокрема відсутністю документа, що підтверджує місце проживання (реєстрації) позивача на території України.

Однак дана обставина не свідчить про втрату ОСОБА_1 громадянства України, що є однією з підстав для поновлення позивачу виплати пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає, що відповідач незаконно припинив виплату позивачу пенсії з травня 2017 року, та дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача в поновленні виплати позивачу пенсії за віком, та зазначає, що поновлення виплати пенсії має бути здійснено за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення пенсії.

Згідно частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки позивач знаходився на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, суд вважає за необхідне зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати позивачу пенсію з 01.05.2017 року.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1647128021.1 від 13.03.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.26, ІК в ЄДРПОУ 21910427) Центральний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними рішення № 1458-1772/К-02/8-0400/20 від 24.02.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків України НОМЕР_1 , яка постійно проживала до виїзду за кордон за адресою: АДРЕСА_1 , постійне місце проживання на цей час: АДРЕСА_3 , у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.05.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.26, ІК в ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 травня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков