Рішення № 89568153, 01.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3529/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НП України, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не зарахування до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 21.07.2005 по 21.08.2017 у Державній кримінально-виконавчій службі України та зобов`язання зарахувати до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 21.07.2005 по 21.08.2017 у Державній кримінально-виконавчій службі України та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення, з врахуванням вислуги років, в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції та компенсації за невикористану додаткову відпустку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 21.07.2005 по 21.08.2017 проходив службу на різних посадах рядового та начальницького складу в Державній кримінально-виконавчій службі України, будучи прийнятим на посаду наказом Ковельської виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань у Волинській області №91 від 21.07.2005. За час проходження служби перебував на посадах молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони, інспектора відділу режиму і охорони, старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Ковельської виховної колонії та в різні періоди носив спеціальні звання від «старшого сержанта» до «капітана внутрішньої служби». 21.08.2017 був звільнений з посади старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Ковельська виховна колонія» в спеціальному званні «капітан внутрішньої служби» Наказом установи №49/ОС-17 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за статтею 77 пункту 7, за власним бажанням.

23.08.2017 його було прийнято на службу в Національну поліцію за конкурсом та призначений на посаду інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку з присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції» та закріпленням за мною спеціального жетону з індивідуальним номером 0168164.

Наказом ДПП НП України від 21.02.2018 № 149 о/с «По особовому складу», у відповідності до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» позивачу установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 01.03.2018 - 01 рік 11 місяців 24 дні.

Проте, позивач вважає, що на момент переходу на службу у Національну поліцію України необхідно врахувати мені у вислугу років період з 21.07.2005 по 21.08.2017 проходження служби, на різних посадах рядового та начальницького складу в Державній кримінально-виконавчій службі України, оскільки служба в кримінально-виконавчій службі здійснювалась ним в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, які і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Тому повинна зараховуватися до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

На звернення з рапортом до начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо зарахувати до його стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років службу в Державній пенітенціарній службі України у період з 21.07.2005 по 21.08.2017, відповідач листом від 15.01.2020 №623/41/11/03-2020 повідомив його, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для такого зарахування не має.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування до стажу служби періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі у період з 21.07.2005 по 21.08.2017, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 17.03.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою судді від 03.04.2020, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив з тих підстав, що зарахування періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки чинним законодавством не передбачено.

Як передбачено пунктом 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 23 серпня 2017 року, тому стаж служби зараховується йому саме з цього моменту.

Суд дослідивши письмові докази по справі дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 19.10.2000 по 10.04.2002 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах України у в/ч 3008 та в/ч 3053.

Згідно наказу начальника Ковельської виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань у Волинській області №91 від 21.07.2005 був прийнятий на службу в Державну кримінально-виконавчу службу України.

Як слідує з послужного списку (особистий №Д-006903) за час проходження служби в Державну кримінально-виконавчу службу України перебував на посадах молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони, інспектора відділу режиму і охорони, старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Ковельської виховної колонії та в різні періоди носив спеціальні звання від «старшого сержанта» до «капітана внутрішньої служби».

21.08.2017 був звільнений з посади старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Ковельська виховна колонія» в спеціальному званні «капітан внутрішньої служби» згідно наказу начальника ДУ «Ковельська виховна колонія» №49/ос-17 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за статтею 77 пункт 7 (за власним бажанням).

Вислуга років на день звільнення згідно Наказу «з особового складу» № 49/ОС-17 від

21.08.2017 становить: у календарному обчисленні - 13 років 06 місяців 21 день, у пільговому обчисленні - 17 років 07 місяців 01 день (а. с. 9).

Згідно витягу з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №326 о/с від 23.08.2017 відповідно до частини другої статті 47, частини першої статі 49, статті 52 та частини першої статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліції за конкурсом та призначений на посаду інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку з присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції» (а. с. 10).

Наказом ДПП НП України від 21.02.2018 №149 о/с «По особовому складу», у відповідності до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 01.03.2018 - 01 рік 11 місяців 24 дні (а. с. 12).

Тобто, позивачу до вислуги років у поліції не зараховано службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в період з 21.07.2005 по 21.08.2017.

На звернення з рапортом до начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо зарахувати до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років службу в Державній пенітенціарній службі України у період з 21.07.2005 по 21.08.2017, відповідач листом від 15.01.2020 №623/41/11/03-2020 повідомив позивача про те, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для такого зарахування не має (а. с. 15).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача з приводу обчислення мені стажу служби в поліції протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи та тверджень, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, висновок відповідача про відсутність підстав для зарахування до стажу служби в поліції позивача періодів служби в Державній пенітенціарній службі України ґрунтується на тому, що служба в Державній пенітенціарній службі України не передбачена статтею 78 Закону України «Про національну поліцію».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейський з виконання покладених на поліцію повноважень.

Разом з тим, правовий статус персоналу кримінально-виконавчої системи врегульовано Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Згідно статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» права та обов`язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань тісно пов`язані з повноваженнями та обов`язками поліцейських, зокрема: «забезпечувати дотримання прав людини і громадянина; забезпечувати правопорядок; забезпечувати безпеку громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів; припиняти адміністративні правопорушення; запобігати вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; приймати і реєструвати заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення і події, своєчасно приймати щодо них рішення; виявляти, припиняти кримінальні правопорушення, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, брати участь в їх розкритті у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України; брати участь у боротьбі з тероризмом у межах своїх повноважень; здійснювати інші повноваження, передбачені законом, а також проводити огляд інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ виконання покарань; у разі здійснення заходів щодо розшуку та затримання засуджених і осіб, узятих під варту, які вчинили втечу, або засуджених, які ухиляються від відбування покарання, у місцях, де імовірна їх поява: входити безперешкодно в будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, а за згодою власників - також у жилі та підсобні приміщення громадян і перебувати в них; зупиняти та проводити огляд транспортних засобів; перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу; затримувати і доставляти до правоохоронних органів осіб, які розшукуються; проводити особистий огляд затриманих осіб та речей, що знаходяться при них, застосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні засоби і зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" та іншими законами України; здійснювати оперативно-розшукові заходи згідно із законами України, складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати адміністративне затримання і застосовувати інші заходи, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення тощо.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби під час виконання завдань з виконання кримінальних покарань у межах повноважень, визначених цим Законом, мають право в порядку і випадках, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України «Про Національну поліцію» та іншими законами України, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що служба у Державній кримінально-виконавчій службі за своєю суттю є максимально прирівняною зі службою в органах внутрішніх справ України. Крім того, під час проходження служби у кримінально-виконавчій системі особам рядового і начальницького складу присвоюються спеціальні звання, вони мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, використання відзнак, службових чи спеціальних посвідчень, знаків (жетонів) тощо.

Присвоєння спеціальних звань та інші питання проходження служби в кримінально-виконавчій системі регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114.

Згідно з частинами першою-третьою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Крім того, відповідно до пункту п`ятого Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Суд звертає увагу на ту обставину, що служба в Державній пенітенціарній службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а відтак повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту третього частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з частиною четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 154 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» поширено дію постанови КМУ від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» на поліцейських.

У відповідності до пункту 1 вказаної Постанови, до вислуги років особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховуються, в тому числі, військова служба в Збройних Силах та служба в Державній кримінально-виконавчій службі.

Крім того, пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Положеннями пунктів 3-6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Отже, служба в Державній пенітенціарній службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та відповідно до пункту третього частини другої статті Закону України «Про Національну поліцію» повинна зараховуватись до стажу служби в поліції.

Враховуючи те, що ДПП НП України не врахувало періодів служби позивача в системі кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, відтак суд приходить до висновку щодо необхідності зобов`язати відповідача зарахувати до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 21.07.2005 по 21.08.2017 у Державній кримінально-виконавчій службі України та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення з врахуванням зазначених періодів служби.

Згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Частиною 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 83 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» від 12.07.2001 Суд нагадує, що, згідно з усталеною практикою органів Конвенції, "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

При цьому, враховуючи принцип справедливості (fairness) та недопущення зловживання повноваженнями (abuse of power) під час прийняття рішень та вчинення діянь публічною адміністрацією, наявність в особи заснованих на обіцянках влади очікувань (джерело яких - владні діяння й рішення) свідчить про взаємодію влади з особою, тому для забезпечення якості влади (управління) необхідно, щоб відповідні очікування були предметом ефективного правового захисту.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надбавка за вислугу років є майном позивача в розумінні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції, а також отримуючи надбавку за вислугу під час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач мав законні сподівання на одержання такої під час служби в Національній поліції і відсутність своєчасного прийняття підзаконних нормативних актів не може слугувати підставою для позбавлення позивача належного грошового забезпечення.

Водночас, позиція відповідача ґрунтується виключно на застосуванні норм статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» без врахування положень пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону в частині збереження за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів на спростування викладених обставин позивачем в позовній заяві.

Водночас, частиною 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

З врахуванням встановлених обставин справи, відсутні підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, оскільки доказів його звільнення з служби в поліції суду не надано.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн., який сплачений квитанцією від 11.03.2020, та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періодів служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 21.07.2005 по 21.08.2017.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу у Державній кримінально-виконавчій службі України з 21.07.2005 по 21.08.2017.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з врахуванням служби позивача у Державній кримінально-виконавчій службі України в період з 21.07.2005 по 21.08.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Суддя О.А. Лозовський