Рішення № 89568127, 02.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 червня 2020 р. Справа № 120/1790/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

24.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 14.04.2016 року отримує пенсію по інвалідності згідно ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно порядку передбаченому п.3 ст.45 Закону №1058-ІV, на яку отримав відмову.

На переконання позивача, оскільки він після призначення пенсії по інвалідності продовжував постійно працювати, при нарахуванні та визначенні розміру пенсії за віком, має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) по Україні за два календарні роки (2018-2017), що передують року звернення за призначенням пенсії.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком протиправною та такою, що суперечать вимогам чинного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправним відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №3163/М-10 від 13.11.2019 року, щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком з 04.10.2019 року, згідно ст. 26, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати йому пенсію за віком з 04.10.2019 р. року згідно порядку вказаного в п.3 ст. 45 та ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням показника заробітної плати по Україні за два календарні роки (2018-2017), що передують року звернення.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.05.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема зазначив, що з 14.04.2016 року позивачу призначена пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 (зі зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону №1788).

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Первинне призначення пенсії позивача відбулося 14.04.2016 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2015 рік. З 01.10.2017 року відбулося перерахування пенсії позивача із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки -(3764,40 грн.) величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Зауважив, що 24.04.2018 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058 по стажу та заробітній платі, оскільки він був працюючим пенсіонером. Відповідно до зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області перераховано пенсію позивачу, донарахувавши 2 роки загального стажу та змінено середньомісячну заробітну плату. Також зауважив, що оскільки позивач у 2016 році реалізував своє право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах, то у нього відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону №1058-ІV.

Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

Згідно матеріалів пенсійної справи №183428 ОСОБА_1 з 14.04.2016 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

24.04.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.10.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якій просив призначити та виплачувати йому пенсію за віком згідно ст. 26 та в порядку визначеному ст.40 Закону №1058-ІV, з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2018-2017 років.

13.11.2019 за результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом №3163/М-10 повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні та з 14.04.2016 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, розмір якої обчислено відповідно до Закону №1058. Даний вид пенсії призначений довічно та чинним законодавством не передбачено повторного його призначення.

Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з частиною першою ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Отже, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та визначено порядок переведення між цими видами пенсії.

Таким чином, законодавцем встановлено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до п.2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

При цьому, суд звертає увагу на те, що отримувана позивачем пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

На переконання суду, оскільки позивач у 2016 році реалізував своє право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах у нього відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком у 2019 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 2016 року по 2019 рік він отримував пенсію за віком на пільгових умовах і продовжує отримувати пенсію до теперішнього часу.

Аналогічне застосування норм права відображено у постановах Верховного Суду: від 03.07.2018 у справі №336/613/16-а ; від 18.09.2018 у справі №336/4385/17.

Зокрема, у постанові від 03.07.2018 у справі №336/613/16-а Верховний Суду дійшов висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому і не може бути застосований при обчисленні пенсії новий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

У постанові від 18.09.2018 у справі №336/4385/17 Верховний Суду дійшов висновку, що для підвищення пенсії на підставі ч. 1 ст.29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019 року у справі № 120/2405/19-а.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення у повному обсязі виготовлене 02.06.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович