Ухвала суду № 89565453, 29.05.2020, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №154/1257/18

Провадження №6/155/46/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, заінтересовані особи – Горохівський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, ПАТ «ОщадБанк», Кредитна спілка «Самопоміч», Локачинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області, –

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно нього, встановлене ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року у справі №154/1257/18 за поданням державного виконавця Горохівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Заяву обґрунтовує тим, що ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року у справі №154/1257/18 подання державного виконавця Горохівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області задоволено. Його було тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно з виконавчим листом, який був виданий 17 листопада 2008 року у справі №2-321/08 Локачинським районним судом Волинської області про стягнення з нього на користь ПАТ «ОщадБанк» заборгованості в розмірі 20050,15 гривень, виконавчим листом, який був виданий 20 березня 2009 року у справі №2-59-09 Горохівським районним судом Волинської області про стягнення з нього на користь ПАТ «ОщадБанк» заборгованості в розмірі 20039,16 гривень, виконавчим листом, який був виданий 28 вересня 2018 року у справі №2/154/557/18 Володимир-Волинським міським судом Волинської області про стягнення з нього на користь КС «Самопоміч» заборгованості в розмірі 17676,37 гривень та виконавчим листом, який був виданий 13 вересня 2012 року у справі №2а/0370/1696/12 Волинським окружним адміністративним судом Волинської області про стягнення з нього на користь УПФУ в Горохівському районі заборгованості в розмірі 8897,73 гривень.

Зазначає, що підставами для обмеження заявника у праві виїзду за межі України слугувала сума заборгованості, а також те, що він виїжджає за кордон. Однак, жодних доказів, які б свідчили про ухилення його від виконання зобов`язань по сплаті грошових коштів на підставі рішень суду державним виконавцем не було подано. Сам факт наявності відкритого протягом тривалого часу виконавчих проваджень не свідчить про ухилення боржника від виконання судових рішень.

Однак, станом на даний час, у заявника з`явилася можливість працювати на офіційній основі на одному із підприємств Волинської області на посаді водія, зокрема, водія експедитора великогабаритного вантажного транспортного засобу. Відтак, він 02 березня 2020 року уклав трудовий договір із ТзОВ «ГРАНД ІДЕЯ» строком на один календарний рік, де він зараз і працює. Таким чином у заявника з`явилася реальна можливість виконати свої грошові зобов`язання, покладених на нього рішеннями судів. Разом з тим, його трудова діяльність буде тісно пов`язана з відрядженнями за межі України, зокрема, в Республіку Польща та в Республіку Німеччина, тому наявність у нього заборони на виїзд за кордон буде підставою його звільнення з роботи, оскільки він не буде відповідати займаній посаді. Вважає, що обмеження його у праві виїзду за межі України жодним чином не сприяє виконанню судових рішень, також, на даний час відсутні будь-які підстави вважати, що він свідомо ухиляється від виконання судових рішень.

Заявник та його представник в судовому засіданні, кожен зокрема, підтримали заяву з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити та скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Головний державний виконавець Зубко О.О. подав заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами справи, в задоволенні заяви просив відмовити.

Представник заінтересованої особи, КС «Самопоміч», подав заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами справи, в задоволенні заяви просив відмовити.

Представник заінтересованої особи, ГУ ПФУ у Волинській області, подав заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами справи, при вирішенні справи поклався на думку суду.

Представник заінтересованої особи, ПАТ «ОщадБанк», в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року подання державного виконавця Горохівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Зубка О.О. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України було задоволено повністю. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання невиконаних зобов`язань, а саме: виконавчого листа №2-321/08 від 17 листопада 2008 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ОщадБанк» заборгованості в сумі 20050,15 гривень, виконавчого листа №2-59-09 від 20 березня 2009 року, виданого Горохівським районним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ОщадБанк» заборгованості в сумі 20039,16 гривень, виконавчого листа №2/154/557/18 від 28 вересня 2018 року, виданого Володимир-Волинським міським судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь КС «Самопоміч» заборгованості в сумі 17676,37 гривень та виконавчого листа №2а/0370/1696/12 від 13 вересня 2012 року, виданого Волинським окружним адміністративним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь УПФУ в Горохівському районі заборгованості в сумі 8897,73 гривень.

У силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Пунктом 5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права на виїзд за кордон осіб, які є громадянами України, а також випадки тимчасового обмеження права на виїзд за кордон регулюються Законом України « Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

В той же час, відповідно до статті 2 протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року), в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема – щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

За змістом п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України – у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга №66485/01, §§ 78-82).

Крім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості – виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Левен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, №43, § 60)".

Тобто, застосовуючи ст.2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З доводів заявника та матеріалів справи слідує, що підставою для обмеження заявника у праві виїзду за межі України була наявність заборгованості, яка стягувалась державним виконавцем у примусовому порядку.

Відповідно до Трудового договору №039/тд/00104 від 02 березня 2020 року, укладеного між ТзОВ «ГРАНД ІДЕЯ» та ОСОБА_1 , останній оформлений на постійну роботу на умовах Договору до структурного підрозділу підприємства на посаду водія експедитора великогабаритного вантажного транспортного засобу. За виконання обов`язків, передбачених цим Договором, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на місяць + витрати пов`язані із відрядженнями; надбавка (доплата та інші виплати) у розмірі не більше 20% до посадового окладу.

Наказом №093/к від 03 березня 2020 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду водія-експедитора великогабаритного вантажного автомобільного транспортного засобу на умовах укладеного з ним трудового договору від 02 березня 2020 року.

Довідкою ТзОВ «ГРАНД ІДЕЯ» за №0060-в/2020 стверджується, що ОСОБА_1 працює на посаді водія експедитора великогабаритного вантажного автомобільного транспортного засобу з 03 березня 2020 року по даний час.

А відповідно до умов додаткової угоди №001 від 10 березня 2020 року до трудового договору №039/тд/00104 від 02 березня 2020 року, заявник ОСОБА_1 зобов`язується за внутрішнім розпорядженням Роботодавця самостійно отримувати, перевозити та доставляти продукцію (продовольчу та промислову продукцію) за діючими контрактами підприємства на склади підприємства «ГРАНД ІДЕЯ» та в подальшому доставляти продукцію в межах України та країнах Європи, зокрема Республіки Польща та Федеративної Республіки Німеччина по торговим та виробничим представництвам підприємства ТзОВ «ГРАНД ІДЕЯ».

Таким чином, як встановлено судом, заявник ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішень суду про стягнення з нього заборгованості на користь стягувачів, а навпаки, при першій можливості працевлаштувався на постійну роботу з стабільним заробітком, що, в свою чергу, дасть йому можливість сплачувати заборгованість та виконувати рішення судів, а накладення заборони на виїзд за кордон фактично позбавить його можливості це робити, що в результаті в майбутньому може спричинити припинення будь-яких відрахувань.

Вирішуючи питання про скасування заходів тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд вважає, що обмежувальний захід було застосовано до боржника у зв`язку із встановленням судом фактом ухилення від виконання рішення суду, а тому скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність на тепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Отже, системний аналіз норм чинного законодавства і вчинення дій боржника з метою погашення боргу, тобто сукупність досліджених обставин справи дають підстави дійти переконливого висновку про наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки боржником умисних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішень судів не представлено і зважаючи на появу у боржника реальної можливості виконувати рішення судів, то обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не сприятиме виконанню судових рішень, підстави вважати, що останній ухилятиметься від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями відсутні, а тому заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.259-261, 441 ЦПК України, ст.33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановленого ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року.

Ухвалу суду направити для виконання Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, 26).

Ухвала може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали складено 02 червня 2020 року.

Головуючий