Рішення № 89562416, 11.03.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39930/17

Провадження № 2/761/1118/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Чугаєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго», правонаступником якого є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким позивач просив: стягнути з ОСОБА_1 60 435 грн. 53 коп. за надані послуги з центрального опалення; 16 964 грн. 74 коп. - 3 % річних та інфляційну складову боргу; 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає ПАТ «Київенерго».

Разом з тим, за результатами аналізу оплат з`ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

У зв`язку з зазначеним, а також посилаючись на те, що станом на 01.05.2017 року у відповідача утворилась заборгованість, яка, враховуючи інфляційні витрати та 3% річних, складає 77 400,27 грн., позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 30.11.2017 року відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом.

Разом з тим, 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Так, згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В свою чергу, як передбачено ч.2 ст. 19 та п.4 ч.2 ст. 187 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

З огляду на вищенаведені положення чинного процесуального законодавства, а також з урахуванням вимог ст.ст. 19, 274 ЦПК України, у судовому засіданні, яке відбулося 24.01.2018 року, ухвалою, постановленою судом не виходячи до нарадчої кімнати, було вирішено продовжити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2018 року позов задоволено у повному обсязі.

17.05.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2018 року.

Ухвалою від 21.05.2018 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без руху.

Ухвалою від 09.07.2018 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду.

18.01.2019 року до суду надійшла заява позивача про заміну позивача у справі з ПАТ «Київенерго» на КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Ухвалою від 12.03.2019 року заяву позивача про заміну позивача його правонаступником задоволено.

Ухвалою від 12.03.2019 року задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2018 року, а справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження.

Ухвалою від 04.09.2019 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , який є співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 05.11.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

В свою чергу, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін, а також те, що позивач не заперечує щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по Ѕ частці квартири АДРЕСА_3 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період часу з жовтня 2014 року по травень 2017 року в розмірі 77 400,27 грн., яка включає: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 60 435,53 грн., інфляційну складову боргу та 3% річних - 16 964,74 грн.

Так, Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк встановлений договором або законом.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) ;2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 162 ЖК України, власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином, обов`язок утримання житлових приміщень, в тому числі оплату послуг з центрального опалення та постачання гарячої води покладається на власника або наймача, приміщення і рівною мірою на членів сім`ї наймача.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 власник або наймач (орендар) квартири зобов`язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

При цьому, системний аналіз положень ст.ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості на загальну суму 77 400,27 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та 3% річних від простроченої суми, яка розрахована позивачем за період з жовтня 2014 року по травень 2017 року, з урахуванням положень ст.625 ЦК України.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що вищенаведена сума боргу не відповідає дійсності, судом оцінюються критично, адже відомості щодо суми боргу відповідачів, наведені у наданих ОСОБА_1 квитанціях, у повному обсязі співпадають з даними, зазначеними позивачем у розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі, а з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення у солідарному порядку 77 400,27 грн.

Також, в порядку ст. 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Київенерго» у рівних частках судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , і.п.н. НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , і.п.н. НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, пл.Франка Івана, код ЄДРПОУ 40538421) - 77 400 (сімдесят сім тисяч чотириста) грн. 27 коп., з яких: 60 435 (шістдесят тисяч чотириста тридцять п`ять) 53 коп. - заборгованість за надані послуги з централізованого опалення; 16 964(шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 74 коп. - сума інфляційної складової боргу та 3% річних.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: