Ухвала суду № 89561746, 22.05.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4821/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2020 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Іваніної Ю.В.,

при секретарі Томіленку В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12018110000000481 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Буча Київської області, громадянки України, освіта вища, не працюючої, не заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_5., зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.332, ч.1, 3 ст.358КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Голованівськ Кіровоградської області, громадянина України, освіта вища, працюючого керівником ТОВ «Бухгалтерська компанія «Бізнес-Аудит», не військовозобов`язаного, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.332, ч.1, 3 ст.358КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Веприн Радомишльського району Житомирської області, громадянки України, освіта вища, працюючої директором ТОВ «Вери Вел Тревел», заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,

за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Гетьмана В.О.,

захисників адвокатів Пісної С.І.,

Реви О.О.,

Щудли А.М.,

Пукала Р.Б.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м.Києва надійшов обвинувальний акт з додатками за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.332, ч.1, 3 ст.358КК України, ОСОБА_3 - в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Відповідно до вимог ст.35 КПК України автоматизованою системою документообігу суду вказані матеріали кримінального провадження визначені для проведення судового провадження у наступному складі: головуючий - суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Щудла А.М. заявив суду письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Інші захисники та обвинувачені підтримали думку та клопотання захисника - адвоката Щудли А.М.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вислухавши думки прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, суд приходить до висновку про необхідність повернути обвинувальний акт прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України, виходячи з наступного.

Вимогами п.3 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувачення згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Саме в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, має здійснюватися судовий розгляд, як це передбачено вимогами ст. 337 КПК України.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 червня 1990 року, зі змінами та доповненнями, обвинувачення повинно бути сформульовано з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскін проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 п. 52, рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії» №12969/94 п. 58, рішення від 20 квітня 2006 року у справі « І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98 п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 п. 47).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 п. 52, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 п. 47).

Вказані вимоги закону органом досудового розслідування не виконані.

Так, в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, в обвинувальному акті при викладені обвинувачення ОСОБА_2 , зазначено, що будучи активним учасником організованої ОСОБА_1 злочинної групи, згідно розподілених між усіма її учасниками функцій, особисто приймав участь у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, здійснюючи пошук волонтерських організацій, які готові за грошову винагороду надавати власні бланки документів з метою їх подальшого використання, шляхом внесення до них інформації про певні факти, події, які не відповідають дійсності, та подачі до Консульських установ України, розташованих в іноземних країнах, і отримання на їх підставі віз категорії «D-10» (провадження культурної, освітньої, наукової, спортивної, волонтерської діяльності), без реального наміру здійснювати відповідну діяльність, зокрема, волонтерську; пошуку осіб із числа іноземних громадян, які мали намір здійснити в`їзд та перебувати на території України, без здійснення заявленої мети перебування тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що сама по собі організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України передбачає схиляння інших осіб до перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів та без дозволу відповідних органів державної влади.

В свою чергу з суті пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення вбачається, що він приймав участь в незаконному перетині державного кордону, та сприянні його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, здійснюючи пошук волонтерських організацій, які готові за грошову винагороду надавати власні бланки документів з метою їх подальшого використання шляхом внесення до них інформації про певні факти, події, які не відповідають дійсності. В подальшому, за версією органу досудового розслідування, на вказаних бланках ОСОБА_2 виготовлялися відповідні запрошення від благодійних організацій та договори про провадження волонтерської діяльності.

Крім того, в обвинувальному акті вказано, що завідомо підроблені документи, які стали підставою для отримання візи категорії «D-10» були підготовлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте не конкретизовано переліку документів, які були виготовлені саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені також сприяли перетину державного кордону особам шляхом надання порад і вказівок, проте не вказано, які саме поради і вказівки і в який спосіб були надані особам саме обвинуваченими.

Окрім цього, суд вважає, що пряме зазначення конкретних прізвищ осіб, які фактично обвинувачуються у вчиненні злочинів, спільно з обвинуваченими за відсутності визначеного їх процесуального статусу у кримінальному провадженні, відсутності даних про наявність щодо такої особи обвинувальних вироків, є порушенням загальних засад кримінального провадження: принципу верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя та інших, що у сукупності може ставити під сумнів законність будь-якого вироку, що буде постановлений за наслідками розгляду кримінального провадження на підставі складеного обвинувального акту у такий спосіб.

Вищезазначені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення, на підставі якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні направляється до суду, свідчить про те, що органом досудового розслідування не в повній мірі визначено коло обставин, що підлягають дослідженню та перевірці їх доказами під час судового розгляду та впливають на визначення правової кваліфікації даного кримінального правопорушення, що перешкоджає призначенню судового розгляду, під час якого передбачено оголошення обвинувального акту та роз`яснення суті обвинувачення, яке в такому формулюванні не може бути зрозумілим обвинуваченій особі, що тягне за собою порушення права на захист, оскільки обвинувальний акт є необхідним для підготовки до захисту. Наведене також позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду щодо обвинувачених з огляду на положення ч.1 ст.337 КПК України.

Таким чином, дослідивши повно, всебічно та об`єктивно матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні в порушення ч.2 ст.291 КПК України не містить формулювання обвинувачення, яке відповідає вимогам п.13 ч.1 ст.3, ст.110 КПК України, а тому він підлягає поверненню прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 91, 109, 110, 291, 293, 314, 315, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12018110000000481 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.332, ч.1, 3 ст.358КК України, ОСОБА_3 - в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, - повернути прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17-00 годині 27 травня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Дніпровський районний суд м.Києва.

Суддя Дніпровського районного суду

м.Києва Ю.В. Іваніна