Вирок № 89560734, 01.06.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13230/19

Провадження по справі № 1-кп/752/880/20

В И Р О К

іменем України

"01" червня 2020 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Єсауленко М.В.,

при секретарі - Царанковій Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, дані про яке внесені 04.04.2019 до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 12019100010002784 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чорнокозинці Кам`янець- Подільського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину 08.02.2018 р. , працюючого садівником у ТОВ «Віденфлора», РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін і учасників кримінального провадження:

прокурорів - Литвинчук Є.О., Збаравської Н.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Кохана О.М.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представників потерпілої - Литвин А.О., Гангана В.Г.,

встановив:

ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, що спричинило завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 , при таких обставинах.

03 квітня 2019 року о 07 год. 10 хв. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Citroen Berlingo», н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по сухому, чистому асфальтобетонному покриттю проїзної частини вул. Метрологічної де організовано односторонній рух з боку вул. Академіка Лебедєва в напрямку вул. Академіка Заболотного у м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу типу «зебра», який позначений відповідним дорожнім знаком з лівої сторони по ходу його руху та відповідною дорожньою розміткою, діючи з необережності у порушення п. 2.3 (б), 12.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху з врахуванням дорожньої обстановки, не зменшив швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу для надання переваги у русі пішоходу, виїхав на нерегульований пішохідний перехід де передньою лівою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка здійснювала перехід проїзної частини зліва направо по ходу його руху по нерегульованому пішохідному переходу. В результаті наїзду ОСОБА_2 отримала закриту травму правого плеча у вигляді перелому хірургічної шийки плечової кістки зі зміщенням уламків, підшкірні гематоми медіальної поверхні лівих ліктьового та колінного суглобів. Закритий перелом висновками судово-медичної експертизи № 042-955-2019 від 24.05.2019 визнаний як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу, а інше - до легкого тілесного ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що керуючи власним транспортним засобом, рухаючись із швидкістю 25 км/год, повертав на вул. Академіка Заболотного, та не помітив пішохода, яка переходила дорогу. Коли побачив її, почав гальмувати, але наїзду уникнути не вдалося. Кається у вчиненому, зазначає, що вчинив це не навмисно. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди визнає частково в розмірі 20 тисяч гривень.

Допитана в судовому засіданні потерпіла суду пояснила, що переходила дорогу по пішохідному переходу та її збила машина врезультаті чого вона отримана закритий перелом правої руки, з приводу чого проходила лікування, їй зробили операцію, перебувала на лікарняному більше ніж 2 місяці. Вона витратила багато зусиль для того, щоб відновити працездатність руки, довгий час її розробляла. До події вона як науковий співробітник була автором багатьох публікацій, але в результаті отриманої травми її працездатність значно знизилася. Рука болить і досі, її рухова діяльність в повній мірі не відновлена. Також зазначила, що обвинувачений добровільну допомогу їй не надавав. 25.06.2019р. зверталася до страхової компанії де була застрахована цивільна відповідальність обвинуваченого, але виплати їй не здійснили. Вже під час перебування справи в суді, пред`явила позов як до страхової компанії, так і обвинуваченого. Просила стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» 21028,44грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, які вона понесла на лікування. Розмір моральної шкоди визначила у 70000грн., зазначивши, що саме таку суму вважає достатньою для відшкодування понесених нею моральних страждань, які були пов`язані з отриманою травмою, фізичним болем, переживаннями з приводу довгого лікування та тривалої реабілітації. Просила стягнути із страхової компанії в рахунок відшкодування моральної шкоди 1051,42грн., що дорівнює 5% від суми матеріальної шкоди, а решту 68948,57грн. - з обвинуваченого. Також просила стягнути з обвинуваченого понесені нею судові витрати, саме витрати на правничу допомогу в розмірі 21000грн.: 3000грн. попередня усна консультація (1 год.), 6000грн. за складання позовної заяви (2 год.), орієнтовну кількість судових засідань в сумі 12000грн., з розрахунку 4000грн. за одне засідання.

Залучене до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» у відзиві на позовну заяву зазначило про те, що не заперечує провести виплату страхових платежів, але на підставі відповідного судового рішення, яке набере законної сили. Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачці зазначило про те, що витрати у розмірі 183,33грн., заявлені як витрати на проведенні лікувальні процедури, є недоведеними, оскільки не зазначено про те, які саме процедури вона проходила та чи пов`язані вони із травмою від ДТП. В частині відшкодування моральної шкоди, посилалося на норми ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою встановлений розрахунок розміру моральної шкоди виходячи із 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Вимоги про відшкодування судових витрати вважало такими, що є недоведеними.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою інших учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюють, визнано судом недоцільним. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви у добровільності його позицій - відсутні, наслідки неможливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку - роз`яснені.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, є доведеною. Причинно-наслідковий зв`язок між необережними діями ОСОБА_1 і наслідками у вигляді тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості заподіяних ОСОБА_2 , суд вважає доведеним.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При обранні покарання ОСОБА_1 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, яке відповідно до ч.2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; данні про його особу, згідно яких ОСОБА_1 раніше не судимий, під наркологічним чи психіатричним наглядом не перебуває, працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Обставин, що пом`якшують та /або обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання обвинуваченому у виді обмеження волі. Між тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, відсутність як обставин, що пом`якшують покарання, так і обставин, що її обтяжують, вчинення злочину ненавмисно, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, тому звільняє ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та покладає ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, наявність на утримані малолітньої дитини, 2018р.н., суд вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На думку суду, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів. Призначення покарання у виді штрафу, про що зазначала сторона захисту, покладе на ОСОБА_1 додаткові матеріальні витрати, між тим, як він, заперечуючи на позов в частині визначення розміру моральної шкоди, посилався на тяжке матеріальне становище, наявності на утриманні малолітньої дитини та дружини, яка перебуває у декретній відпустці.

Позов потерпілої про відшкодування матеріальної і моральної шкоди суд вважає таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалась на те, що після отриманих травм, які призвели до тілесних ушкоджень, її було госпіталізовано до лікарні «Феофанія» де проведено складну операцію з маталоостеосинтезу правої плечової кістки. Вона перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаній лікарні з 3 до 19 квітня 2019р., а з 05 по 20 травня 2019р. - отримувала амбулаторне лікування: щодня проходила курс фізіотерапії, лікувальної фізкультури та масажу. Факт перебування на лікуванні у стаціонарі медичного закладу та подальше перебування на амбулаторному лікуванні підтверджуються даними, що містять у листках непрацездатності, доданими до позову.

Суд вважає доведеним, що на лікування травми руки ОСОБА_2 понесла наступні витрати: набір імплантів - 19800грн. (а.с. 30, 33-36-38, ), на ліки - 1228,44 грн. (а.с. 37), що підтверджується даними квитанцій, платіжного доручення, які були додані по позову. Заявлена до відшкодування сума у розмірі 180,33грн. як витрати на лікувальні послуги не підлягає відшкодуванню, оскільки позивачем не додано доказів того, яка саме це лікувальна процедура та чи пов`язана вона із отриманою у ДТП травмою.

З урахуванням наведеного, суд відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 22, ч.1 ст. 1166, ч.2 ст. 1187 ЦК України, вважає, що позов потерпілої підлягає частковому задоволенню в частині стягнення витрат на лікування, необхідність яких обґрунтована, та здійснення яких підтверджено даними відповідних платіжних документів, а всього на суму 20848,11грн. В іншій частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю вимог.

Також судом вставлено, що 13.11.2018р. між ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ОСОБА_1 укладений договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3 , згідно умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобілем марки «Citroen Berlingo», н.з. НОМЕР_2 .

Таким чином, до даних правовідносин також підлягає застосуванню норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22 вищезазначеного закону, вимоги ОСОБА_2 про стягнення із ПрАТ «СК «Арсенал страхування» суми матеріальної шкоди в розмірі 20848,11 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 у позові посилається на те, що отримана в результаті наїзду травма призвела до моральних та фізичних страждань, які спричинили негативні зміни у її житті: переживання та спогади, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадування подій ДТП, важкість виконання повсякденних обов`язків, зацикленість її уваги на проблеми одужання, реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального та особистого життя. У момент ДТП вона перенесла значну фізичну біль, пережила емоційний стрес, після проходила тривале лікування, яке було пов`язано із обробленням та перев`язуванням ран, сеансів фізіотерапії, лікувальної фізкультури та масажу. Проблеми із здоров`ям тривають і нині, вона і досі відчуває біль та дискомфорт. Окрім того, вона є відомим науковцем-дослідником з української етнології доктором історичних наук та старшим науковим співробітником Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Отримана травма позбавили її можливості відвідувати семінари, тематичні заходи, що входило до її службових обов`язків. Травма правою руки на довгий час позбавила її можливості користуватися комп`ютером та здійснювати рукописні роботи, що унеможливили створення нових наукових публікацій, як шляхом друкування текстів, так і шляхом їх написання. Розмір моральної шкоди оцінює в суму 70 тисяч гривень.

Згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи роз`яснення Пленуму ВССУ №4 від 1.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розмір грошового відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого, позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення, виходячи з вимог про розумність і справедливість.

Суд визнає доведеним факт заподіяння потерпілій неправомірними діями обвинуваченого моральної шкоди, яка полягає в негативних наслідках від отриманих нию у ДТП травм, зокрема, такими наслідками суд визнає: больові відчуття, тривожні очікування щодо лікування, дискомфорт від встановленого імпланту, необхідності витрачання додаткового часу для вирішення питань, пов`язаних з відновленням здоров`я тощо. При наведених вище обставинах суд визначає компенсацію завданої потерпілій моральної шкоди у розмірі 25000грн. та не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, передбачене відшкодування страховиком моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілій підлягає стягненню 1042,41грн. (20848,11грн. х 5%).

Інша частинна в розмірі 23957,59 грн. (25000грн. -1042,41грн.) підлягає стягненню з ОСОБА_1 як безпосереднього заподіювача шкоди, який керував транспортним засобом.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Оскільки ОСОБА_2 не доведено та не надано відповідних доказів, які б підтверджували здійснення нею витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема не надано документального підтвердження витрат на правову допомогу, а лише надано до позову погодинну розшифровку та вартість виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 21000грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, оскільки доказів що такі витрати були нею здійснені та носять реальний характер витрат, відсутні.

Витрати на проведення експертизи відповідно до вимог ст. 124 КПК України також підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.371, 370, ч.2 ст.373, ст. ст.374,376 КПК України, ст.22,23, 1166, 1167, 1168, 1177, 1187 ЦК України, ст. 137 ЦПК, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, який також повідомляти про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати - вартість судово-медичної експертизи № 042-955-2019 від 24.05.2019 р. в розмірі 1796 (тисяча сімсот дев`яносто шість) гривень 90 копійок та судово-авто технічної експертизи № 12-1/1169 від 10.06.2019 р. в розмірі 1570 (тисяча п`ятсот сімдесят) гривень 10 копійок.

Речові докази по справі: автомобіль марки «Citroen Berlingo», н.з. НОМЕР_2 , який перебуває на відповідальному зберігання у ОСОБА_1 - залишити останньому за належністю.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) моральну шкоду у розмірі 23957,59 (Двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 59 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322, місце знаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) моральну шкоду у розмірі 1042,41 (Одна тисяча сорок дві гривні 41 коп.), матеріальну шкоду в розмірі 20848,11 (Двадцять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 11 коп.), а всього стягнути 21890,52 (Двадцять одна тисяча вісімсот дев`яносто грн. 52 коп.)

У задоволені інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

На виконання вимог ч.3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, його захиснику, потерпілій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх право на отримання в суді копії вироку, вручити її обвинуваченому - негайно.

Суддя М.В. Єсауленко