Рішення № 89560705, 27.05.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6621/20

Провадження № 2/752/4931/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 31582,67 грн., пеню в розмірі 2022,98 грн., 3 % річних в сумі 254,00 грн., витрати за проведення оцінки в сумі 1700,00 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що 04.09.2019 року о 12-44 год. в м. Івано-Франківськ при виїзді з вул. Ушинського на нерегульоване перехрестя вул. Сагайдачного та вул. Максимовича відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу. В результаті аварії автомобілі отримали механічні пошкодження, та винуватцем в аварії було визнано ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем ПрАТ «Євроінс Україна». Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак, відповідач відмовив у цій виплаті, оскільки позивач, як потерпіла особа не виконав своїх зобов`язань, що призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди. Однак, позивач вказує, що йому завдані матеріальні збитки, внаслідок пошкодження автомобіля, та згідно звіту № 544/09-19 від 25.09.2019 року, їх вартість складає суму в розмірі 31582,67 грн., а витрати за проведення оцінки складає суму в розмірі 1700,00 грн. Позивач вказує, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є безпідставною, та із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 31582,67 грн. Крім того, в зв`язку із невиплатою відповідачем страхової суми позивачем було нараховано за період із 20.12.2019 р. по 27.03.2020 р. (98 днів прострочення) пеню в сумі 2033,98 грн., а також три відсотки річних в сумі 254,00 грн., які позивач також просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.04.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, відзив на позов до суду не подав. Будь-які клопотання зі сторони відповідача до суду не надходили, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 04.09.2019 року о 12-44 год. в м. Івано-Франківськ при виїзді з вул. Ушинського на нерегульоване перехрестя вул. Сагайдачного та вул. Максимовича відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 В результаті аварії автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.10.2019 року у справі № 344/16428/19, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та накладено стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідачем ПрАТ «Євроінс Україна» відповідно до полісу № АО1135268 .

04.04.2019 року відповідач отримав від позивача повідомлення про ДТП, а 19.09.2019 року - відповідач отримав від позивача заяву про страхове відшкодування.

Крім того, позивач додатково направив відповідачу заяву від 05.11.2019 року з проханням виплатити страхове відшкодування, долучивши до неї копії постанови судді від 03.10.2019 року на звіт про оцінку вартості матеріального збитку.

Листом від 23.12.2019 року, відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, зокрема, в зв`язку з тим, що позивачем не було виконано вимог ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» в частині кола обов`язків, яких повинна дотримуватись особа, яка претендує на отримання страхового відшкодування, а саме: не вжито заходів щодо збереження пошкодженого майна в такому стані, в якому воно знаходилось після ДТП, до тих пір поки його не оглянув призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

Позивач вказує, що зазначена відмова є безпідставною та необґрунтованою, оскільки, ним як потерпілою особою, були вжиті всі заходи щодо отримання страхового відшкодування.

Слід вказати, що стороною відповідача будь-яких доказів на спростування обґрунтувань позову в цій частині, суду не надано, як і не надано переконливих доказів, які б свідчили про втрату позивачем права на отримання страхового відшкодування.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до висновку ТОВ «Клевер Експерт» № 544/09-19 від 25.09.2019 р., вартість матеріального збитку без врахування ПДВ, завданого власнику автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 становить суму в розмірі 31582,67 грн.

Будь-яких доказів на спростування розміру завданого матеріального збитку позивачу, стороною відповідача суду також надано не було, в зв`язку з чим суд вважає зазначений висновок належним та допустимим доказом, який підтверджує суму завданих збитків позивачу.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992р."Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

У відповідності до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною відповідача не доведено законність відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, та, останнім, надано суду достатні докази обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування на суму 31582,67 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення пені та трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Також, страховик несе відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора (застрахованої особи) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (застрахованій особі).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 992 ЦК України передбачено, якщо у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до даних роз`яснень у п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу страхувальника зобовязаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті625 ЦК України).

Позивач вказує та судом встановлено, що із заявою про виплату страхового відшкодування він звернувся до відповідача 19.09.2019 року, та 19.12.2019 р. строк (90 днів) для відповідної виплати сплив, а відтак період прострочення відповідачем страхової виплати становить із 20.12.2019 р. по 27.03.2020 р. (дата направлення позову до суду).

Позивачем надані суду розрахунки за вказаний період пені в сумі 2022,98 грн. та трьох відсотків річних в сумі 254,00 грн., які були перевірені судом та є такими, що розраховані у відповідності до вимог закону та правил, а відтак є належними доказами, які підтверджують їх розмір.

Слід вказати, що надані стороною позивача розрахунки стороною відповідача не спростовано, як і не спростовано період їх нарахування та розмір завданої позивачу матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені та трьох відсотків річних є також законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 840,80 коп., а також витрати, понесені позивачем в зв`язку із проведенням оцінки в сумі 1700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України, ст.ст. 22, 263, 988, 990, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольнити.

Стягнути із Приватного Акціонерного Товариства "Страхова Компанія "Євроінс Україна на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 31582 грн. 67 коп., пеню в розмірі 2022 грн. 98 коп., 3 % річних в сумі 254 грн. 00 коп., витрати за проведення оцінки в сумі 1700 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., а всього суму в розмірі - 36400 (тридцять шість тисяч чотириста) грн. 45 коп.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102.

Головуючий Н.П. Чередніченко