Ухвала суду № 89560262, 01.06.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/8388/19

Провадження № 1-кп/642/1572/20

У Х В А Л А

26 травня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Вікторова В.В.

при секретарі Конєвої А.О.

за участю сторін кримінального

провадження: прокурора Ольхового Б.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

захисника Гончаренко Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220510002572 від 21.10.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

12 грудня 2019 року до Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст. 283 КПК України з Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

По даному кримінальному провадженню проводиться процедура судового розгляду.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або і захисту розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з того моменту, як до суду надійшов обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або з того дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні, відповідно до вимоги вищевказаної статті, судом було ініційоване питання доцільність збереження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, обраного відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Прокурор Ольховий Б.С. вважав необхідним продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, зазначивши, що дані особи обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати, представник потерпілого та свідки сторони обвинувачення судом ще допитані не були, а тому якщо обвинувачені, будуть знаходиться на волі, то вони зможуть перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на цих осіб, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду, оскільки всі обвинувачені ніде не працюють, не мають законних джерел заробітку

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх захисник- адвокат Гончарнеко Г.П., проти продовження строку тримання обвинувачених під вартою заперечували, пославшись, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування ризиків та підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що вони не мають наміру тиску на свідків та потерпілого, позитивно характеризуються, мають сім'ї, утримують малолітніх дітей, мають постійне місце реєстрації, неофіційно працюють, не судимі, тривалий час утримуються під вартою, пославшись при цьому на практику Європейського суду з прав людини.

Також сторона захисту зазначила, що всі обвинувачені, знаходячись на волі не будуть намагатися ухилитися від суду та впливати на показання представника потерпілого та свідків, а також, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи , приходить до висновку що обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід продовжити строк тримання під вартою виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Також, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального проваджений матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального

правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,

обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він

підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного

проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, можуть вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185КК України тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства .

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

При розгляді даного клопотання судом з`ясовувались дані про особи обвинувачених.

Так всі обвинувачені мають молодий вік, одружені, утримують малолітніх дітей, зі слів неофіційно працюють, мають постійне місце реєстрації, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 раніше не судимі, а обвинувачений ОСОБА_2 в силу вимоги ст. 89 КК України не судимий, мають типові соціальні зв`язки.

Всі обвинувачені на час вирішення даного питання за своїм віком мають типові соціальні зв`язки для осіб свого віку та статусу.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшов на розгляд до суду 12.12.2019 року.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що:

1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (частини 3-5 статті 199 КПК).

Суд вважає, що обраний відносно всіх обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи всіх обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов`язаних з характером осіб обвинувачених, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, суд вважає необхідним звернути увагу, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує всім обвинуваченим у разі визнання їх винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а строк утримання обвинувачених під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу .

Таким чином, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, а зміна обраного відносно них запобіжного заходу на більш мягкий запобіжний захід чи не обрання відносно них будь-якого запобіжного заходу буде недостатньою для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193- 194, 196, 331, 370-372, 376, 392 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 кожному строком на шістдесят днів з триманням в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», по 24 липня 2020 року включно.

Термін дії ухвали по 24.07.2020 року.

Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Повний текст ухвали суду буде оголошений 29.05.2020 року о 13.45 год.

Ухвала може бути оскаржена стороною захисту безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя В.В. Вікторов