Вирок № 89557984, 29.05.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/854/19

№ провадження 1-кп/647/37/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Салєховій О.Ю.

за участю прокурора Іщука Ю.С.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Дуброва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12019230000000067 від 10.02.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Берислав Херсонської області, не працюючого, інваліда 3 групи, маючого неповну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, який не є депутатом будь-якого рівня, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.286, ч.1 ст. 135 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2019 року, близько 23.30 год. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральна зі сторони вул. Славна в напрямку вул.Грушевського м. Берислав Херсонської області, в районі будинку №306 проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, рухався з перевищенням дозволеної в населеному пункті швидкістю, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному напрямку. Унаслідок даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_1 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №12 від 22.03.2019 року, заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Вказані наслідки знаходяться в прямому причинному зв`язку з порушенням зі сторони водія автомобіля ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимог Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3 «б», відповідно до якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.3, відповідно до якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 12.4, відповідно до якого, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Крім того, 09.02.2019 року, близько 23.30 год. після того, як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-210994-20 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральна зі сторони вул. Славна в напрямку вул. Грушевського м. Берислав Херсонської області, в районі будинку № 306 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та маючи реальну можливість впевнитись у тому, що останній перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, умисно не виконав вимоги підпунктів «а», «г» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України та не залишився на місці події, а з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин на причетному до ДТП автомобілі, поїхав з місця дорожньо-транспортної, події не надавши допомогу потерпілому ОСОБА_1 якому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 , вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю з підстав викладених в обвинувальному акті.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року (зі змінами, внесеними згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 03.12.1997 р. та № 6 від 30.12.2008 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України (2012 р.).

Суд у відповідності до засад кримінального провадження визначених у главі другій КПК України, забезпечуючи змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і доведеність перед судом їх переконливість, передбаченими положеннями ст.22 КПК України, шляхом безпосереднього дослідження показань, речей і документів визначених положеннями ст.23 КПК України, розглядаючи кримінальне провадження на засадах публічності, диспозитивності, гласності та відкритості у відповідності до положень ст.ст.25, 27 КПК України, з дотримання положень ст.349 КПК України, щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, дослідивши всі докази надані стороною обвинувачення, незважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини у пред`явленому обвинуваченні, на підставі свідчень потерпілого та свідків, кожний з яких був попереджений судом про кримінальну відповідальність у відповідності до положень ст.ст.352, 353 КПК України, досліджених письмових доказів та матеріалів провадження, які в повній мірі узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, доходить висновку, про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень на підставі наступних доказів, досліджених під час судового розгляду:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 09.02.2019 року потрапив в ДТП яке вчинив ОСОБА_2 , який в подальшому не надавши йому допомоги, залишив місце пригоди з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин. Внаслідок ДТП йому були спричинені численні фізичні травми, в результаті чого він поніс та несе витрати на лікування. Обвинувачений частково відшкодував йому шкоду та зобов`язується допомагати матеріально, оскільки потрібне тривале лікування, він переніс вже 5 операцій та ще через півроку необхідно пройти курс лікування. На даний час внаслідок інвалідності втратив роботу слідчого Бериславського ВП ГУНП. Просить не позбавляти волі обвинуваченого, але яким би не був вирок суду він не буде його оскаржувати. Позовну заяву про відшкодування шкоди, просить залишити без розгляду, оскільки продовжує лікування, подасть позов до суду після закінчення лікування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , суду пояснив, що 09.02.2019 року близько дванадцятої годині ночі він підіймався з вулиці 1 Травня в напрямок вулиці Херсонської в м.Бериславі. Підійшовши до вулиці Центральної почув різкий звук гальмів автомобіля, який начебто об щось вдарився. Коли вийшли на вулицю Центральна, то побачила чоловіка на дорозі, який мав численні травми. Після чого він викликав карету швидкої допомоги та зателефонував до поліції. Самого зіткнення він не бачив. Відомо, що ДТП скоїв автомобіль ВАЗ темного кольору, який покинув місце пригоди і поїхав в сторону с. Зміївки Бериславського району.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , суду пояснив, що 09.02.2019 року у нього в гостях був ОСОБА_1 , де вони з ним трохи випили. Близько 23-00 годині він з ОСОБА_1 йшли до дому по вулиці Центральній (Леніна ) у м.Бериславі . Вони йшли по тротуару, який розташований з лівого боку дороги, перейшовши знаки дорожнього руху розташовані на дорозі, вони почали йти з ним по правому боку вул. Центральної в м. Бериславі. Пройшовши близько 50 метрів від знаку «СТОП», ОСОБА_1 вирішив перейти дорогу, але він крикнув йому, щоб той почекав, бо їде машина. Не дійшовши до краю проїзної частини на ОСОБА_1 наїхав темний транспортний засіб в результаті чого останнього відкинуло. ОСОБА_1 йшов попереду та розмовляв по телефону, а він позаду. Коли ОСОБА_1 почав переходити дорогу, автомобіль був приблизно метрів 30 від ОСОБА_1 . Автомобіль їхав з увімкненими фарами, вулиця була освітлена, на стовпах горіли ліхтарі. Після зіткнення автомобіль деякий час постояв, а потім розвернувся і поїхав в протилежну сторону від центру. Після зіткнення викликали швидку допомогу та працівників поліції. Карета швидкої допомоги забрала ОСОБА_1 до лікарні.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими безпосередньо у судовому засіданні письмовими доказами:

- протоколом огляду місця ДТП від 10.02.2019 року зі схемою до протоколу огляду місця події; таблицею ілюстрацій до протоколу огляду місця події за фактом ДТП 10.02.2019 року в м. Берислав, внаслідок яких було зафіксоване місце вчинення кримінального правопорушення, зіткнення та сліди ДТП (а.с. 81-95);

- протоколом огляду транспортного засобу від 10.02.2019 року з таблицею ілюстрацій до протоколу огляду біля будинку 84 по вул. Калініна в м. Берислав, а саме: автомобіля ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якого оглянуто автомобіль ОСОБА_2 який має пошкодження характерні для ДТП (а.с. 96-105);

- довідкою виданою Комунальною установою «Бериславська центральна районна лікарня» від 09.02.2019 року, про те, що 09.02.2019 року о 23-45 годині в приймальне відділення було доставлено ОСОБА_1 , 1992 року народження, після ДТП у коматозному стані, де останньому було діагностовано: ЧМТ, забій грудної клітини, множинні переломи (а.с. 106);

- протоколом огляду речей від 10.02.2019 року з фото таблицею, згідно якого об`єктом огляду є джинси, натільна білизна (кофта та светр, штани та спідня білизна) належні потерпілому ОСОБА_1 зі слідами характерними для ДТП;

- розпискою, згідно якої ОСОБА_1 отримав чорну куртку, штани джинсові чорного кольору з поясом чорного кольору, светр флісовий, светр шерстяний темно-синього кольору, натільні штани чорного кольору, труси чоловічі темно-зеленого кольору, чоловічі зимові черевики чорного кольору на відповідальне зберігання до вирішення питання по суті (а.с. 109);

- постановою від 10.02.2019 року про визнання автомобіля ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 речовим доказом, який зберігається на території майданчика тимчасово затриманого транспорту м. Берислав (а.с. 110);

- ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.02.2019 року про арешт автомобіля ВАЗ-210994-20 реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 111 );

- постановою про зміну місця зберігання речового доказу від 20.02.2019 року - автомобіль ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігався на території майданчика тимчасово затриманого транспорту м. Берислав, передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під розписку (а.с. 112);

- висновком судово-медичної експертизи №12 від 22.03.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які розподілені на три групи: відкритий перелом верхньої та середньої третин кісток лівої гомілки, рвана рана лівої гомілки, судячи по його рівню, розташований в місті діафіза (тіла) лівої великогомілкової кістки, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; закритий оскольчатий перелом акроміального кінця лівої ключиці, закритий перелом лівої лопатки, забій головного мозку, перелом лівої скроневої кістки і очниці, забій шийного відділу хребта, синці обличчя, сукон`юктівальний крововилив лівого ока, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я, більше 21 дня; садна ніжних кінцівок відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 113-114);

- висновком судово-медичної експертизи №20-МК від 21.02.2019 року чобіт ОСОБА_1 , 1992 року. При експертизі чобіт на ходовій поверхні підошви правого чобота виявлені сліди ковзання. Ці сліди ковзання виникли від ковзаючеї дії тупого предмета з необмеженою поверхнею контактування. Наявність слідів ковзання на правому чоботі свідчать про те, що в момент наїзду автомобіля с дорожним покриттям стикалась підошва поверхня правого чобота, що вказує на те, що пішохід йшов або біг. Вказати напрям дії травмуючиї сили не надалось можливим через малу інтенсивність слідів ковзання. Сліди ковзання розташовані косо-поперечно (відносно прокольної лінії підошви), (а.с. 116-119);

- висновком судово-автотехнічної експертизи №19-85 від 25.02.2019 року з дослідження технічного стану автомобіля ВАЗ21099-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого робоча гальмівна система, рульове управління, фари головного світла, до моменту ДТП перебували у працездатному стані, що забезпечувало водієві технічну можливість, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки, контролювати напрям руху автомобіля, в системі не було несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку (а.с.121-124);

- висновком судово-автотехнічної експертизи №19-164 від 28.03.2019 року по дослідженню обставин наїзду автомобіля ВАЗ-210994-20 реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода, згідно якого в умовах даної події, згідно слідів гальмування, виявлених на місці ДТП та зафіксованих у протоколі огляду місця події від 10.02.2019 р. швидкість автомобіля ВАЗ-210994-20 реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала близько 68.3 км/год. У розглянутих дорожньо-транспортних умовах дії водія регламентувались вимогами п.12.3, 12.4 ПДР та шляхом виконання даних вимог ПДР водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти настанню даної ДТП (а.с. 126-131);

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду від 10.02.2019 року, у Комунальній установі "Обласний наркологічний диспансер Херсонської обласної ради", 10.02.2019 року о 08 год. 10 хв. лікарем оглянуто ОСОБА_2 у присутності капітана поліції Дорошенка О.О. У п.10 "Висновок" вказано, що ОСОБА_2 перебуває у стані сп`яніння, внаслідок вживання канабіноїдів (а.с. 132).

Сторона захисту не оспорила даний висновок в ході досудового розслідування, не зазначила будь-яких зауважень з даного приводу при виконанні вимог ст.290 КПК України. Посилання захисника в судовому засіданні про те, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів того, що ОСОБА_2 керував автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, спростовує сам обвинувачений, який повністю визнав свою провину в обсязі зазначеного обвинувачення, при огляді лікарем зауважень не зазначав. Будь-яких доказів на спростування факту перебування ОСОБА_2 у стані сп`яніння, внаслідок вживання канабіноїдів, стороною захисту суду не надано. Суд визнає даний висновок допустимим доказом, оскільки він прямо підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які мають значення для кримінального провадження.

Стан наркотичного сп`яніння, у якому обвинувачений керував транспортним засобом, характеризує лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення підп. «а» п. 2.9 ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже причиннового зв`язку з наслідками, що настали, воно не має.

Досліджені судом безпосередньо докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України. доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню та доказують подію даного кримінального правопорушення.

Аналізуючи позицію обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи її з обвинуваченням, що інкримінується йому, а також з іншими доказами - зокрема, показаннями свідків, дослідженими судом документами та доказами, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні даних кримінальних правопорушень, суд робить висновок про те, що наведені судом докази мають характер логічних, послідовних та об`єктивних.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України - підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом. Обов`язковою складовою складу злочину є об`єктивна сторона злочину, яка в даному випадку характеризується трьома ознаками: діянням, наслідками та причинним зв`язком між діяннями та наслідками.

Дослідивши в сукупності всі докази надані сторонами кримінального провадження суд «поза розумним сумнівом» переконався що, порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 «б»; 12.3 та п.12.4 Правил дорожнього руху та невиконання в комплексі вимог вищезазначених пунктів Правил, знаходяться у причинному зв`язку з наслідками, що настали, а саме спричиненням потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП.

Дії ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах слід кваліфікувати: за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та за ч.1 ст. 135 КК України, як завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереженні через безпорадний стан та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан і мала змогу надати допомогу

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з п. 20 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є згідно ст. 12 КК України, є правопорушенням тяжкої ступені та невеликої ступені тяжкості, скоєним з необережності, мотив, спосіб та характер вчиненого злочину, особу винного, який у лікаря нарколога та психіатра на обліку не знаходиться, має посередню громадську характеристику, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 142,), має третю групу інвалідності загального захворювання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, частково відшкодував спричинену його діями матеріальну шкоду потерпілому.

Суд також обираючи вид та розмір покарання враховує, що ОСОБА_2 у населеному пункті керував автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників, характер та конкретні обставини вчиненого, що свідчать про підвищений ступінь їх суспільної небезпечності та таке психічне ставлення обвинуваченого до вчиненого на момент заподіяння злочинів, яке виразилось у тому, що він, дбаючи насамперед про себе для уникнення несприятливих наслідків, продемонстрував крайню байдужість до життя травмованої ним людини.

Не знижує тяжкості й небезпечності злочинів, вчинених за наведених обставин, характеристика обвинуваченого у загальносоціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини.

Протиправні дії обвинуваченого призвели до спричинення тяжких тілесних ушкоджень, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.

Що стосується позиції потерпілого стосовно призначення покарання, то суд зауважує що у справах цієї категорії ця позиція не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними пріоритету.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, а також про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 має бути засудженим за вчинені кримінальні правопорушення до покарання у вигляді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 286 та ч.1 ст.135, із застосуванням ст.70 КК України, оскільки суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст.ст. 69, 75,76 КК України.

Разом з тим, беручи до уваги те, що дії обвинуваченого призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, так як обвинувачений порушив вимоги Правил дорожнього руху України, не контролював рух транспортного засобу, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, враховуючи, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, суд вважає за необхідне застосувати поряд з основним покаранням додаткове покарання передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст.66 КК України, судом визнано щире каяття.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 КК при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається, крім інших, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Склад злочину, передбачений ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків. Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286 КК в стані наркотичного сп`яніння, може розглядатися як обставина, що обтяжує покарання винуватої особи згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК, незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №682/956/17)..

Суд визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст.67 КК України вчинення злочину в стані наркотичного сп`яніння.

Що стосується позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, суд враховуючи заяву потерпілого про залишення позовних вимог без розгляду, вважає за можливим його заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.02.2019 року було накладено арешт на автомобіль ВАЗ-210994-20 р.н. НОМЕР_1 .

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття арешту з автомобіля ВАЗ-210994-20 р.н. НОМЕР_1 , оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на вказане майно, відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк три роки, ч.1 ст. 135 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно призначити покарання до відбуття ОСОБА_2 , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк три роки.

Обрати ОСОБА_2 міру запобіжного заходу до набранням вироком законної сили у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки передбачені ст. 194 КПК України:

1) Не виїжджати за межі Бериславського району Херсонської області, без дозволу суду.

2) Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Строк відбуття покарання за даним вироком, ОСОБА_2 , рахувати з часу звернення вироку до виконання.

В строк відбування покарання за даним вироком зарахувати знаходження його під вартою з 10.02.2019 року по 12.02.2019 року, включно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальність страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення авто технічної експертизи №19-85 від 25.02.2019 року в розмірі 2 288,00 грн., за проведення авто технічної експертизи №19-64 від 28.03.20019 року в розмірі 2 512, 00 грн., за проведення судово-медичної експертизи №20-мк від 22.03.2019 року в розмірі 1 102, 04 грн., а всього стягнути 5 902, 04 гривень.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.02.2019 року на автомобіль ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданим сервісним центром 6349 від 01.09.2017 року.

Речовий доказ по справі, відповідно до постанови від 10.02.2019 року, автомобіль ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_10 .

Залишити потерпілому ОСОБА_1 куртку, штани джинсові чорного кольору з поясом чорного кольору, светр флісовий, светр шерстяний темно-синього кольору, натільні штани чорного кольору, труси чоловічі темно-зеленого кольору, чоловічі зимові черевики чорного кольору, які передані йому на відповідальне зберігання до вирішення питання по суті.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя В . С . Миргород