Рішення № 89556005, 01.06.2020, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/430/20-ц

Провадження № 2/408/1309/20

РІШЕННЯ

іменем України

01 червня 2020 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

при секретарі Ришковій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Біловодськ Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

Встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив що він є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26 серпня 1958 року за реєстровим номером 22538 та договору дарування від 08 червня 1972 року за реєстровим номером 499. В належному йому будинку зареєстрований відповідач, який фактично там не проживає з початку 2013 року. Таким чином, позивач є власником зазначеного будинку, але своє право як власника він не може реалізувати в повному обсязі у зв`язку з тим, що відповідач зареєстрований в його будинку, і хоча відповідач є його онуком, але не приймає участі в утриманні будинку, сплаті комунальних платежів і взагалі будинком не цікавиться. Онук на теперішній час проживає в Російській Федерації, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, про причини неявки відомостей не надходило. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою в якій просив справу розглядати без його участі, заперечень не має.

Суд, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених ЦПК України випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право на спадщину від 26 серпня 1958 року, за реєстровим № 22538, та договору дарування від 08 червня 1972 року за реєстровим номером 499 позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічний паспорт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений на ім`я позивача ОСОБА_1

З домової книги для прописки громадян, проживаючих у будинку за вказаною адресою вбачається, що позивач та відповідач там зареєстровані.

Довідкою № 283, виданою Станично-Луганською селищною радою 27 січня 2020 року, підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , який є онуком позивача, дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 27 січня 2020 року, складеного депутатом Станично-Луганської селищної ради встановлено, що ОСОБА_2 в будинку позивача не проживає з 2013 року.

Позивач, звертаючись до суду, посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 є членом його сім`ї, та у зв`язку з тривалою відсутністю за адресою реєстрації, втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Безпідставне перебування відповідача на реєстраційному обліку в будинку, на думку позивача, свідчить про перешкоди у користуванні власністю та є підставою для визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання членів сім`ї, інших осіб, та розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Нормами статті 405 ЦК України передбачається, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач є членом сім`ї позивача. Відповідач не проживає в будинку позивачів тривалий час, обов`язків щодо утримання будинку і сплати комунальних послуг не несе, і подальша реєстрація відповідача порушує права позивача, як власника будинку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки у зазначеному випадку саме такий спосіб захисту дає можливість реального усунення порушення права власності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 258-265 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Станично-Луганським РС УДМС України в Луганській області 14 листопада 2012 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , третя особа: Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області, ЄДРПОУ 04335766, адреса місцезнаходження: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця-Луганська, вул. Центральна, 52, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. В. Булгакова