Рішення № 89555352, 26.05.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1632/20

Провадження № 2/0182/1509/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.05.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

розглянув у м. Нікополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Представник позивача - адвокат Крихта Алла Анатоліївна на підставі ордеру № 1023847 від 25.05.2020 року (а.с.88).

Представник відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності № 2768 від 06.06.2019 року (а.с.90).

Заяви по суті справи:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір ОСОБА_4 . За життя вони не залишили заповіту. Після їхньої смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який був збудований на відведеній для цього батькові земельній ділянці згідно з договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 10.12.1968 року.

Єдиним спадкоємцем першої черги у порядку спадкування за законом є позивач. Після смерті матері він звернувся до нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після обох батьків. Однак, постановами приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковтюх А.В. від 10.01.2020 року, 13.02.2020 року йому було відмовлено у вчиненні дій, оскільки право власності на спадковий будинок не зареєстровано. Також, згідно Договору від 10.12.1968 року, спадкодавцю ОСОБА_3 була надана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , однак за даними технічної інвентаризації КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» вищезгаданий житловий будинок має номер 93-А. Крім того, виявилася невідповідність у написанні прізвищ спадкоємця ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_3 , що не дало можливості встановити наявність родинних відносин. Позивач вважає, що така помилка сталася внаслідок різного перекладу їхніх прізвищ з російської мови та у свідоцтві про його народження російською мовою їхнє написання збігаються. Спадковий будинок був збудований ОСОБА_3 на відведеній для цього земельній ділянці та законодавство на час його будівництва не вимагало обов`язкової державної реєстрації, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що дана нерухомість входить до складу спадкової маси та на неї може бути визнано право власності.

Будинок за вказаною адресою був спільною сумісною власністю його батьків, тому після смерті батька відкрилася спадщина на Ѕ його частину і вони з матір`ю в рівних долях, по 1/4 частині, фактично прийняли спадщину. Таким чином, ОСОБА_4 на день її смерті належало ѕ частини спадкового будинку: Ѕ частина як спільне сумісне майно подружжя, та ј частина, яку вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Враховуючи, що позивач не може оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі, він вимушений звертатися до суду та просить встановити факт родинних відносин між ним та його батьком ОСОБА_3 , а також визнати за ним право власності на ј частину спадкового будинку - у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ѕ частини - у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-5).

Сторони у судове засідання не з`явилися, надавши заяви про слухання справи за їхньої відсутності.

У заявах представник позивача адвокат Крихта А.А. на позовних вимогах наполягає (а.с.87), представник Нікопольської міської ради просить прийняти рішення у відповідності до діючого законодавства (а.с.89).

Інших заяв та клопотань учасниками справи не подавалось.

Процесуальні дії у справі.

30.03.2020 року позов залишено без руху (а.с.29).

07.04.2020 року відкрито провадження по справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання (а.с.33).

Того ж дня витребувано копії спадкових справ (а.с.34).

26.05.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.

Відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено:

За змістом п.1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року (зі змінами) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей

факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо

підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в

органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на

спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою

годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту

родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання

шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського

стану.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з 25.05.1962 року перебували у шлюбі, зареєстрованому міським відділом ЗАГС м. Кушва Свердловської області Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 № (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого міським відділом ЗАГС м. Кушва Свердловської області Російської Федерації 20.09.1962 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_1 (а.с.9).

Обидва документи складені російською мовою, де прізвище ОСОБА_1 та його батька зазначено як « ОСОБА_3 », матері - « ОСОБА_5 ».

З домової книги, заведеної російською мовою, вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були зареєстровані за однією адресою з 30.04.1971 року та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був на утриманні батька ОСОБА_3 (а.с.21-22). Написання прізвища позивача та його батьків у домовій книзі російською мовою однакове.

Згідно з паспортом позивача серії НОМЕР_3 , виданого Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 15.06.2002 року, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кушва Свердловської області Російської Федерації (а.с.24-25).

Дати народження позивача, зазначені у його паспорті та свідоцтві про народження, а також у домовій книзі, де написання його прізвища та прізвища його батька однакове, співпадають.

З урахуванням досліджених документів, у суду не викликає сумніву той факт, що позивач ОСОБА_1 дійсно є сином ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до Договору від 10.12.1968 року про надання у безстрокове використання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності житловою площею не більше 60 кв.м., посвідченого нотаріусом Першої Нікопольської нотаріальної контори за реєстровим № 1-3409, батькові позивача ОСОБА_3 надано право безстрокового користування земельною ділянкою загальною площею 590 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-19).

За життя ОСОБА_3 на відведеній йому земельній ділянці побудував житловий будинок літ. «А» загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 48,5 кв.м., літню кухню літ. «Б», підвал літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», вбиральню літ. «Є», душ літ. «Ж», споруди 1-4,І, який, згідно з технічним паспортом, виданим фізичною особою-підприємцем, експертом Токар С.М. 22.01.2020 року знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.7).

Згідно з Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру, заповіти від його імені не посвідчувалися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.49,50).

За змістом ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю, який діяв на той час, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Враховуючи, що ОСОБА_3 з 25.05.1962 року та по день смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , спадщина відкрилася на Ѕ частину зазначеного вище будинку з надвірними будівлями, як об`єкт спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статті 524 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (в ред.1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до довідки № 715 від 05.12.2019 року, виданою головою квартального комітету № 38 м. Нікополь, ОСОБА_3 з 31.04.1971 року і станом на дату смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрованим та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним були зареєстровані та проживали син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_4 (а.с.48). Зазначені відомості також підтверджуються копією домової книги прописки осіб за вказаною вище адресою (а.с.21-23).

Згідно п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в ред.1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані з ОСОБА_3 на дату його смерті за однією адресою та входять до кола спадкоємців першої черги за законом, то вони прийняли спадщину фактично, в рівних долях, по ј частині спадкового будинку, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (а.с.6). На день її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з ѕ частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 : Ѕ частина його належала їй як спільне сумісне майно подружжя та ј частину вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Заповіту ОСОБА_4 не залишила, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.84).

Єдиним спадкоємцем першої черги у порядку спадкування за законом є позивач (а.с.9).

09.12.2019 року він звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу А.В. Ковтюх із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 (а.с.43), а ІНФОРМАЦІЯ_5 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 (а.с.55 на зв.).

Постановами вих. № 2/02-31 від 10.01.2020 року, № 17/02-31 від 13.02.2020 року йому було відмовлено у вчиненні дій, оскільки ОСОБА_1 не надав документ, що підтверджує реєстрацію права власності на спадкове нерухоме майно, а саме: в Договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 10.12.1968 року відсутні відмітка про проходження державної реєстрації, а також відсутні відомості щодо здачі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію. За даними технічної інвентаризації, вищезгаданий житловий будинок з надвірними будівлями має адресу: АДРЕСА_1 . Крім того, нотаріусом встановлена невідповідність у написанні прізвищ спадкодавця ОСОБА_3 та спадкоємця ОСОБА_1 (а.с. 80 на зв., 81, 60 на зв., 61).

За даними КП «Нікопольське МБТІ» № 2389 від 27.12.2019 року, станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 не зареєстровано. Згідно з Договором про право забудови від 10.12.1968 року, реєстраційний № 1-3409, посвідченого Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 було надано земельну ділянку для будівництва. Даних щодо здачі в експлуатацію житлового будинку з надвірними будівлями в КП «НМБТІ» немає. За даними технічної інвентаризації вищезгаданий житловий будинок з надвірними будівлями має адресу: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч. 1 ст. 1269 ЦК України спа дкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З паспорту позивача вбачається, що він з 29.01.2010 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.25), тобто на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 він проживав із нею окремо. Спадщину він прийняв шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори у передбачений законом строк.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до статті 86 ЦК УРСР, який діяв на час будівництва спадкового будинку, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , будівництво спадкового житлового будинку було здійснено у 1970 році, а господарських будівель та споруд - у період 1972-1978 рр. (а.с.12).

У 1970 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію. Дана правова позиція викладена ВСУ у постанові № 6-137цс13 від 18.12.2013 року).

При цьому, відповідно до листа Державної реєстраційної служби № 95-06-15-13 від 12.03.2013 року, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Згідно з листом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 40-12-2409 від 01.09.2011 року, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. З аналізу положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Цивільного кодексу України ( 435-15 ) вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спадковий житловий будинок був збудований спадкодавцем відповідно до чинного на час його будівництва законодавства, на відведеній для цього земельній ділянці, до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому померлий ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 набули статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном. У той же час, відсутність реєстрації права власності спірного будинку позбавляє їхнього спадкоємця ОСОБА_1 можливості оформити належне йому право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону.

Ринкова вартість спірного об`єкта станом на 30.01.2020 року складає 72550,00 грн., що підтверджується висновком про вартість об`єкта незалежної оцінки, наданої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Практика бізнесу» (а.с.14,15).

Враховуючи те, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом після смерті своїх батьків ОСОБА_3 , факт родинних відносин з яким встановлений у судовому порядку, та ОСОБА_4 , родинні відносини з якою підтверджені документально, прийняв спадщину, та беручи до уваги те, що спірний житловий будинок побудований у 1970 році, а надвірні будівлі добудовані в 1978 році, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 - в порядку спадкування першої черги за законом на ј частину після смерті батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на ѕ частини після смерті матері ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 529,549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 1217,1218,1261,1269 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст. 4, 12, 13, 141, 206, 263, 265,315 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Кушва Свердловської області, є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , до складу якого входять: житловий будинок літ. «А» загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 48,5 кв.м., літня кухня літ. «Б», підвал літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», вбиральня літ. «Є», душ літ. «Ж», споруди 1-4,І - в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , до складу якого входять: житловий будинок літ. «А» загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 48,5 кв.м., літня кухня літ. «Б», підвал літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», вбиральня літ. «Є», душ літ. «Ж», споруди 1-4,І - в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити, що відповідно до Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повне рішення складено 01.06.2020 року.

Дані про учасників справи.

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач - Нікопольська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37338501, адреса: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3.

Суддя: А. Г. Багрова