Рішення № 89555141, 01.06.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2611/20

2/212/2076/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Мігрін Н.С., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2020 року представник позивача ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, у розмірі 118 075 грн.

В обґрунтування позову вказав, що позивач в період часу з 18.07.1988 року по 20.01.2009 року, перебуваючи в трудових відносинах з ш.Південна рудоуправління ім. ХХ Партз`їзду, ВАТ «Суха Балка», правонаступником, яких є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», працюючи в підземних умовах, в межах покладених на нього трудових обов`язків, виконував роботи в умовах, які характеризувались запиленістю повітря робочого простору, що перевищувала гранично допустиму концентрацію, внаслідок неефективності провітрювання робочих місць та застосування засобів знепилення повітря, що мали низьку ефективність.

Зазначив, що внаслідок тривалої дії на організм позивача шкідливих чинників - пилу з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного в повітрі робочої зони, концентрація якого перевищувала гранично-допустиму, позивачем отримано професійне захворювання - «хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст.». Поряд з цим, вказав, що зазначені шкідливі фактори мали місце з вини відповідача, який порушив законодавство в сфері охорони праці - не створив безпечні і нешкідливі умови праці для своїх працівників.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням 13.05.2009 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого йому встановлено ступінь втрати працездатності - 25 % безстроково, визначена потреба в забезпеченні ВМП, медикаментозне лікування.

Вказав, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, професійне захворювання супроводжується постійними відчуттями задишки при незначному фізичному навантаженні, частим кашлем, загальною слабкістю, хрипами, болем в грудній клітині.

Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати працездатності. Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в сумі 188 920 грн., вважаючи, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок роботодавця, який не виконав покладений на нього законодавством обов`язок по створенню нешкідливих умов праці.

17 квітня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами.

15 травня 2020 року судом призначено розгляд справи на 29.05.2020 року.

Відповідач скористався правом надання відзиву. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що виникнення професійного захворювання у відповідача обумовлене тривалою роботою позивача в шкідливих умовах, що залежало безпосередньо від бажання самого позивача. Зазначив, що позивачем не доведено наявність причинного моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянні заподіювача та вини відповідача в її заподіянні.

Крім того, вказав що позивачем не надано доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, заявлений розмір моральної шкоди належним чином не обґрунтований та не доведений, не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідь на відзив позивачем та його представником не надавалась

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, не заперечувалось сторонами та підтверджується відомостями внесеними до трудової книжки, що позивач ОСОБА_1 , з 18.07.1988 року по 19.03.1993 року працював на посаді електрослюсаря в підземних умовах ш. «Південна» РУ ім. ХХ партз`їзду, з 19.03.1993 року по 23.07.2008 року позивач працював на посаді підземного електрослюсаря в підземних умовах ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», з 23.07.2008 року по 20.01.2009 року позивач працював на посаді підземного електрослюсаря чергового по ремонту обладнання в підземних умовах ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником прав та обов`язків вказаних підприємств являється відповідач, Приватне акціонерне товариство "Суха Балка".

Позивач в період перебування на вказаних посадах виконував роботи, які характеризувались запиленістю повітря робочого простору, що перевищувала гранично допустиму концентрацію через неефективність провітрювання робочих місць та застосування засобів знепилення повітря, що мали низьку ефективність. Зокрема, відповідно до п. 17 акту «Розслідування хронічного професійного захворювання» № 29 від 14.04.2009 року причиною виникнення професійного хронічного захворювання у позивача є робота протягом 20 років 6 місяців в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочого простору - «пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70 % : 2.2-5.9 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3 протягом 45.2-92.86% робочого часу зміни». Зі змісту п. 19 акту «Розслідування хронічного професійного захворювання» № 29 від 14.04.2009 року вбачається, що адміністрацією ш. «Південна» РУ ХХ партз`їзду, ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» не виконано вимоги ст. 153 КЗпП України та порушено вимоги ст. 13 ЗУ «Про охорону праці».

Внаслідок професійного захворювання 13.05.2009 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, що вбачається з довідки серії ДНА -02 № 0032198. За результатами огляду позивачу визначено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 25 % внаслідок професійного захворювання - хронічного обструктивного захворювання легень, встановлено безстрокову потребу у медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення.

Згідно виписок-епікризів із медичної карти позивача, які наявні в матеріалах справи, анамнез його захворювання характеризується неодноразовим проходженнями курсів лікування з приводу ХОЗЛ, як амбулаторно, так і стаціонарно, однак після проходження лікування стан позивача суттєво не покращувався, при направлені до медичних закладів знаходили своє підтвердження скарги позивача на задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичний кашель, підвищення АТ, головний біль, періодичний біль за грудиною з іррадіацією в ліву лопатку, тощо.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов`язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які полягають в обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, призводять до відчуття болю та завдають незручностей позивачу у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку із отриманим професійним захворюванням, що призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 25 %, погіршення функцій органів дихання, тому суд приходить до висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, при вирішенні питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, потребу в медикаментозному лікуванні, час роботи позивача в шкідливих умовах, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 45 000 (сорок п`ять тис.) грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 45 000 гривень (сорок п`ять тис. грн.) 00 коп., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Суха Балка", код ЄДРПОУ 00191329, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5

Рішення складено та підписано 01 червня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт