Рішення № 89554139, 29.05.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6177/19

2/215/697/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Коноваленко М.І.,

секретаря судового засідання - Таран О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ «Північний ГЗК» звернулися в суд з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 із вказаним позовом, яким просить стягнути з відповідача 155 840,00 грн. завданих матеріальних збитків.

В обґрунтування вказує, що відповідач з 27.03.1978 по 26.11.2018 працював на підприємстві позивача на різних посадах, у тому числі начальником виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Першотравневого кар`єру з 01.07.2001 по 26.11.2018. Посадовою інструкцією начальника дільниці в кар`єрі виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Першотравневого кр`єру, затвердженою 30.11.2015, на відповідача були покладені обов`язки з отримання на складах комбінату товарно-матеріальних цінностей, їх передача підрядним організаціям, які здійснюють обслуговування цього обладнання; створення необхідного резервного фонду запасних частин і матеріалів, а також первинне документування цих господарських операцій, ведення їх обліку та встановленої звітності. Також, з метою забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, між позивачем та відповідачем був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність №02-05 від 03.03.2005, згідно з яким відповідач приймав на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення за незабезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей.

24.07.2018 на виконання своїх посадових обов`язків відповідач отримав на складі цеху №0232 (ст.. комірник ОСОБА_2 ) підзвіт по накладній № 4906816745 запасні частини до екскаватору «контактор КВТ-10-4/400» у кількості 6 штук. 01.08.2018 в ході вибіркової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей дільниці №4 Першотравневого кар`єру була виявлена недостача вищезазначених запасних частин. Загальна сума недостачі складає 155 840,00грн. 31.08.2019 ОСОБА_3 подав на ім`я головного бухгалтера письмову заяву про добровільне покриття завданої ним матеріальної шкоди у сумі 155 840,00грн., шляхом утримання із його заробітної плати щомісячно по 2 000,00грн. до повного погашення зазначеної суми. Однак, 26.11.2019 він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі якої трудові відносини з ним були припинені наказом № 977 від 26.11.2019. Оскільки сума завданої матеріальної шкоди фактично не була відшкодована відповідачем, ПрАТ «Північний ГЗК» звернулися в суд із вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. До суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому ч.8 ст. 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2020 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно наказу №522 від 24.03.1978, ОСОБА_1 з 27.03.1978 прийнятий на роботу на підприємство «Північний ГЗК» на посаду помічника бурильника свердловин, з 01.07.2001 був переведений на посаду начальника виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Першотравневого кар`єру, що підтверджується особовою карткою та наказами по відділу кадрів ПрАТ «Північний ГЗК» (а.с.4-7).

24.07.2018 на виконання своїх посадових обов`язків відповідач отримав на складі цеху №0232 (ст. комірник ОСОБА_2 ) підзвіт по накладній № 4906816745 запасні частини до екскаватору «контактор КВТ-10-4/400» (номенклатурний № 27.33.110000.00574 ) у кількості 6 штук (а.с.21-22).

01.08.2018 розпорядженням начальника Першотравневого кар`єру №93 від 30.07.2018 була призначена вибіркова інвентаризація товарно-матеріальних цінностей дільниці №4 Першотравневого кар`єру (матеріально відповідальна особа ОСОБА_1 ), в ході якої була виявлена недостача вищезазначених запасних частин. Загальна сума недостачі складає 133 200,00грн. без ПДВ, а з ПДВ складає 159 840,00грн. (а.с.23-29).

31.08.2018 ОСОБА_1 надав письмові пояснення на ім`я генерального директора ПАТ «Північний ГЗК», в яких зазначив, що у липні місяці він підписав вимогу кладовщиці складу №32, а контактори зі складу не забрали, в результаті чого утворилася недостача, та заяву на ім`я головного бухгалтера ПрАТ «Північний ГЗК» про утримання вартості нестачі матеріальних цінностей в розмірі 159 840,00грн. із належної йому заробітної плати, щомісячно по 2000грн. до повного погашення зазначеної суми (а.с.30-33).

ОСОБА_1 звільнений з посади начальника виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Першотравневого кар`єру на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією наказу №977 від 26.11.2018 (а.с.8,9).

За вересня 2018 року та жовтень 2018 року із заробітної плати ОСОБА_1 відраховано 4000,00грн. на погашення вартості нестачі матеріальних цінностей (а.с.31).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Тобто з матеріалів справи вбачається часткове стягнення з відповідача коштів на погашення вартості нестачі матеріальних цінностей, але суду не надано належних доказів того, що вказані матеріальні цінності вибули із власності підприємства. Позивач зазначає, що була проведена вибіркова інвентаризація товарно-матеріальних цінностей дільниці №4 Першотравневого кар`єру, але з урахуванням пояснень відповідача від серпня 2018 року, суду не надано доказів відсутності вказаних контакторів на складі №32, де вони зберігалися, і звідки їх мали забрати по згаданій накладній для подальшого використання.

Пунктом 1 ч.1 ст. 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до п. 2.21. розділу 2 посадової інструкції начальника дільниці в кар`єрі виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Першотравневого кар`єру, завданням та обов`язком начальника виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Першотравневого кар`єру є забезпечення збереження власності Товариства (а.с 15).

З посадовою інструкцією начальника дільниці в кар`єрі виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Першотравневого кар`єру ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис 30.11.2015 (а.с. 18).

03 березня 2005 року між ПАТ «Північний ГЗК» в особі директора по закупівлям та логістикі і начальником виробничої дільниці №4 Першотравневого кар`єру ОСОБА_1 було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.19-20).

Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" роз`яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

В даному випадку у суда відсутня можливість встановити наявність дійсної шкоди, завданої підприємству, так як не надано доказів того, що майно вибуло із його власності, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, частиною 3 статті 233 КЗпП України встановлено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. При цьому днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку, у даній справі днем виникнення права вимоги позивача на відшкодування шкоди завданної підприємству вважається 01.08.2018 року це день завершення інвентаризації, згідно протоколу №19/1 засідання інвентаризаційної комісії за результатом вибіркової інвентаризації по Першотравневому кар`єру станом на 30.07.2018 (а.с 24).

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.

Тобто, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП України, що узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом України в постанові від 27 квітня 2016 року по справі №6-216цс16 та постанові від 02 березня 2016 року по справі №6-1263цс15 та підтверджено постановами Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі №61-8122св18, від 28 березня 2018 року по справі 61-7240св18, та ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року по справі №61- 44849ск18.

З огляду на те, що позовна заява подана до канцелярії суду 23.10.2019 (а.с.35), в порядкустатті 234 КЗпП України, позивач не звертався до суду із заявою про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення, наразі відсутні підстави для задоволення позову у зв`язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.

Враховуючи вище викладені обставини, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 136, 138, 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству - відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем сторонам в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його складення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення складено суддею без проголошення 29.05.2020 року.

СУДДЯ: