Ухвала суду № 89551654, 27.05.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1518/20 Провадження № 2/450/1204/20

УХВАЛА

27 травня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук І. І.

при секретарі Білецька А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Пустомиітвського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки, в якому позивач просить суд визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки (кадастровий номер 4623686400:01:003:1054), проведену Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 16.12.2019 року, судові витрати покласти на відповідачів.

Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову заборони відповідачу-1 вчиняти будь які дії, які б перешкоджали повноцінному доступу (проїзду) до житлового будинку ОСОБА_1 , господарських будівель і споруд (як от: встановлення огорожі), перекриття тощо) по земельній ділянці, що передана у власність ОСОБА_2 із земель загального користування (дороги), до вирішення даної цивільної справи по суті.

В обґрунтування зазначає, що земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НЛ НОМЕР_1 від 29 березня 2011 року, та розташована у АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 4623686400:01:003:0576), з однією сторони межувала із землями загального користування (дорогою). Саме по даній дорозі забезпечується заїзд до житлового будинку позивачки (із приналежними господарськими будівлями). Однак, на початку травня цього року донька позивачки в розмові з донькою сусідки ОСОБА_2 (відповідач-1) дізналась про те, що найближчим часом заїзд до житлового будинку позивачки буде перекрито та відгороджено: цю дорогу ОСОБА_2 приєднала до своєї земельної ділянки та приватизувала. Враховуючи, що вказана вище дорога, якою позивачка та члени її родини користуються як заїздом до будинку з моменту набуття права власності на будинок та земельну ділянку, належить до земель загального користування с. Сокільники, передача її у приватну власність є незаконною. Крім того, в порушення вимог земельного законодавства України при виділенні земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 з позивачкою і як суміжним власником земельної ділянки жодним чином не було погоджено межі такої земельної ділянки (що є обов`язковим при такому виділенні). Більше того, таке виділення фактично позбавило ОСОБА_1 можливості повноцінного доступу (проїзду) до її ж земельної ділянки (господарства в цілому), а також належної експлуатації та обслуговування розташованих на земельній ділянці житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач зазначає, що має достатні підстави вважати що відповідач-1 здійснить заходи для відгородження зареєстрованої земельної ділянки та, відповідно, перекриття їй повноцінного доступу (проїзду) до її ж земельної ділянки (господарства в цілому), а також належної експлуатації та обслуговування розташованих на земельній ділянці житлового будинку, господарських будівель і споруд. Окрім того, огородження відповідачем-1 земельної ділянки може істотно утруднити виконання можливого рішення суду та поновлення порушених прав позивачки, зокрема у випадку, якщо відповідач-1 відмовиться добровільно демонтувати огорожу, вона буду змушена повторно звертатися до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні належним їй майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву відповідача про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що така не підлягають до задоволення з таких підстав.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначає, види заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі, предметом якої є скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що є безпосередньою метою забезпечення позову як інституту цивільного процесуального законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник вправі вільно розпоряджатись своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Разом з тим, заявник звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову визначає спосіб такого забезпечення що фактично являє собою предмет іншого спору, з яким вона вправі звернутися до суду як із окремим позовом щодо вимог, які він заявляє у заяві про забезпечення позову.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки наявні спірні правовідносини щодо правомірності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, однак право власності є непорушним, та включає у себе право на володіння, користування та розпорядження майном, що є у власності, відповідачем обґрунтовано не наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення його прав та законних інтересів, враховуючи те, що вид забезпечення позову запропонований відповідачем у заяві про забезпечення позову суд вважає таким, що не співвідноситься із заявленими позивачем позовними вимогами, правову природу інституту забезпечення позову, що полягає у передбаченому законом механізмі забезпечення виконання рішення суду з метою захисту прав сторони позивача, позовні вимоги заявлені у справі, що розглядається, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153, 259, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки – відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст складено 27.05.2020 року.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

СуддяІ. І. Мельничук