Рішення № 89551647, 05.05.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1086/20 Провадження № 2-а/450/70/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Білецька А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Хлопецький Олександр Олександрович до Управління патрульної поліції України у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного штраф3у у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2313328 від 29.03.2020 року, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом в інтересах позивача до Управління патрульної поліції України у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2313328 від 29.03.2020 року за ч. 6 ст. 121 КУпАП

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем із грубим порушення вимог чинного законодавства, є безпідставною та підлягає скасуванню, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував (номерні знаки не були забрудненими і з відстані навіть більше 20 метрів можна було чітко визначити символи номерного знака). При цьому, поліцейські на службовому автомобілі умисно та незаконно здійснили зупинку його транспортного засобу без наявних для того правових підстав, а також спілкувались із позивачем перебуваючи без засобів захисту (медичних масок), незважаючи на введений в Україні карантин (при цьому сам позивач перебував у засобах захисту, оскільки відноситься до групи ризику через наявні супутні захворювання). На зауваження позивача щодо недотримання представниками поліції карантинних норм і створення йому додаткових ризиків, останні повідомили, що це їхня особиста справа вдягати маску чи ні. Також, під час розгляду справи та винесення постанови про адміністративне правопорушення, лейтенантом поліції Ткачуком М.Д. було проігноровано вимогу позивача про надання для ознайомлення доказів вчинення ним вказаного правопорушення. Крім того, представниками поліції не відібрано пояснень свідків, а також не проведено фото-фіксацію «правопорушення» з огляду на незгоду позивача із висновками представників поліції про наявність ознак складу адміністративного правопорушення. Відомості про будь-які докази вчинення позивачем правопорушення у винесеній лейтенантом поліції Ткачуком М.Д. постанові відсутні. Позивач у наданій для ознайомлення постанові здійснив письмовий запис, що не погоджується з правопорушенням у вчиненні якого його звинувачують, а зважаючи на зухвалу поведінку представників поліції та недотримання ними правил карантину, позивач 30.03.2020 р. надіслав скаргу на Гарячу лінію МВС України.

В судове засідання позивач не з`явився, подав на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав наведених у ньому.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву суду не надіслав.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що постановою інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Ткачука Максима Денисовича, серія ЕАк № 2313328 від 29.03.2020 року, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 гривень.

Згідно вказаної постанови, 29.03.2020 року о 13 год. 04 хв. у м. Львові, просп.. Червоної калини, 85, водій керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., чим порушив п. 2.9в Правил дорожнього руху.

Положеннями ст. 222 КУпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів,зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом п.п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях заперечив вчинення ним порушення правил дорожнього руху, оскільки такого не здійснив, окрім того інспектором поліції було проігноровано вимогу позивача про надання для ознайомлення доказів вчинення ним вказаного правопорушення, не відібрано пояснень свідків, а також не проведено фото-фіксацію «правопорушення» з огляду на незгоду позивача із висновками представників поліції про наявність ознак складу адміністративного правопорушення.

Ч. 1 статті 59 та частині 2 статті 64 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд; статті 2, пункту З статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту та можливість вільного вибору захисника; принципу 1 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками, який передбачає, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту й відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях судочинства.

Із метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, в цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, суд наголошує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись виключно на висновках працівників поліції, за відсутності доказів винуватості особи, отриманих не інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Разом з ним представником поліції не було представлено суду та долучено відзиву на позовну заяву, відеозапису із місця події, та будь-яких інших доказів, а тому судом не встановлено жодних обставин, які підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху.

У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 дорожнього руху, у зв`язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з`ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247, 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами доказів правомірності винесеної постанови представлено не було.

Таким чином, з огляду на вищевказане, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд вважає, що постанови по справі про адміністративне правопорушення підлягають скасуванню та справи про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягнення документально підтверджені понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 241-246, 247, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Хлопецький Олександр Олександрович - задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАк № 2313328 від 29.03.2020 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 (три тисячі двісті гривень) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

СуддяІ. І. Мельничук