Ухвала суду № 89546482, 29.05.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3171/20

Провадження №6/367/145/2020

УХВАЛА

Іменем України

29 травня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Саранюк Л. П.,

за участі секретаря с/з Бабакової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про примусове проникнення до володіння боржника ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду надійшло подання, в якому приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович просить надати дозвіл на примусове проникнення до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30612967, що належить на праві власності ОСОБА_1 , як боржнику у виконавчому провадженні №59801078.

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши подання та додані до нього матеріали виконавчого провадження, вважає подання таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (надалі - приватний виконавець), перебуває виконавче провадження №59801078 з примусового виконання виконавчого листа № 2-934/2010 від 17.03.2011, виданого Ірпінським міським судом Київської області, резолютивною частиною якого вказано: стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний Банк» заборгованість за кредитним договором і штрафні санкції в розмірі 915 698, 01 грн. (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 01 коп.)

Стягувачем є Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (вул. Пушкінська, б. 42/4, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 14361575) колишня назва Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний Банк».

13.08.2019 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59801078 та зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно за встановленою Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 формою (додаток 1) та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

14.08.2019 приватним виконавцем було вчинено ряд виконавчих дій, а саме:

1) боржнику направлено постанову про арешт майна від 13.08.2019 № 4858, якою повідомлено про накладення арешту на майно та встановлено заборону на його відчуження;

2) накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк» та в АТ «Піреус Банк МКБ» та інших банківських установах (15 банківських установ).

Під час здійснення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження у ВП 59801078 приватним виконавцем було з`ясовано, що:

1)з наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації на праві власності ОСОБА_1 належать:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30612967;

- земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки: 3210945600:01:078:0144;

2) згідно інформації, наданої АТ «Кредобанк», АТ «Перший Український міжнародний банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Державний експортно-імпортний банк України», АБ «Південний», АТ «Універсал банк», ПАТ «Укргазбанк» боржником у даних банківських установах рахунки не відкривались.

Листом АТ «ОТП Банк» від 20.08.2019 № 25-4/10323-БТ повідомлено про прийняття до виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 14.08.2019 ВП № 59801078. Крім цього повідомлено, що залишок на рахунку боржника № НОМЕР_1 становить 31,20 грн та на рахунку № НОМЕР_2 становить 3,17 грн.

Листом АТ КБ «Приватбанк» від 21-08-2019 № 20.1.0.0.0/7-19082Б повідомлено, що на рахунках боржника недостатньо коштів для виконай постанови приватного виконавця від 14.08.2019.

Регіональним сервісним центром МВС в Київській області листом від 09.09.2019 №31/10-4084 повідомлено, що боржник володіє транспортним засобом ЗАЗ 110307, (2004) синього кольору.

Крім цього, в акті приватного виконавця від 03.10.2019 зазначено, що боржник під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59801078 висловлював погрози в адресу приватного виконавця з приводу подальшого вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.

04.11.2019 року упривтаним виконавцем ОСОБА_2 винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

04.11.2019, а в подальшому 06.12.2019 року помічником приватного виконавця було здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, проте, потрапити до житла з метою перевірки майнового стану боржника не вдалося.

Згідно ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

У відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Отже, як вбачається з аналізу ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 439 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Судом встановлено, що зазначене рішення суду станом на час розгляду подання боржником не виконано, про що свідчать матеріали подання, боржник ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження та ходом виконавчих дій, боржник є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Разом із тим, судом встановлено, що приватним виконавцем надано належні та допустимі докази того, що боржника належним чином було повідомлено про проведення виконавчих дій, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду, на виклики приватного виконавця не з`являється, заборгованість не сплачує.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 р. (заява №18357/91), «Михайленки та інші проти України» (Mykhaylenky and Others v. Ukraine) від 30.11.2004 р. (заяви №35091/02, №35196/02, №35201/02, №35204/02, №35945/02, №35949/02, №35953/02, №36800/02, №38296/02, №42814/02), «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) від 07.05.2002 р. (заява №59498/00), п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (№1) (Philis v. Greece (no. 1)) від 27.08.1991 р. (заяви №12750/87, №13780/88, №14003/88)). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення у справах «Ді Педе проти Італії» (Di Pede v. Italy) від 26.09.1996 р. (заява №15797/89) та «Заппія проти Італії» (Zappia v. Italy) від 26.09.1996 р. (заява №24295/94)).

Отже, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), є підставою для вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення, зокрема заходів спрямованих на перевірку майнового стану боржника.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, є власником майна, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла боржника, оскільки приватним виконавцем надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника як можливого способу виконання судового рішення.

Враховуючи вказане та керуючись ст. 439 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про примусове проникнення до володіння боржника ОСОБА_1 – задовольнти.

Надати приватному виконавцеві виконавчого округу Київської області Говорову Павлу Володимировичу дозвіл на примусове проникнення до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30612967, що належить на праві власності ОСОБА_1 , як боржнику у виконавчому провадженні №59801078.

Копію ухвали направити державному виконавцю для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк