Рішення № 89542904, 01.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року м. Київ № 640/9257/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 доПенсійного фонду Українипровизнання протиправною відповіді та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДР: 00035323), в якому просить суд:

1) визнати відповідь Пенсійного фонду України від 23.04.2020 № 10883-7907/Н-03/8-2800/20, протиправною, оскільки вона є неповною та не відповідає вимогам чинного законодавства;

2) зобов`язати відповідача розглянути повторно його запит від 24.03.2020 та надати за результатами розгляду в установлені чинним законодавством строки запитувану інформацію.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що відповідно до рішення суду ГУ ПФУ в Харківській області зобов`язано нарахувати та виплатити пенсію позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, за період з березня 2016 по теперішній час.

У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, він звернувся на Урядову гарячу лінію із запитом про отримання публічної інформації щодо цього питання. Запит розподілено на ПФУ. У запиті поставлено питання щодо прийняття окремого порядку повернення коштів пенсіонерам Луганської та Донецької області, щодо механізму повернення коштів на підставі рішення суду, надання інформації про аналогічні рішення.

Позивач зазначає, що ним отримано відповідь яка, на думку позивача, не містить повних відповідей на поставлені питання.

Враховуючи наявну на думку позивача протиправну бездіяльність в контексті виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Зазначає, що звернення розглянуто в порядку та у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян». При цьому, звертає увагу, що питання 1 та 2 запиту позивача не належать до запиту про публічну інформацію, запитувана інформація не має такого статусу. Щодо питання 3 то, на думку відповідача, позивач не заявляв про розгляд його в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На думку відповідача позивач не погоджується зі змістом наданої відповіді, що водночас не свідчить про порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян».

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 29.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 12 та п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без проведення засідання та виклику сторін.

Встановлені судом обставини.

Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19, яке набрало законної сили 10.12.2019 позов ОСОБА_1 , який має статус внутрішньо переміщеної особи, до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області (Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) щодо не нарахування та невиплати пенсії позивачу з листопада 2016 року по теперішній час.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області, Індустріальний відділ обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з березня 2016 року по теперішній час, в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

24.03.2020 позивач звернувся із зверненням на Урядову гарячу лінію відносно виконання рішення суду та зазначив у ньому, що статтею 124 Конституції України та ст. 255 КАС України судові рішення, які набрали чинності є обов`язковими до виконання всіма посадовими особами на всій території України.

Зазначено у зверненні також, що у грудні 2019 ним було подано виконавчий лист до відділу примусового виконання рішень, але станом на 24.03.2020 рішення ХОАС не виконано. На численні звернення до ГУ ПФУ отримуються лише відписки. Позивач зазначив у зверненні, що вважає таку бездіяльність протиправною та злочинною.

Також у зверненні зазначено, зо ГУ ПРФУ йдеться посилання на «спеціальний порядок» який передбачено постановою КМ України від 05.11.2014 № 637.

З урахуванням наведеного позивач просив надати відповіді на наступні питання:

- жодного спеціального порядку з приводу виконання рішень судів про повернення пенсійних виплат за минулі періоди, пенсіонерам з Луганської (Донецької) області наразі не існує. Коли він (порядок) буде прийнятий ?;

- роз`яснити механізм повернення пенсії за вказаний період на підставі рішення суду. Термін (реальний) виконання рішення суду.

- зазначити кількість аналогічних рішень судів, з аналогічного питання, які вже виконані у 2019 - 2020 роках по усій країні, зокрема, у Харківській області (кількість рішень, сума виконання);

- з наявних матеріалів вбачається, що звернення розглядалося Пенсійним фондом України;

23.04.2020 Пенсійним фондом України сформовано відповідь на адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якій зазначено, що пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб здійснюється згідно чинного законодавства, в тому числі з урахуванням Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови КМ України від 05.11.2014 № 637.

Крім того, зазначено, що на виконання вищезгаданого рішення суду здійснено відповідні нарахування пенсії. Відносно допуску частини рішення до негайного виконання зазначено, що виплату пенсії в межах одного місяця (за грудень 2016) проведено в грудні 2019.

На завершення звернута увага, що суми пенсії, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та будуть виплачуватись з урахуванням норм постанови № 637 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, по суті вимоги до відповідача заявлені у зв`язку з невиконанням регіональним ГУ ПФУ рішення суду щодо відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.

У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з низкою питань, зазначених вище.

Між тим, слід одразу наголосити, що Пенсійний фонд України не є виконавцем рішення суду та його виконання забезпечується саме ГУ ПФУ у Харківській області.

Водночас, суд погоджується з позицією позивача відносно того, що судове рішення є обов`язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України) та виконавча гілка влада, у т.ч. КМ України, не може не лише втручатися у діяльність судової гілки влади, але й встановлювати свій особливий порядок виконання рішення суду, а даному - прийнятого відносно позивача, та зобов`язані його неухильно та безумовно виконувати, що є прямим обов`язком державних органів в силу вимог Конституції України.

Між тим, знову таки слід наголосити, що ПФУ не є зобов`язаною за рішенням суду особою та виконувати рішення суду має саме регіональне ГУ ПФУ.

Що стосується власне взаємовідносин позивача та відповідача, слід зазначити, що позивач, як він наполягає, звернувся до ПФУ в порядку реалізації можливостей, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Наведене та усталена судова практика з цих питань дає підстави для висновку, що під публічною інформацією розуміється інформація, яка створена, вже наявна у відповідного суб`єкта, а не інформація, яка може бути створена у майбутньому.

У даному випадку є очевидним, що запитувана позивачем інформація не належить до визначення «публічна інформація», у зв`язку з чим така інформація не могла бути наданою у такому вигляді і обсязі, в якому просив позивач в рамках реалізації норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, перше питання стосується реалізації КМ України положень останнього абзацу пункту 1 постанови КМ України від 5 листопада 2014 р. N 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції постанови КМУ від 21.08.2019 р. № 788) відповідно до якого «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

При цьому, навіть Українська Гельсінська спілка з прав людини зазначила, що Постанова №788 передбачає ряд негативних положень, що фактично унеможливлять виплату пенсій ВПО.

З наведеного вбачається, і це є очевидним, що ПФУ, хоча і є розробником профільних нормативно-правових актів, але не повноважний приймати замість КМУ вказаний окремий порядок та, відповідно, не може замість КМУ визначити дату його ухвалення.

Друге питання поставлено відносно строків виконання рішення суду. Однак, як вже зазначалося, ПФУ не здійснює виконання рішення суду, у зв`язку з чим також відсутні підстави для висновку про надання ПФУ у цьому контексті протиправної відповіді.

У даному випадку відсутні підстави кваліфікувати звернення позивача як скаргу в рамках Закону України «Про звернення громадян», яку неналежно розглянув відповідач, оскільки він не здійснює виконання рішення суду.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що питання контролю за виконанням рішення суду та вжиття заходів примусу до боржників (регіонального ГУ ПФУ), у т.ч. щодо застосування штрафних санкцій, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», положеннями статей 382 КАС України («Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах») та 383 КАС України («Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду»).

У свою чергу, відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Між тим, на думку суду, у даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб забезпечення виконання вищезгаданого рішення суду, який по суті не призводить до будь-якого реального руху щодо вчинення заходів по його ефективному виконанню.

Відносно третього питання щодо надання статичної інформації відносно прийнятих судових рішень та кількості сплачених коштів, слід зазначити, що сукупність вказаної інформації не належить до визначення «Публічна інформація», оскільки, крім іншого, потребує здійснення ПФУ заходів по її створенню у майбутньому. У той же час, як вже зазначалося, публічна інформація, це інформація яка вже наявна, вже створена, що у свою чергу не дає підстав для висновку про протиправну бездіяльність відповідача у наведеному контексті.

З відповіді ПФУ вбачається, що ПФУ надав відповідь, виходячи із власного розуміння правового регулювання окремих питань, заявлених позивачем у зверненні, що само по собі, як і незгода позивача з такою відповіддю, не може слугувати підставою для висновку про протиправну бездіяльність відповідача у зв`язку з розглядом звернення позивача в рамках як Закону України «Про доступ до публічної інформації», так і Закону України «Про звернення громадян».

Між тим, в контексті вимог слід також нагадати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, певний обов`язок суб`єктів владних повноважень має бути визначений Законом.

Однак, Закон України «Про доступ до публічної інформації» не містить обов`язку суб`єктів владних повноважень розглядати поданий в рамках цього Закону запит за правилами іншого спеціального Закону («Про звернення громадян»), у т.ч. у випадку, якщо запит не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та запитувана інформація не відповідає визначенню «публічна інформація».

У цьому випадку, відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачений відповідний алгоритм дій суб`єкта владних повноважень.

Закон не передбачає інших дій суб`єкта владних повноважень в рамках Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

З останнього слід дійти висновку, що відносини ініціатора відповідних відносин за Законом України «Про доступ до публічної інформації» остаточно вирішуються з іншими особами саме в рамках цього Закону, що не передбачає виникнення у відповідних суб`єктів владних повноважень інших обов`язків, ніж передбачені цим Законом.

Іншими словами, цей Закон не передбачає трансформацію («перетікання») обов`язків в рамках цього Закону в сферу регулювання іншого спеціального Закону («Про звернення громадян»).

А відтак, отримавши запит на публічну інформацію, поданий в рамках реалізації прав, передбачених Законом України «Про доступу до публічної інформації», відповідач не має правових підстав діяти інакше, ніж передбачено цим Законом, зокрема за Законом України «Про звернення громадян», навіть якщо запит на інформацію не стосується питань, які регулюються Законом України «Про доступу до публічної інформації», оскільки сам заявник за своїм внутрішнім переконанням визначає форму та правовий порядок реалізації своїх прав та, відповідно, певний суб`єкт владних повноважень не має повноважень втручатися у внутрішнє переконання ініціатора звернення та замість суб`єкта звернення визначати правовий режим звернення, самостійно змінювати правовий режим та порядок розгляду звернення.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки судом не встановлено порушень відповідачем власне Закону України «Про доступ до публічної інформації» по відношенню до позивача, на порушення якого посилається позивач у позовній заяві.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1) до Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДР: 00035323), - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 292, 293, 295, 296 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін