Рішення № 89542856, 28.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року м. Київ № 826/18229/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсет»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,за участю:

представника позивача - Хомишина Максима Анатолійовича

представника відповідача - Перепелюка Олега Вікторовича

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 травня 2020 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алсет" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року №0002682207 та №0002692207; від 08 червня 2015 року №0002842207 та №0002852207; від 16 червня 2015 року №0003052202 та №0003062202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 №826/18229/15 (суддя Кузьменко В.А.) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алсет" задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 №826/18229/15 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2020 №826/18229/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд наголосив на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року у справі №1-кп/759/730/15, на який також посилався контролюючий орган та яким затверджено угоду від 07 серпня 2015 року між прокурором Хацковим Д.О. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості; ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України та не враховано наданий скаржником висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.05.2016 №623/тдд, яким встановлено, що підписи в первинних фінансово-господарських документах, складених в результаті господарських відносин Товариства з ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б» виконані не громадянкою ОСОБА_1 .

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи перереєстровано, в порядку, визначеному пунктом 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Літвіновій А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 адміністративну справу №826/18229/15 прийнято до провадження судді Літвінової А.В. та постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 27.04.2020. Зобов`язано сторін у строк до 27.04.2020 із врахуванням постанови Верховного Суду від 12.02.2020 №826/18229/155 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин.

Позивачем, 21.04.2020 подано додаткові пояснення, в яких підтримані позовні вимоги, вказано на реальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №826/18229/15 по суті на 28.05.2020.

В судовому засіданні 28.05.2020, представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вказав, що всі докази та пояснення на яких грунтується позиція відповідача міститься в матеріалах справи. Зокрема, вирок і експертний висновок, на які звернув увагу Верховний суд, свідчать, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Літес», ТОВ «Вестес», ТОВ «Астрада-Б» не підписувались ОСОБА_1 , а відтак не відображають реальне здійснення господарських операцій, а отже і податкового обліку.

Протокольною ухвалою від 28.05.2020, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві в порядку правонаступництва.

В судовому засіданні 28.05.2020 по справі проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з ТОВ «Літес», ТОВ «Вестес», ТОВ «Астрада-Б».

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Алсет» п.п. 198.1 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість на 578 874 грн, в т.ч. по періодам: за 2014 рік - 57/8 874 грн (за лютий 2014 року - 96 551 грн, травень 2014 року - 328 513 грн, за червень 2014 року - 153 810 грн) та порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 575 194 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 12.05.2015 №18/26-58-22-07-11/36088844 та прийнято податкові повідомлення - рішення від 28 травня 2015 року:

- №0002682207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 868 311, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 578 874, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 289 437,00 грн;

- №0002692207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 862 791,00 грн, у тому числі, за основним платежем-575 194, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 287 597,00 грн.

Також, Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 при взаємовідносинах з ТОВ «Літес», ТОВ «Вестес», ТОВ «Астрада-Б».

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Алсет» пп. 198.1 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за 2013 рік на 1 073 066 грн, в тому числі по періодам: червень 2013 року - 171 435 грн, липень 2013 року - 202 636 грн, серпень 2013 року - 126 717 грн, вересень 2013 року 112 528 грн, жовтень 2013 року - 230 167 грн, листопад 2013 року - 204 583 грн, грудень 2013 року - 25 000 грн. та порушення пп. 139.1.9, п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 1 019 412 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 21.05.2015 №20/26-58-22-07-11/36088844 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 червня 2015 року:

- №0002842207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 609 599, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 1 073 066, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 536 533 грн.;

- №0002852207, яким платника збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 529 118, 00 грн. з яких за основним платежем - 1 019 412 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 509 706 грн.

Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Алсет» п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на 103 088 грн. та порушення п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1, ст. 44, п. 138.2, ст. 138, п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 92 779 грн.

За результатами перевірки складено акт від 02.06.2015 №2947/26-58-22-02-17/36088844 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2015 року:

- №0003062202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 154 632, 00 грн, з яких за основним платежем - 103 088, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 51 544 грн.

- №0003052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 139 609,00 грн, з яких за основним платежем - 92 779, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46 390, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.03.2020 №826/18229/15 (адміністративне провадження №К/9901/25085/18), суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктами 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість,- покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частина другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Податковим органом під час проведення перевірок була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами - з ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Астрата-Б», та ПП «Пром-Тех-Снаб» у періоді, що перевірявся, що і стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «Алсет» (Замовник) та ТОВ «Літес» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 04 листопада 2013 року № 041113, від 05 листопада 2013 року № 051113, від 06 листопада 2013 року № 061113, від 07 травня 2014 року № 07/05-14, від 08 травня 2014 року № 08/05-14, від 12 травня 2014 року № 12/05-14, від 16 травня 2014 року №16-05-14, від 19 травня 2014 року № 19/05-14, від 20 травня 2014 року № 20/05-14.

Вказані договори підписано директором ТОВ «Літес» ОСОБА_1 з однієї сторони та директором ТОВ «Алсет» ОСОБА_2 з другої.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні підписані директором ТОВ «Літес» ОСОБА_1 та директором ТОВ «Алсет» ОСОБА_2 .

Також, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Вестес» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 24 січня 2014 року № 24/01-14, від 05 лютого 2014 року № 05/02-14, від 06 лютого 2014 року № 06/02-14, від 27 лютого 2014 року № 27/02-14, від 28 квітня 2014 року № 28/04-14, від 05 травня 2014 року №05/05-14, від 06 травня 2014 року № 06/05-14.

Вказані договори підписано директором ТОВ «Вестес» ОСОБА_1 з однієї сторони та директором ТОВ «Алсет» ОСОБА_2 з другої.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні підписані директором ТОВ «Вестес» ОСОБА_1 та директором ТОВ «Алсет» ОСОБА_2 .

Між ТОВ «Алсет» (Замовник) та ТОВ «Астрата-Б» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 05 червня 2013 року № 50613, від 11 червня 2013 року № 130611, від 12 червня 2013 року № 131112, від 17 червня 2013 року № 130617, від 18 червня 2013 року № 130618, від 19 червня 2015 року № 130619, від 20 червня 2013 року № 200613, від 21 червня 2013 року № 130621.

Вказані договори підписано директором ТОВ «Астрата-Б» ОСОБА_1. з однієї сторони та директором ТОВ «Алсет» ОСОБА_2 з другої.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні підписані директором ТОВ «Астрата-Б» ОСОБА_1 та директором ТОВ «Алсет» ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року у справі №1-кп/759/730/15, яким затверджено угоду від 07 серпня 2015 року між прокурором Хацковим Д.О. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України. Вказано, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ «Астрата-Б», ТОВ «Літес», та ТОВ «ВЕСТЕС», печаткою підприємства не користувалась, угод не укладала, самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала.

Крім того, висновком експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.05.2016 №623/тдд, встановлено, що підписи в первинних фінансово-господарських документах, складених в результаті господарських відносин Товариства з ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б» виконані не громадянкою ОСОБА_1 .

Згідно правової позиції Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первинні документи та договори, виписані від імені ОСОБА_1 , що відповідала за здійснення господарських операцій (директорів ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б») не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи позивачем не надано пояснень, яким чином ним було встановлено ділові стосунки з контрагентами, з ким саме контактував позивач при прийнятті підрядних робіт на об`єктах, оформленні зазначених первинних документів тощо.

Суд звертає увагу на те, що, дійсно, підставою для формування податкового обліку є виключно первинні документи. Разом з тим, право на формування відповідних сум податкового кредиту виникає лише у випадку реального виконання господарських операцій, що може бути підтверджене, зокрема, певними доказами вчинення певних дій у ході виконання зобов`язання, документами, наявність яких передбачена у господарському договорі. Якщо у ході судового засідання буде встановлено, що господарські операції між підприємствами не мали місце та оформлені лише документально, це може слугувати підставою для висновку про те, що ці підприємства свідомо беруть участь у діях, спрямованих на шахрайське ухилення від сплати ПДВ.

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в п. 32 рішення про справі «Булвес АД» проти Болгарії», в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 6 липня 2006 р. у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): « (…) коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті».

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б» не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально, а тому позбавлення позивача податкового кредиту та сум від`ємного значення з ПДВ, збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання з ПДВ є правомірним.

Щодо висновків контролюючого органу по взаємовідносинам позивача із ПП «Пром-Тех-Снаб», суд наголошує на тому, що відповідні висновки зроблені по ланцюгу контрагентів ПП «Пром-Тех-Снаб», з посиланням на акт від 27 серпня 2014 року №1984/26-59-22-03/38007002, складеного ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

При цьому, належних доказів щодо неможливості провадження господарської діяльності ПП «Пром-Тех-Снаб», невиконання останнім своїх договірних зобов`язань перед позивачем, з боку контролюючого органу не надано. Висновки акту перевірки від 02.06.2015 №2947/26-58-22-02-17/36088844 зроблені на припущеннях.

За посиланням позивача, між ТОВ «Алсет» (Замовник) та ПП «Пром-Тех-Снаб» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 03 лютого 2014 року № 3/2-14 та від 04 лютого 2014 року № 4/2-14, підтвердженням реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами, є, зокрема, договори підряду на виконання комплексу робіт; договірні ціни; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконаних робіт; акти приймання-передачі матеріалів; податкові накладні.

Враховуючи, що висновки акту перевірки від 02.06.2015 №2947/26-58-22-02-17/36088844 зроблені на припущеннях, по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, відсутність доказів неможливості виконання відповідних договорів з боку ПП «Пром-Тех-Снаб», відповідні висновки контролюючого органу є необґрунтованими, а відтак, податкові повідомлення-рішення, прийняти на підставі такого акту підлягають скасуванню.

Тому позовні вимоги в частині податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 червня 2015 року №0003052202 та №0003062202, підлягають задоволенню.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, беручи до уваги висновки Верховного суду, викладені в постанові від 12.02.2020 №826/18229/15 (адміністративне провадження №К/9901/25085/18), на підставі наданих сторонами пояснень та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсет» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсет» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 червня 2015 року №0003052202 та №0003062202.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2020.