Ухвала суду № 89542518, 01.06.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 червня 2020 р. м. Чернівці Справа №600/600/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 16 квітня 2019 року №Ф-23656-56.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Позивачем подано до суду клопотання про забезпечення позову, у якому він просить суд на час судового розгляду його позовної заяви до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23656-56 від 16 квітня 2019 року зупинити стягнення за вказаною вимогою в ході виконавчого провадження №61207709, що знаходиться на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що на підставі даної вимоги про сплату боргу (недоїмки) Другим відділом державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу з позивача. 04 березня 2020 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача. Зазначену вимогу він вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, посилаючись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вважає, що він є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем. Зазначає, що виконання оскаржуваної вимоги може спричинити незаконне стягнення з нього коштів. Отже, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову відповідно до пункту 2 частини другої статті 150, пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову та перевіривши наявні у справі матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу наведених норм вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

З огляду на зміст клопотання про забезпечення позову та додані до нього матеріали, суд звертає увагу і на такі норми матеріального права.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VІ дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VІ встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону №2464-VІ вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Виходячи з наведеного, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 04 березня 2020 року звернено стягнення на доходи позивача на підставі вимоги ГУ ДПС у Чернівецькій області №Ф-23656-56 від 16 квітня 2019 року про стягнення ЄСВ на користь держави в розмірі 18276,72 грн.

Поряд з цим, вказану вимогу позивач вважає протиправною, оскільки він є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Вказане свідчить про наявність загрози завдання позивачеві шкоди або збитків внаслідок звернення стягнення на його активи до надання судом правової оцінки оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23656-56 від 16 квітня 2019 року.

За таких обставин суд вважає, що реалізація оскаржуваної вимоги не можлива до надання судом оцінки на предмет її правомірності, оскільки в іншому разі при задоволенні цього позову, поновити порушені права та інтереси позивача буде неможливим або істотно ускладненим. Судовий захист порушеного права має бути реальним, а не ілюзорним.

Позивачем обраний спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23656-56 від 16 квітня 2019 року на суму 18276,72 грн. Обрання такого способу забезпечення позову відповідає положенням пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України та є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до неможливості поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову за клопотанням позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.

2. Зупинити стягнення з ОСОБА_1 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23656-56 від 16 квітня 2019 року на суму 18276,72 грн до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та набрання ним законної сили.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи та Другому відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.П. Лелюк