Рішення № 89542483, 29.05.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/596/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61865644 по примусовому виконанню виконавчого напису №7195, виданого 04 квітня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15672,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич В.Л. від 17 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження №61865644 по примусовому виконанню виконавчого напису №7195, виданого 04 квітня 2020 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15672,00 грн. У вказаній постанові зазначено адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , проте він ніколи не проживав за вказаною адресою, не був зареєстрований та не має жодного відношення до неї. Наголошує на тому, що з 22 серпня 2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що при відкритті виконавчого провадження інформація про місце реєстрації позивача навмисно вказана невірно. Крім цього, зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача і у нього не було повноважень щодо відкриття провадження з примусового виконання виконавчого напису №7195 від 04 квітня 2020 року. З огляду на наведене позивач вважає вказану постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 26 травня 2020 року о 15 год. 30 хв.; задоволено клопотання позивача та залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

Особи, які беруть участь у цій справі, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2020 року, в порядку частини першої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана ухвала суду разом з матеріалами позову та інформацією про права й обов`язки була надіслана відповідачу та третій особі на їх електронні адреси.

Крім цього, про дату, час та місце розгляду справи учасники справи були повідомлені засобом телефонного зв`язку за номерами, які містяться у позові, що підтверджується складеною працівником апарату довідкою від 15 травня 2020 року.

Однак правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався. До суду від нього жодних документів станом на день прийняття рішення у справі не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, також не надала суду пояснень щодо позову. Жодних документів від неї станом на день прийняття рішення у справі не надходило.

В судове засідання учасники справи не з`явились. Водночас 26 травня 2020 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

За таких обставин та враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев`ятої статті 205, частини третьої статті 268 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позиачальник) укладено договір про надання кредиту №1886411 (далі - Договір), відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн на умовах, визначених Договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальника зобов`язано повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у відповідності до умов Договору у національній грошовій одиниці України - гривні.

04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7195, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , який є боржником за кредитним договором 1886411 від 29 січня 2019 року, заборгованості за період з 01 березня 2019 року по 31 січня 2020 року у загальній сумі 15672,00 грн, у тому числі:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 8000,00 грн;

- прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 3072,00 грн;

- строкова заборгованість за штрафами і пенями у розмірі 3200,00 грн;

- плата за вчинення виконавчого напису на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» у розмірі 1400,00 грн.

07 квітня 2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» подано приватному виконавцю Дорошкевич В.Л. заяву про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за №7195 від 04 квітня 2020 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 15672,00 грн.

17 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною на підставі заяви стягувача про примусове виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61865644 з виконання виконавчого напису №7195, виданого 04 квітня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості в розмірі 15672,00 грн.

Дослідженням інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України №45212020200506 від 06 травня 2020 року встановлено, що межами виконавчого округу приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ.

За таких обставин, не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 17 квітня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами першою та другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 24 Закону №1404-VІІІ визначено місце виконання рішення.

Так, згідно названої статі виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша).

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга).

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (частина третя).

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта).

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (частина п`ята).

Згідно пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до положень статті 18 Закону №1404-VІІІ, якою передбачені обов`язки виконавців, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім цього, пунктом 1 розділом II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами першою, другою статті 25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Аналіз наведених норм дає підстави суду для висновку, зокрема, про те, що приватний виконавець приймає до виконання такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Водночас приватний виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, одними із яких є проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.

Наведене узгоджується із висновками суду касаційної інстанції, зробленими у справах з аналогічних правовідносин (постанови Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №580/3311/19, від 08 квітня 2020 року у справі №804/6996/17), які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З обставин справи вбачається, що виконавче провадження ВП№61865644 відкрито відповідачем за місцем проживання (перебування) боржника, про що просив стягувач у заяві про примусове виконання рішення від 07 квітня 2020 року.

Водночас, згідно наявних у справі матеріалів, при вирішенні питання про відкриття вказаного виконавчого провадження у відповідача, виконавчим округом якого є м. Київ, були відсутні належні докази того, що боржник - ОСОБА_1 , який згідно даних паспорту зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 дійсно проживає у АДРЕСА_1 , яку зазначено стягувачем у поданій приватному виконавцю заяві про примусове виконання рішення.

При цьому, як вбачається з названої заяви, до неї стягувачем не було додано документів, які б підтверджували місце проживання/перебування боржника за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV зазначено, зокрема:

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;

довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.

Проте жодних належних документів, які б підтверджували місце проживання/перебування боржника за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять. Таких відповідачем не надано.

При цьому суд звертає увагу на твердження позивача, які не були жодним чином спростовані відповідачем, про помилковість зазначення адреси місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , у виконавчому написі нотаріуса №7195 від 04 квітня 2020 року, з примусового виконання якого і було прийнято оскаржувану постанову.

Водночас як у названому виконавчому написі, такі і в кредитному договорі №1886411 від 29 січня 2019 року, на підставі якого винесено такий виконавчий напис, вказано адресу місця реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

У кредитному договорі №1886411 від 29 січня 2019 року вказана лише названа адреса місця реєстрації позивача. Ця ж адреса реєстрації зазначена і в заяві стягувача про примусове виконання рішення від 07 квітня 2020 року.

Однак наведеним вище обставинам відповідач належної оцінки не дав та не перевірив інформацію про дійсне місце проживання/перебування боржника чи місцезнаходження його майна у м. Києві при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, в той час як місцем реєстрації позивача є адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною у справі копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

За таких обставин, перевіряючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі закону, яким врегульовано спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень як постанова про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є твердженнями позивача у позові про порушення відповідачем правил територіальної діяльності приватних виконавців, а також про те, що за наслідком розгляду заяви стягувача про примусове виконання рішення відповідач повинен був повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ як такий, що пред`явлено не за місцем виконання.

Зазначене дає підстави суду для визнання протиправною та скасування постанови від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61865644 по примусовому виконанню виконавчого напису №7195, виданого 04 квітня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15672,00 грн.

Отже, заявлені позовні вимоги - обґрунтовані, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім цього, вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, в адміністративному судочинстві обов`язок доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб`єкта владних повноважень, тобто у даному випадку на відповідача - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л.

Однак відповідачем не було подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідачем-суб`єктом владних повноважень не було подано відзив на позов, при цьому без зазначення причин його неподання.

Станом на день вирішення судом цього спору від відповідача до суду жодних документів не надходило.

Указане кваліфікується судом як визнання позову, що, в свою чергу, також дає підстави для прийняття рішення про його задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 6840,80 грн, що складаються із судового збору у розмірі 840,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до квитанції №25 від 06 травня 2020 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 840 гривень 80 коп.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, то такі у позовній заяві обґрунтовано тим, що з метою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 квітня 2020 року позивач звернувся до адвоката Павалюк Г.В., у зв`язку з чим між ними 08 травня 2020 року укладено договір про надання правової допомоги №78.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2020 року між ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Павалюк Г.В. (далі - Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №78 (далі - Договір), відповідно до якого Клієнт доручає та оплачує, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу, захист прав та законних інтересів Клієнта, з будь-якого юридичного питання, що виникне у Клієнта з третіми особами.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2, 3.6 Договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

Відповідно до Акту наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №78 від 08 травня 2020 року Адвокат у повному обсязі надав Клієнту, а Клієнт прийняв послуги з правової допомоги, а саме: написання (складання) адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. для подачі до Чернівецького окружного адміністративного суду про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 17 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61865644 щодо виконання виконавчого напису №7195 від 04 квітня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15672,00 грн. За надання вказаної правової допомоги Клієнт сплатив Адвокату кошти у розмірі 6000,00 грн.

Пунктом 3.7. Договору визначено, що гонорар сплачується готівкою або здійснюється в безготівковому порядку на рахунок Адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою Адвокат видає Довідку.

08 травня 2020 року адвокатом Павалюк Г.В. проведено розрахунок з ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги №78 від 08 травня 2020 року та згідно акту наданих послуг від 08 травня 2020 року у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується розрахунковою квитанцією серії ББАЄ №369716.

Згідно з довідкою від 08 травня 2020 року №0805, виданої адвокатом Павалюк Г.В., ОСОБА_1 дійсно сплатив 6000,00 грн за надану йому правову допомогу згідно укладеного Договору про надання правової допомоги №78 від 08 травня 2020 року та акту наданих послуг від 08 травня 2020 року.

Проаналізувавши вказані документи та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає про підтвердження сплати позивачем адвокату витрат на суму 6000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі, а тому такі підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Водночас варто зазначити і те, що згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до вказаних процесуальних норм. Ним не доведено не співмірності понесених позивачем витрат.

З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 8, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241 - 246, 250 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 квітня 2020 року ВП№61865644 по примусовому виконанню виконавчого напису №7195, виданого 04 квітня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15672,00 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6840 грн 80 коп., що складаються із судового збору у розмірі 840 грн 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А, 02002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (м. Дніпро, вул. Я. Самарського, 12-А, 49044).

Суддя О.П. Лелюк