Рішення № 89542396, 28.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року справа № 580/729/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Смілянської міської ради Черкаської області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним рішення Смілянської міської ради №106-88/VII від 03.09.2019;

- зобов`язати Смілянську міську раду прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га в приватну власність для ведення індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1

- у разі задоволення позову зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №703/1945/19 повторно розглянув його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва на АДРЕСА_1, рішенням сесії Смілянської міської ради від 03.09.2019 №106-88/VII йому відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта Генеральному плану забудови міста Сміла. Позивач вважає, що вказані підстави відмови не гуртуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 04.03.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 12.03.2020 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

16.03.2020 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.05.2020 відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що метою отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою є отримання земельної ділянки у власність для ведення індивідуального дачного будівництва. Однак розміщення нової дачної забудови у межах населених пунктів не допускається відповідно до ДБН 360-92, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Ці обставини підтверджують невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

02.10.2018 позивач звернувся до відповідача заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у приватну власність для ведення індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . До неї додав: копію паспорта та довідки про присвоєння РНОКПП і графічне викопіювання земельної ділянки.

29.11.2018 на сесії Смілянської міської ради прийнято рішення №83-111/VІІ "Про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва на АДРЕСА_1 - спірне рішення). Підставою зазначено, що розміщення нової дачної забудови в межах населених пунктів не допускається державними будівельними нормами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 в адміністративній справі №703/1945/19 визнано протиправним та скасовано вказане рішення Смілянської міської ради Черкаської області. Зобов`язано повторно розглянути заяву від 02.10.2018 ОСОБА_1 з усіма доданими до неї документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 в строк, межах та порядку, визначених законом, та прийняти рішення, визначене ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв спірне рішення від 03.09.2019 №106-88/VІІ, яким відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставами для прийняття цього рішення є невідповідність місця розташування об`єкта Генеральному плану міста Сміла.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Оцінюючи підстави прийняття спірного рішення, суд врахував, що положеннями ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" установлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Тому діяльність органу місцевого самоврядування із планування території відповідного населеного пункту, внесення змін до генерального плану є виконанням встановлених законом владних управлінських функцій, спрямована на забезпечення інтересів громади.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Невід`ємною частиною генерального плану населеного пункту є план земельно-господарського устрою цього населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі №392/1004/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції, місце розташування земельних ділянок повинно відповідати генеральному плану населеного пункту. На його основі розробляються план зонування території. Зазначена документація розробляється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". У разі невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) генеральному плану, не безпідставним буде стверджувати, що йдеться про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У цьому контексті суд звертає увагу, що розпорядженням представника Президента України від 6 квітня 1992 року №20 затверджено генеральний план міста Сміла, що визначає розвиток території населеного пункту. Рішенням міської ради №21-2 від 26 лютого 2002 року затверджено Генеральний план м. Сміла.

Відповідно до наданого відповідачем викопіювання з Генерального плану забудови міста Сміла на земельній ділянці орієнтовною площею 0,10 га щодо отримання у власність якої подавалася заява позивачем, передбачено територію резерву малоповерхової забудови.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст. 38 ЗК України).

Відповідно до вимог ст.51 ЗК України земельні ділянки, надані для дачного будівництва, належать до земель рекреаційного призначення.

Оскільки земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, не належить до земель рекреаційного призначення та відповідно до Генерального плану забудови міста Сміла передбачає територію резерву малоповерхової забудови, суд дійшов висновку, що місце розташування земельної ділянки з урахуванням бажаного позивачем її цільового призначення не відповідає вимогам генерального плану м. Сміла, що відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Крім того, ДБН Б.2.2-1262019 "Планування та забудова територій", які діють з 01.10.2019 передбачено, що розміщення нової дачної забудови в межах населених пунктів не допускається.

Тому спірне рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки у зв`язку із невідповідністю намірів її використання вимогам затвердженої містобудівної документації є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

2) відповідач - Смілянська міська рада Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 25874705).

Суддя О.А. Рідзель